Світлана Євсєєва
Редактор Life Сьогодні "Ваша дитина некерована" – на жаль, таку фразу чують сотні батьків, чиїм дітям діагностували аутизм. Але аутизм – не вирок, діти з таким діагнозом здатні навчатися, працювати і навіть заводити сім'ї. Як батькам зрозуміти, що у дитини аутизм, як не переплутати з гіперактивністю, чому не варто чекати, що вона "переросте", а також розвінчати найпоширеніші міфи про аутизм нам допомогла психолог, фахівець з АВА-терапії Ольга Вальдес Ернандес.
Сьогодні, 2 квітня, в день поширення інформації про аутизм медики підкреслюють, що називати аутизм хворобою – некоректно. Сучасна медицина трактує цей стан, як особливість нервової системи. І тема ця дуже актуальна на сьогодні і для батьків таких дітей, і для суспільства, щоб розуміти, як поводитися з аутистами.
Що з моєю дитиною, вона гіперактивна, невихована чи хвора?
Таке питання починають собі задавати батьки, чиї діти з народження були "нормальними", а потім почали якось дивно поводитися. Проблема зовсім не надумана, кожна 54-а дитина в світі народжується з аутизмом чи так званим розладом аутичного спектру. Це особливість нервової системи, такий стан невиліковний.
Часто аутизм, особливо в ранньому віці плутають з гіперактивністю (СДУГ – синдром дефіциту уваги і гіперактивність): така дитина здається розпещеною, некерованою. Суспільство до неї не толерантне і батьки постійно чують докори в тому, що вони не займаються вихованням своїх дітей. Відрізнити один стан від іншого можна за основною яскравого ознакою:
Діти з СДУГ йдуть на контакт, навіть якщо у них спостерігається затримка в інтелектуальному розвитку і знижені мовні навички. Аутисти ж на контакт не йдуть.
Як зрозуміти, що моя дитина – аутист?
Основна проблема в тому, що передбачити аутизм до народження дитини неможливо: малюк народжується нормальним, діагностика не показує жодних відхилень. Але приблизно вже до 1 року батьки помічають деякі дивацтва в поведінці малюка: він не "агукає", як інші немовлята, здається батькам не надто емоційним. Розпізнати аутизм можна за такими ознаками:
- Порушення мови – від відмови розмовляти взагалі, до втрати навичок і відмови відповідати на конкретні питання – дитина наприклад, замість відповіді на питання, чи голодна вона, починає переповідати мультики, які бачила вчора. Або малюк вже говорив слова і навіть цілі фрази – а потім перестав.
- Аутистам складно імітувати, повторювати за дорослими, копіювати когось, що легко вдається іншим дітям.
- Таким дітям складно сприймати чужу мову (навіть звернення до них батьків).
- Асоціальна поведінка, соціальних рамок і норм у таких дітей немає.
- Агресія, яка може бути спрямована як на себе, так і на інших людей.
- Проблеми з управлінням своїм тілом: "співпрацюють" і грають такі діти тільки за бажанням, ігри у них специфічні (зацикленість на тварин і предметах, використання іграшок не за призначенням).
- Одягає така дитина тільки один одяг чи взуття, ходити хоче тільки однією дорогою, інакше відбувається істерика. Яскраво виражена вибірковість в їжі: ви не примусите її їсти те, що вона не хоче.
Зрозуміти остаточно, що у дитини саме аутизм і поставити діагноз вдається лише до 7 років, але адаптувати дитину до соціуму реально (спеціальною регулярною психокорекцією).
А може вона переросте: розвінчуємо головні міфи про аутизм
Основний стереотип, який виробився у людей про аутистів – що це асоціальні сумні хлопчики, які цілими днями мовчать, сидять дивлячись в куток, і лише тільки зачепи – агресивно на всіх кидаються. Ні, діти-аутисти дуже різні, але у хлопчиків аутизм діагностують частіше, ніж у дівчаток. Багатьом аутистам потрібно спілкування, тільки комунікувати, як інші діти вони не можуть. Якщо така дитина не грає з іншими дітьми, це не означає, що вона не хоче – просто не розуміє, як. Не всі аутисти агресивні: але агресія – це для них спосіб комунікації, якщо така дитина агресивна, то значить її не розуміють і вона так намагається самовиразитися.
