Як отримати без шизофренії відповідь від Бога і відрізнити молитву від медитації

"Дорогий Гнусік! — Пише дядько Баламут (помічник міністра з спокусам і старший біс) свого чортеня-племінника, підопічний якого "переметнувся в стан ворога" — пішов до церкви. — Найкраще взагалі утримати людину від молитов. Нагадувати йому про папужачі молитвах його дитинства. Використовуючи відраза до таких молитвам, ти переконаєш його прагнути до чогось стихійному, спонтанного, безформному і нерегулярного. Зрозуміло, Ворог (Бог) не завжди буде бездіяльним. Там, де молитва, завжди є небезпека, що Він втрутиться. Він до непристойності байдужий до власної гідності, а цим тваринам, прихиляється, дарує самопізнання абсолютно обурливим чином. Я знаю випадки, коли людина називав "богом" те, що містилося в лівому кутку стелі, або ж у його власній голові, або на розп'ятті! Але якщо коли-небудь людина свідомо направить свої молитви не "Тобі, яким я подумую Твій Образ", але "Тобі, єдино Сущому", нам кінець! Втішає лише те, що самі люди жадають розкрити душу в молитві не так сильно, як їм здається. Але часто молитву Ворог (Бог) чує краще, ніж хочеться людині".

"Листи Баламута" — повість Клайва Льюїса.

У чому ж сила молитви, якої так бояться біси — ми з'ясовували у охоронця Дальніх Печер, монаха Києво-Печерської лаври отця Даміана.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Отче Даміане, навіщо потрібна молитва, якщо Бог досконалий і все про нас знає?

— Молитва — це спілкування людини з Богом, зустріч, під час якої Господь чує і допомагає. Бог бачить кожної людини як особистість. Точно так само і людина повинна розглядати Його як особистість. Молитва — це спілкування двох особистостей, при якому ми більше дізнаємося Бога, розуміємо, наскільки Він бере участь у всіх етапах нашого життя. Бог — це не якийсь допоміжний засіб у наших земних справах. Ми молимося не для того, щоб у Бога щось випросити. Головний сенс постійної молитви — ми повинні постійно стояти Богу, зустрічатися, щоб відчути Його присутність. Але не в кожній молитві людина відчуває цю зустріч з Богом. Бог завжди чує нас, але не завжди ми чуємо Його. Тому що між людиною і Богом існує дуже багато бар'єрів, які можна подолати лише за допомогою молитов.

— Яку молитву потрібно читати, щоб точно Бог тебе почув?

— Молитви не читають. Це спілкування, діалог. Святі отці те захоплення, яке приходить під час молитви, називають розчуленням. Є такий аскетичний термін. Через це розчулення Господь дає нам можливість поспілкуватися з Ним. Важливий діалог — не тільки наше звернення з Богом, а й Його відповідь нам. Як і у всякому діалозі, потрібно вміти правильно висловитися. І зуміти почути відповідь.

— Але кажуть: якщо ти говориш з Богом — це молитва, а якщо Бог говорить з тобою — шизофренія...

— Розважливості і розрізненню між відповіддю Бога і твоїм бажанням потрібно вчитися. Це духовна практика. Часто люди кажуть: "Молюсь іконі". Це невірно. Молитися треба Творцю, а ікона лише допомагає нам налаштуватися. Часто люди в своїй свідомості створюють якогось ідола і цьому ідолу моляться. Ідол цей виходить штучний, і що особливо небезпечно — він стає реальним бар'єром на шляху пізнання Бога. Коли людина спілкується з Богом не як з особистістю, а як з картинкою, яку візуалізує. Ось і виходить, що в такій молитві Бог десь в стороні, а людина молиться ідолу. Приступаючи до молитви, людина повинна відмовитися від усіляких образів Бога, які народжує його фантазія. Тоді можна почути відповідь від Бога.

— А що робити, якщо молишся, а відповіді так і немає?

— Молитва ніколи не буває без відповіді. Якщо ми не чуємо відповіді від Бога, значить, проблема в нас. Значить, ми не достатньо налаштувалися на спілкування з Ним. Оточили себе бар'єрами, які заважають нашій зустрічі. І перший бар'єр — це наші гріхи. Щоб говорити з Богом, ми повинні бути чисті серцем. Як казав Спаситель, спочатку ми повинні очистити своє серце. Це називається покаяння. Навіть із звичайною людиною не завжди ми можемо подолати розділяють нас бар'єри. Особливо гостро їх відчувають новачки.

— І відповідь приходить саме під час молитви?

— Ні, не завжди. Це може статися і набагато пізніше. Відповідь і вирішення проблеми може прийти через кілька годин, а іноді й кілька днів, місяців або років! Але одне можна сказати: допомога Божа приходить тоді, коли вона дійсно людині потрібна. Бог так чи інакше краще знає, що людині потрібно, але відбувається це по молитві.

— А як часто потрібно молитися? Тільки вранці і ввечері?

