Катерина Степаненко
редактор У малюка постійно закладений ніс, він хропе уві сні і покашлює без температури. Часто перепитує, став неуважним, гіперактивним і навіть агресивним. Це не симптоми ГРВІ, які збіглися з черговою віковою кризою. Радше за все у вашої дитини проблеми з глотковою мигдалиною, яку по-іншому ще називають аденоїдами.
Які існують новітні методи діагностики та лікування – дивіться відео:
У нормі цей орган є природним захистом організму від вірусів та інфекцій з 3 до 14-15 років, але іноді він і сам може провокувати серйозні захворювання. Аденоїди можна лікувати, причому успішно, але бувають прямі показання до видалення глоткової мигдалини. У цьому випадку не варто чекати, поки дитина "переросте". Ускладнення можуть бути куди небезпечнішими за операціїю і наркоз, адже аденоїди можуть призвести навіть до кисневого голодування мозку, що загрожує затримкою в розвитку дитини.
Як проявляються збільшені аденоїди
Коли мова заходить про аденоїди, нерідко може виникнути плутанина. "Якщо ми говоримо про аденоїди як про глоткову мигдалину, то це орган у зводі носоглотки, який є у всіх дітей, – зазначає лікар-отоларинголог мережі клінік Doctor Sam Світлана Куликовська. – У новонародженого і дитини перших трьох років життя вона невелика, потім починає потроху збільшуватися. Це потрібно, щоб забезпечити захист від вірусів і бактерій, які проникають в дихальні шляхи через ніс. Максимального розміру аденоїди досягають до п'яти років, навіть якщо дитина взагалі не хворіла, після семи починають зменшуватися, а після 14 зазвичай атрофуються".
Але цей процес може стати серйозною проблемою. "Якщо у малюка вузька носоглотка або ж якщо мигдалина розростається надмірно (гіпертрофія), – пояснює лікар загальної практики, медблогер, популяризатор доказової медицини Сергій Макаров, – мигдалина перекриває носоглотку, порушує носове дихання. Оскільки поруч знаходиться отвір труби, порушується вентиляція середнього вуха, що сприяє зниженню слуху і виникненню отитів. Ось таку патологію і називають аденоїдами".
Причини і наслідки патології аденоїдів
Причини гіпертрофії аденоїдів у дітей найчастіше однакові, хоча визначити, що викликало патологію у конкретної дитини, досить складно. "Певну роль відіграє генетична схильність: якщо подібна проблема була у когось із батьків, вона часто спостерігається і у дітей", – каже Макаров.
"Стимулювати надмірне розростання мигдалини також можуть часті ГРВІ або перенесені раніше кір, скарлатина, мононуклеоз, коклюш, – перераховує Куликовська. – Можна віднести до причин алергії, імунодефіцити і нинішню екологію: забрудненість повітря теж може викликати прискорене зростання лімфоїдної тканини, з якої складається мигдалина".
Куди йти на діагностику
Головна ознака патології аденоїдів – це постійно недихаючий носик.
"При звичайному вірусному риніті нежить може тривати два-три тижні, а потім проходить. З урахуванням того, що розростання глоткової мигдалини – процес стабільний, спостерігається тривале порушення носового дихання. При цьому виділення з носа можуть бути, а можуть і не бути, тому що вони, як правило, стікають по задній стінці глотки. Це може провокувати кашель. Під час сну у дитини може спостерігатися хропіння. Якщо мигдалина дуже розростається, відбувається короткочасна зупинка дихання, або синдром обструктивного нічного апное. Можливе зниження слуху: дитина часто перепитує. Також починаються часті рецидивуючі отити", – говорить Макаров.
У деяких випадках огляду лора буває достатньо, щоб поставити діагноз і призначити безопераційне лікування. Важливо не нехтувати діагностикою: деякі симптоми можуть викликати і інші захворювання. Так, причиною стійкого порушення носового дихання може бути алергічний риніт, викривлення носової перегородки або поліпи в порожнині носа. Встановити проблему можна тільки за допомогою обстеження. Діагностику найчастіше проводять за допомогою ендоскопа.
