Марина Попович
Заступник Подієвого лідера Сьогодні Шаотін Чи – талановита китайсько-українська художниця. Більше 20-ти років тому переїхала з батьками в Україну та залишилася тут жити, творити і ділитися мистецтвом. Уже близько 9 років викладає китайський живопис і каліграфію, а кожен її учень так чи інакше пов'язаний з Китаєм, що, на думку дівчини, є знаком долі.
З художницею Сьогодні.Lifestyle познайомилися під час фестивалю "Таємниці Піднебесної", присвяченого китайській культурі, в арт-просторі Samskara. Тут проходила виставка живопису Шаотін Чи та її студентів. Вона була серед тих китайських художників, за допомогою яких була створена унікальна атмосфера фестивалю. Ми поспілкувалися з Шаотін про те, чому вона захоплюється українцями, як швидко можна навчитися каліграфії, а також, куди їхати, щоб побачити весь колорит Китаю.
У сім років ви зі своєю сім'єю переїхали в Україну. Чи складно було адаптуватися до нової країни, її культури та звичаїв?
Мені було цікаво і досить легко. Не було сильних переживань, що незручно або складно. Я дуже цікавилися всім новим, тому швидко адаптувалася.
Що вам найбільше сподобалося в Україні за весь той час, який ви тут живете?
Насправді, в Україні мене вразило багато речей. Дуже добре запам'ятався пленер (малювання під відкритим небом – ред.) минулого року. Ми були в селищі Чорна Тиса, що на Закарпатті. Тоді я вперше побувала в Карпатах. Мене дуже вразили гори, чисте повітря і милі вівці з дзвіночками. Насправді, в Україні неймовірні пейзажі та природа вражає! А ще, тут дуже привітні та чуйні люди. І це не тільки моя думка. Мої рідні та друзі з Китаю в захваті від того, наскільки українці готові допомогти зовсім незнайомій людині. До речі, я помітила, що в Україні при зустрічі люди обіймаються, обмінюються позитивною енергетикою. Мені дуже імпонує це. У Китаї такого немає.
Як давно ви були на батьківщині?
Я була в Китаї у 2018 році. Побувала в Пекіні, потім приїхала додому, побачила всіх рідних. Звичайно, я дуже сумую, але, завдяки тому, що зараз існують соціальні мережі, бачити рідних стало набагато простіше.
Зараз в Китаї спалахнула епідемія коронавірусу, володієте ви певною інформацією з цього приводу з перших вуст?
Я знаю, що Китай зможе найближчим часом вирішити цю проблему. Зараз там дуже суворо і серйозно ставляться до визначених урядом правилам. Наприклад, ізоляція хворих людей. Моя родичка розповідала, що нещодавно у них на підприємстві, де працюють понад тисячу осіб, чоловік повернувся з Ухань. Після того, як керівництво дізналося про це, працівників негайно ізолювали. Вона та її колеги досі перебувають на карантині, вже третій тиждень, і не можуть бути допущені до роботи. Крім цього, захисні маски на обличчя є обов'язковими. Якщо ви з'явитеся на вулиці без неї, будете платити штраф.
Що повинен відвідати турист перш за все, щоб відчути весь колорит Китаю?
Щоб зрозуміти сучасний і одночасно старий традиційний Китай, то раджу приїхати до Пекіну. Незважаючи на те, що він досить модерний і прогресивний, в ньому залишилося безліч традиційних історичних пам'яток, таких як Заборонене місто і Велика Китайська стіна. А також місто Сіань – це центральна частина Китаю. Там можна знайти велику кількість знайдених розкопок і древньої архітектури. Недалеко від цього міста знаходиться відома всім пам'ятка – "Теракотова армія".
Які традиції, на вашу думку, можуть точно охарактеризувати Китай?
Китайський Новий рік – це, напевно, найяскравіша традиція. Якщо вам вдасться потрапити на це дійство, то залишиться безліч незабутніх вражень. Святкування включає в себе поєднання багатьох видів китайського мистецтва: це танці та мистецтво бою, каліграфія (написи на вікнах), демонстрація національних костюмів, дегустація їжі, чайна церемонія й інше. Але якщо згадати саму стару традицію, то це, напевно, китайська писемність. Адже коли ви вперше відвідаєте Китай, то відразу зіткнетеся з ієрогліфами на табличках. Тому, раджу вивчати ієрогліфи, а також вивчити кілька фраз або написів з їх використанням, щоб відчувати себе впевненіше під час подорожі.
Ви розмовляєте й українською, і російською мовами. Як давно ви спілкуєтеся українською?
