Катерина Степаненко
редактор Дитина, яка рано почала говорити, – незмінний об'єкт захоплення оточуючих і гордості своїх батьків. Але все частіше мами на дитячих майданчиках нарікають на те, що їхні діти зовсім не хочуть говорити, не дивлячись на велику кількість розвиваючих іграшок та відвідування шкіл раннього розвитку. А вихователі в молодших групах дитячих садів зітхають про те, як складно стало спілкуватися з вихованцями, більшість з яких можуть зрозуміти тільки їх батьки. Ось, мовляв, раніше все було по-іншому. Та й бабусі навперебій заявляють, що діти тепер починають говорити пізніше через мультики і гаджети.
Чи підтверджуються такі тенденції наукою, на які показники розвитку мовлення слід орієнтуватися і як допомогти дитині заговорити вчасно, ми попросили розповісти наших експертів: Ольгу Орел – кандидата психологічних наук, нейропсихолога, директора центру Neuroflex, і Анну Ващук – логопеда центру розвитку мови Loquar.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Причини
"Сьогодні в світі постійно йдуть дослідження, присвячені нейропсихологічному розвитку немовлят. Вивчається час появи кожної з навичок, підраховується зазор, в який той чи інший навик в нормі повинен з'явитися. І результати цих досліджень зовсім не підтверджують думку про більш пізній розвиток мови у сучасних дітей", – зазначає Ольга Орел.
Може здатися, що зараз мовчунів більше, ніж було в попередні часи, але це враження створюють, за словами експерта, кілька факторів. По-перше, в наш час набагато краще розвинута діагностика, ніж 20 років тому. Ми можемо більш тонко відстежувати порушення розвитку, швидше і точніше коригувати їх. По-друге, сучасна медицина дозволяє зберігати життя передчасно народженим дітям і новонародженим з асфіксією. При належній допомозі до двох років вони можуть зрівнятися в розвитку з однолітками, але до цього віку їх деяке відставання від норм обумовлено об'єктивними фізіологічними факторами. По-третє, ми зараз, в принципі, звертаємо більше уваги на розвиток дітей. Якщо раніше критеріями норми і відхилень від неї цікавилися в основному профільні фахівці, то сьогодні майже кожна мама володіє базовою інформацією про психофізичні стандарти зростання і розвитку дитини. Природно, що ці знання дозволяють більш пильно спостерігати за тим, в якому віці малюк проявляє ті чи інші навички.
Важливо пам'ятати, що фактори розвитку мови виявляються ще задовго до передбачуваного першого слова. Наприклад, до кінця третього місяця в нормі дитина реагує на батьків посмішкою і підвищенням активності, видає воркуючі звуки, плаче по-різному для виявлення потреб. У 6 місяців малюк видає носові і булькаючі звуки. Восьмимісячна дитина реагує на своє ім'я. До півтора років у мові дитини має з'явитися мінімум вісім слів, до двох років – прості фрази.
"Існує думка, що хлопчики починають говорити пізніше, ніж дівчатка. Але воно не має під собою наукової основи, для всіх норми розвитку мови однакові", – зазначає Ольга Орел. Буває, що дитина все ж починає розмовляти пізніше визначеного терміну без допомоги фахівців. Це означає, що затримка розвитку мови була, але вона компенсувати. На жаль, подібні ситуації можуть дати про себе знати в більш пізньому віці проявами дислексії або легкої форми розлади мовлення. Тому, якщо є присутнім відхилення від норми, краще не покладатися на удачу і відразу звернутися до фахівця.
Коли потрібно до лікаря
Причини затримки мови дуже різноманітні: це може бути і зниження слуху, і аутизм, і коротка вуздечка язика, і неврологічні проблеми, і наслідки травм голови. При будь-яких підозрах насамперед необхідно проконсультуватися зі своїм педіатром, а він вже порадить, до кого варто перш за все звернутися – до отоларинголога, логопеда, психолога, невролога, психіатра або стоматолога.
Запідозрити недобре варто, якщо:
- в 3 місяці дитина не реагує на звук;
- в 4-6 місяців відсутнє гулення, і малюк не шукає джерело звуку;
- в 7 місяців не дізнається голос близьких людей;
- до кінця 9-го місяця відсутній лепет і дитина не повторює за дорослим склади;
- в 2 роки дитина володіє десятком лепетних слів, не може будувати фрази з 2-3 слів, не вказує зображення на зображенні;
- в 3 роки не відповідає на просторові питання "Що?", "Де?", не відрізняє поняття вгору-вниз;
- дитина не розмовляє, бігає і кричить, падає, не здатна сконцентрувати увагу на якійсь дії.
Говоріть, як з дорослим, і не читайте думки
Іноді батьки звертаються за допомогою до фахівця з фразою: "Я відчуваю, що він може говорити, але не хоче". І часто це дійсно недалеко від істини. Коли мама з татом блискавично реагують на запити дитини, які вона подає своїми жестами або певними звуками, у неї немає потреби говорити про те, чого вона хоче. Такі діти, як правило, починають розмовляти, потрапляючи в дитячий сад або ясла, де їх вже не розуміють так, як розуміли вдома. Якщо у вас схожа ситуація, не варто різко переставати реагувати на її несловесні прохання і звернення. Дитина відчує обман, адже ще вчора ви її чудово розуміли, і відчує стрес. А він, як відомо, не найкращий помічник у розвитку.
Часто діти не починають говорити, тому що немає в цьому потреби
Ви допоможете малюку навчитися виражати свої потреби словами, якщо будете самі промовляти її прохання. Наприклад, дитина тягне вас за руку і вимовляє: "ГУ". Ви розумієте, що це означає його прохання піти на прогулянку. Ви чітко вимовляєте: "Ти хочеш гуляти?" Дайте можливість дитині відповісти "так" або "ні". Якщо відповідає кивком, скажіть за нього "так". Намагайтеся, щоб при таких розмовах присутній візуальний контакт: сядьте навпочіпки поруч з ним або підійміть його до рівня свого погляду.
Ще одна поширена проблема у малюків до трьох-чотирьох років – говоріння складами. Дитина вже може становити фрази і речення, але вони складаються з укорочених слів, в яких він може вибирати найбільш зручні для нього склади. Виберіть певні слова, які найчастіше використовує малюк, і опрацьовуйте з ним додаткові склади. Наприклад, слово "бабуся" дитина вимовляє просто як "ба". Виберіть час, коли малюк налаштований на спілкування (не втомився і не голодний) і запропонуйте пограти в гру: ви вимовляєте – він повторює. Називайте окремо склади "ба", "буш", "ка" (на перших порах можна замінити на "бабуля", склад "ля" вимовляється легше).
Кожен склад окремо дитина повинна повторювати за вами. Наблизьте до неї своє обличчя, щоб вона могла спостерігати за вашою артикуляцією. Також в цю гру можна грати перед дзеркалом. Коли малюк освоїть окремо всі склади, спробуйте поєднувати їх. Головне, не вимагайте блискавичних успіхів і не сваріть за нерозуміння. "Говорити з дитиною завжди необхідно, як з дорослим, по можливості не навантажуючи слова додатковими суфіксами. Адже малюкові набагато складніше сказати слово "стільчик", ніж "стілець", і саме з цієї причини діти часто відмовляються від складних слів, скорочуючи їх", – зазначає Анна Ващук.
На розвиток мови у дітей позитивно впливають гри, що стимулюють розвиток дрібної моторики: перебирання намистин і круп, ліплення з тіста та пластиліну, мозаїка, будь-які пальчикові ігри.
Головні теми