"Це зонд, але маленький і тонкий. З його допомогою можна розглянути розмір, стан аденоїдів, ступінь перекриття носоглотки, записати відеофайл на диск, – підкреслює Макаров. – Процедура безболісна, і діти 5-6 років переносять її спокійно, а ось у більш маленьких може виникнути протест". Якщо не виходить провести ендоскопію, то роблять рентген шиї в бічній проекції.
"На знімку буде видно контур глоткової мигдалини, просвіт носоглотки і ступінь її перекриття, – продовжує Макаров. – Це дозволяє об'єктивно оцінити ситуацію. Що стосується пальцевого дослідження глотки, то це суб'єктивний метод: пальці у всіх різні. До того ж малюка після нього потім затягнути в кабінет до лікаря нереально".
Лікування аденоїдів
Після діагностики буде набагато простіше призначити лікування аденоїдів, яке насправді не відрізняється різноманітністю.
"У найлегших випадках можна обійтися тільки режимними заходами. Іноді пил, сухе повітря і спека в приміщенні, особливо в опалювальний сезон, провокують набряк глоткової мигдалини. У таких випадках достатньо промивати ніс сольовим розчином, провітрювати приміщення і зволожувати повітря – цього може бути достатньо для усунення мінімальних наслідків, – запевняє Макаров. – Якщо ж проблема більш виражена, застосовують медикаментозні засоби. Науково доведено, що єдиний засіб, який допомагає ефективно привести до зменшення розміру аденоїдів, – це топічні назальні стероїди, спреї для носа на основі кортикостероїдного гормону" .
Боятися цих спреїв не треба: вони практично не потрапляють у кров, як гормональні препарати в таблетках або ін'єкціях. Майже 90-98% діючої речовини залишається виключно в слизовій оболонці, не зачіпаючи інші системи органів.
"Інші методи лікування є, але вони малоефективні або ж взагалі не приносять результату, – акцентує Куликовська. – Наприклад, імуномодулятори рекомендується призначати тільки тоді, коли у дитини імунодефіцит. Ефективність гомеопатії не доведена. Лазеротерапія позитивно впливає в комплексі із стероїдними спреями. А ось прогрівання носа робити при аденоїдах недоцільно. Застосовувати судинозвужувальні краплі теж не рекомендується: ними можна користуватися не більше 3-5 днів, та й вони не лікують, а лише знімають симптоматику".
Прибрати не можна залишити
Якщо проблема запущена, а консервативне лікування не дало позитивного ефекту, найчастіше дитині показано видалення аденоїдів (аденотомія). Операція сама по собі безпечна і нетривала (не довше 15 хвилин). Але часто мами бояться, що дітки без аденоїдів почнуть більше хворіти.
"Якщо поспішити і видалити аденоїди без прямих показань, захворюваність дійсно зросте, оскільки буде відкритий доступ інфекції в нижні дихальні шляхи. Але запущена стадія, коли дитина не дихає носом, призводить до такої ж проблеми. Ніс зігріває, зволожує і знезаражує повітря. Якщо цього не відбувається, починаються бронхіти і ангіни, розвиваються хронічний фарингіт і тонзиліт. У таких випадках самі аденоїди можуть стати джерелом інфекції", – підкреслює Куликовська.
"Якщо лор призначає аденотомию без діагностики, просто тому, що дитина часто хворіє, сходіть до іншого лікаря, – радить Сергій Макаров. – Але якщо дитина постійно дихає ротом через стійке порушення носового дихання і при цьому не допомагає консервативне лікування, якщо у нього весь час запалюється одне або два вушка, а вночі мучить хропіння і апное, зволікати з видаленням не можна. Інакше можна отримати букет небезпечних наслідків. Наприклад, синдром обструктивного нічного апное, хоча і не є небезпечним для життя, але може спричинити кисневе голодування мозку. Це негативно позначається на інтелектуальному розвитку, поведінці, дитини: вона стає некерованою, гіперактивною".
"Крім того, через постійну закладеність носа і відкритий рот може сформуватися так званий аденоїдний тип обличчя: лицьовий відділ черепа витягується, звужується верхня щелепа, деформується прикус. У дитини може помінятися голос, мова стане гугнявою і не дуже розбірливою, а через часті отити у дитини може знизитися слух ", – попереджає Куликовська.
Тим часом ми з'ясували все про вірус Коксакі – чим небезпечний, основні симптоми і як лікувати.
Головні теми