Найголовніша помилка батьків, чекати, коли дитина "переросте". Цього не станеться, тому якщо дитина хоч у чомусь вам здається дивною, а особливо якщо не розмовляє до 2 років, тикає пальцем на предмети, не ставить питань, то зверніться до невролога, психіатра. Щоб підтвердити чи спростувати розлад аутичного спектру.
Та хіба мама сама не знає, що краще для її дитини?
У випадку з аутизмом – ні. Недовіру батьків до лікарів можна зрозуміти: в Україні активно вивчати розлади аутичного спектру і застосовувати сучасні технології корекції поведінки та медикаментозного лікування почали лише нещодавно. Фахівців мало, але вони є. Самолікування у випадку аутизму неприпустиме, адже кожен такий випадок – дуже індивідуальний. Батьки зможуть впоратися з проблемою, якщо звернуться за допомогою якомога раніше і будуть строго дотримуватися рекомендацій. Доведеться вести щоденний щоденник поведінки дитини, її харчування, звичок, якщо хочете прогресу та успіху.
А якщо дитині стало краще, то навіщо продовжувати лікування?
Якщо припинити спостереження у фахівця, то всі здобуті дитиною навички (навіть якщо вона вже достатньо доросла) можуть втратитися. Крім психотерапії та медикаментозного лікування (якщо таке призначить психіатр чи невролог) важливо ретельно стежити за харчуванням дитини. А також грамотно, керуючись рекомендаціями лікаря, розширювати її раціон. Аутисти дуже перебірливі в їжі, якщо пустити все на самоплив, то незабаром ви помітите, що дитина їсть лише пару продуктів.
Можливо допоможе спеціальна дієта чи народна медицина?
Ні, не допоможе, "самодіяльність" в таких випадках тільки зашкодить. У аутистів постійно виникають проблеми з травленням, поганий метаболізм, більшість не перетравлює лактозу. Підібрати правильний раціон для аутиста допоможе тільки діагностика (лабораторна та інструментальна). Батьки мусять чітко знати, що засвоюється організмом малюка, а що – ні. Введення нового продукту, як і скасування якогось, до якого дитина звикла, може викликати порушення в організмі.
Тому не експериментуйте, не ризикуйте здоров'ям дитини, і тим паче не сподівайтеся на знахарів, народну медицину і не вірте обіцянкам повністю вилікувати вашого малюка. Це обман – аутизм невиліковний.
Чому ж такі діти навіть після психотерапії поводяться ненормально?
Якщо аутист чи дитина з іншим розладом аутичного спектру починає дивно поводитися, це не тому, що вона "хвора на голову". У аутистів, як і у інших дітей може боліти голова, живіт, зуби. Але на відміну від інших дітей, особливо в маленькому віці, таке маля не може чітко пояснити, що у нього болить. Якщо така дитина раптом починає бити себе по голові – то вона може так демонструвати, що у неї болить голова.
Комунікувати і довіряти аутист буде лише тим, хто добрий з ним, не проявляє агресії і може терпляче, по кілька разів повторити чи перепитати. Тому батькам, родичам, вчителям варто запастися терпінням і у жодному разі не кричати на таких дітей. Аутисти навчаються, як швидко буде досягнуто результат, залежить від ступеня стану дитини, зусиль батьків і кваліфікації фахівця.
А чим я можу допомогти і як поводитися, якщо побачу таку дитину на вулиці?
Найголовніше – не засуджувати і не намагатися розповідати батькам, що їм робити. Якщо ви знаєте, що у ваших друзів, знайомих дитині поставили діагноз "аутизм", просто запитаєте, чи можете ви чимось допомогти. Батьки аутистів живуть в постійному стресі, вони самі потребують психотерапії, тому не звинувачуйте їх за спалах гніву чи сльози, свідком яких ви мусили стати. Якщо на вулиці ви бачите, що дитина некерована, а мама чи тато не справляються, можете чемно запитати, чи потрібна допомога. А якщо боїтеся чи немає бажання – то просто пройдіть повз. Головне – вчіться бачити в аутистові будь-якого віку насамперед людину, а не хворого.
Нагадаємо, що раніше ми писали про правила виховання гіперактивної дитини.
Головні теми