Дистанційна робота – найбільш перспективний варіант розвитку трудових відносин в умовах пандемії COVID-19

В Україні все більшою популярністю користується дистанційна та віддалена робота. Особливо актуальним питання постало у період загальнонаціонального карантину, коли підприємства були змушені уникати скупчення людей на робочому місці задля недопущення поширення інфекції. Наявні соціологічні дослідження свідчать, що під час пандемії COVID-19 понад 35% працівників в Україні перейшли на роботу з дому.

Провідні компанії світу, серед яких такі технологічні гіганти як Google, Microsoft, Apple, Samsung, розглядають дистанційну роботу як найбільш перспективний варіант розвитку трудових відносин в умовах пандемії COVID-19 та інших можливих загроз для життя та здоров’я своїх працівників.

Крім того, існують професії та посади, коли присутність в офісі не є принциповою та конче необхідною. Мова йде про журналістів, перекладачів, дизайнерів, експертів IT-сфери. Люди не бачать сенсу витрачати час дорогу до офісу. Цей час вони можуть більш ефективно використати вдома, в потязі, у літаку, кав'ярні, тощо, зосереджуючись на виконанні завдання керівника.

Не варто забувати, що в результаті розвитку науково-технічного прогресу та розширення ринку праці, актуальності набуло міжнародне співробітництво, коли формат співпраці на відстані одразу передбачається.

Благо, маємо потужний розвиток мереж передачі інформації – скайп, е-мейл, зум, вотсап та інше. Тому отримати завдання, виконати його та надіслати керівникові можна, знаходячись будь-де. Тільки потрібно мати гроші на мобільному телефоні та підключення до мережі Інтернет.

На жаль, законодавство України не оперує такими поняттями як "дистанційна робота" та "надомна робота". Відтак людина не може повною мірою бути впевненою в тому, що роботодавець виконає перед нею весь спектр зобов’язань, якщо вона не працює в офісі. І що в неї буде можливість ефективно, у разі необхідності, відстоювати свої інтереси в судах.

Законопроект № 4051 дає визначення "дистанційній роботі" та "надомній роботі". Прийняття документу врегулює на законодавчому рівні такий формат співпраці працівник-роботодавець.

Встановлюється, що:

• надомна робота – це така форма організації праці, коли оплачувана робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших заздалегідь обраних ним приміщеннях, які характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, потрібної для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими або робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу;
• дистанційна робота – це така форма організації трудових відносин між працівником та роботодавцем та/або виконання роботи, коли робота виконується працівником поза приміщеннями роботодавця в будь-якому місці за його вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Простими словами, у надомної роботи є адреса знаходження робочого місця, а у дистанційній – робітник може перебувати будь-де.

Прийняття законопроекту дозволить забезпечити чітку регламентацію дистанційної та надомної роботи, запровадження сучасних форм дистанційної роботи, використання інформаційних технологій у процесі трудових правовідносин, а також надасть роботодавцям можливість, у разі необхідності, вжити невідкладні заходи по збереженню життя та здоров’я працівників. Адже законопроектом, серед іншого, передбачається забезпечення роботодавцем належних та безпечних умов праці для тих, хто працює вдома чи в іншому місці. Так, компанія має організувати робоче місце працівникові у місці, яке буде вважатися робочим, а також забезпечити безпеку діяльності на цьому місці.

Проектом Закону, завдяки змінам до Закону "Про охорону праці", встановлюються права та обов’язки роботодавця та найманого працівника, а безпосередньо визначити, скільки працівник має відпрацювати кожного дня, знаходячись поза офісом, яку заробітну плату за виконання конкретних функцій він регулярно отримуватиме, має трудовий контракт.

Очікується, що з прийняттям законопроекту створяться законодавчі стимули для переведення великої кількості працівників з роботи за договорами цивільно-правого характеру на повноцінні трудові договори із роботодавцями, що максимально захистять працюючого українця.