— Святі отці кажуть, що згадувати про Бога потрібно частіше, ніж дихати. Тому що в ідеалі життя християнська повинна бути пронизана молитвою, яка повинна бути безперестанної. Але це не може з'явитися відразу. Цьому не можна навчитися за п'ять хвилин. Деякі йдуть до цього десятиліттями, але так і не можуть повністю відкрити своє серце. Комусь зручно починати з читання ранкових і вечірніх молитов, або з читання канонів. Але є небезпека — впасти в формалізм. Іноді мені кажуть: "Батюшка, що відбувається? Я вичитую кожен день всі молитви, але відповіді Бога не відчуваю ". Вичитувати ви можете газету "Сегодня" або іншу пресу, коли кава п'єте. А молитву треба здійснювати. Це не автоматичне проголошення одних і тих же слів, а зосередженість на Бога, бажання поговорити з Ним, це звернення.

— Якщо можна молитися своїми словами, тоді чому ж церква пропонує прихожанам молитви в різних збірниках?

— Це лише приклад, один із шляхів пізнання Бога — повчитися молитві у тих, кого церква називає святими. Зібрані в молитвословах молитви — не просто якесь творчість освічених, талановитих людей Церкви, які можуть наділити емоції в красиві слова. Вони написані людьми, яких в церкві називають святими (наприклад, Василя Великого, Іоанна Златоуста). Можна читати будь-яку з цих молитов, яка ляже вам на серце.

— Часто люди кажуть: "Та що мені ті старці і батюшки?! Я і сам знаю, як молитися і з Богом розмовляти!"

— Це теж крайність. Молитві теж потрібно вчитися, це дуже важка і копітка праця. Як духовна практика, вона не дається людині просто так. Іноді молитва приносить величезну радість, але буває, коли людина втомилася, і чисто емоційно не хочеться молитися. Прп Силуан Афонський говорив, що молитися — це те ж саме, що проливати свою кров. Важке зусилля, вивертання навиворіт свого нутра, спонука самого себе до молитви. Молитва спонукає людину на подвиг, щоб він переступив через себе, через свою гордість, біль, страх, і відкрився. Головне — пам'ятати, що молитва — це не мантра і не заклинання, завдяки якій люди хочуть змінити простір навколо себе.

— А до речі, чим відрізняється молитва від медитації?

— Термін "медитація" походить від слова "міркувати", "обмірковувати". Являє собою відчуженість від зовнішніх об'єктів та окремих внутрішніх переживань. Це таке собі зосередження розумових сил. Навіть підготовка до іспиту, поглиблене зосередження на предметі теж може бути медитацією. Проблема медитації в тому, що ти ніколи не отримаєш відповідь від Бога. У релігіях — буддизмі, індуїзмі — медитація передбачає спілкування людини з Богом як з особистістю. Це робота над своєю свідомістю, коли спочатку людина намагається відмовитися від усіх думок, увійти в стан спокою. У широкому сенсі слово "медитація" не передбачає діалог людини з Богом. Тоді як молитва — це спілкування, єднання з Богом через Христа.

— Деякі порівнюють молитву і мантру...

— Це не одне й те саме. Мантра — одна з назв медитації, коли за допомогою слів людина намагається поміняти навколишній простір. Християнин не намагається вплинути на навколишній простір і не зосереджується лише на своїй свідомості. У молитві людина намагається в рамках своєї свідомості з'єднатися в спілкуванні з Богом. Молитва сама по собі — це ще не все! Її потрібно поєднувати з іншими духовним практиками — постом, покаянням, ходінням в храм. Все життя віруючий покликаний до праці над собою. І молитва — одна зі складових цієї праці.

ПОРАДИ СВЯТОГО ЗАЙНЯТИМ ЛЮДЯМ

Святий Серафим Саровський.

Ще за життя Серафима Саровського багато парафіян визнавалися старця, що мало моляться, не встигають вичитувати навіть ранкових і вечірніх молитов. Таким зайнятим людям святий запропонував виконувати таке правило: "Піднявшись від сну, ставши перед святими іконами, прочитай молитву "Отче наш" тричі – на честь Пресвятої Трійці. Потім пісня "Богородице Діво, радуйся" також тричі. На завершення – один раз Символ Віри "Вірую в єдиного Бога". Зробивши таке правило, займайся своєю справою, на яке поставлений або покликаний. Під час же роботи вдома або по шляху куди-небудь, тихо читай "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного". А якщо оточують тебе інші, то, займаючись своєю справою, говори розумом "Господи помилуй" – і так до обіду. Поперед самим же обідом виконуй ранкове правило. Після обіду, виконуючи свою справу, знову читай тричі "Отче наш", тричі "Богородице" і один раз "Символ Віри". Тримаючись цього правила, можна досягти заходи християнської досконалості, бо ці три молитви – основи християнства. Перша – зразок, даний Господом, друга принесена Архангелом у привітання Богоматері, а третя містить всі рятівні догмати віри.