Хочу сказати, що мені дуже подобається українська мова. Починаючи з 2014 року, я стала частіше говорити нею разом зі своїми друзями. А перед цим захищала дисертацію виключно українською. Напевно, саме це і зародило у мені бажання продовжувати розмовляти українською мовою. Україна – це незалежна держава, і вона повинна мати свою власну мову. Навіть моя 5-річна дочка Мілана намагається вивчити українську, а я допомагаю їй у цьому.
Ви – молода дівчина, чи легко вам працювати зі студентами?
Я викладаю приблизно дев'ять років китайський живопис і каліграфію. Всі мої студенти захоплено вивчають все, що я їм пропоную. Цікаво, що так чи інакше, але кожен мій учень пов'язаний з Китаєм. Це можна вважати знаком долі.
Мені вдалося знайти деякі репродукції ваших картин і я помітила, що на кожній з них ви залишаєте ієрогліфи. Що вони означають? А може, це якийсь ваш секретний символ?
Дійсно, ієрогліфи породжують загадковість. Насправді, китайська писемність на моїх картинах виконує дві функції: перша – естетична, друга – інформативна. Коли ви малюєте будь-яку картину, у вас вже є певний творчий задум або ідея. І щоб краще розкрити цю ідею, можна використовувати поезію, власне це і є ті самі ієрогліфи. Саме таке поєднання справляє більше враження на глядача та інших художників.
Чи складно навчитися каліграфії?
Мені здається, що якщо є бажання, то це набагато спрощує ситуацію. Не важливо, чому ти намагаєшся навчитися – каліграфії, нової мови або основам кулінарії. Головне – бажання, тому що коли його немає, то навіть найкращий педагог не допоможе тобі в освоєнні нового. За складністю, на мій погляд, – не дуже важко. Я обожнюю ділитися своїми навичками каліграфії з іншими. І мені дуже приємно, що велика кількість моїх українських друзів хочуть вивчати китайську мову і вникнути в китайську культуру.
Що вас надихає писати картини?
Зараз продовжую працювати над ідеєю, яка виникла приблизно два роки тому. Це поєднання китайського мистецтва з українською тематикою. Наприклад, мальви виконані у китайській техніці, а також архітектура, фортеці тощо. Все це ще знаходиться в процесі, в пошуках, тому що, дійсно, багато невдалих, на мою думку, робіт. Також паралельно працюю над традиційним китайським живописом і виконую серію малюнків з журавлями. Зараз у мене вже є шість картин.
Як ви зрозуміли, що хочете бути художницею?
Мабуть, в певні періоди різні люди посприяли цьому. Я вдячна своїм рідним, що підтримували мене в бажанні стати художницею. З дитинства я полюбила цей вид мистецтва, тому як старший брат тоді дуже добре малював. А мені, як молодшу сестру, хотілося бути такою ж талановитою, як і він. А потім вже, коли я почала своє навчання в українській школі, був мій перший шкільний конкурс з малювання, де я зайняла перше місце. Це стало величезним поштовхом до подальшого розвитку мене як художниці. Ну і, звичайно, я дуже вдячна своєму батькові, який підтримував мене на етапі вступу до ВНЗ, а також моєї викладачки Тетяні Миколаївні.
Чим займаються ваші батьки?
Папа – викладач китайської мови, три роки викладав каліграфію в Інституті Конфуція в Києві. Але більший проміжок часу життя в Україні він займався бізнесом. А зараз батьки вже нічим не займаються, більше відпочивають. Мама намагається частіше приїжджати до нас з Китаю, щоб няньчити внучку.
Можете згадати поради батьків, які допомагали вам у житті?
Мама дуже часто говорить: "Швидко і багато працюй. Багато, багато". І зараз я себе відчуваю, дійсно, маленькій бджілкою. А ось від тата я отримала багато приказок, які я згадую весь час. Найсильніша для мене фраза: "Тонкий струмінь води тече довше" або "Крапля за краплею камінь точить". Крім цього, він мені час від часу нагадує, що будь-яку справу треба обмірковувати і робити у тиші, і незалежно від ситуації мати спокійний розум і спокійне серце, щоб приймати важливі рішення.
Ви – це яскравий приклад гармонійного поєднання культур двох країн: України і Китаю. Тому хотіли б провести з вами коротке бліц-опитування. Потрібно вибрати лише один варіант відповіді.
Чай або компот?
Чай.
Борщ або качка по-пекінськи?
Борщ.
Джекі Чан або Богдан Ступка?
Джекі Чан.
Орнаменти або ієрогліфи?
Ієрогліфи.
Вонтони або вареники?
Вонтони.
Ханьфу або вишиванка?
Китайські традиції, напевно, більше переважають. Ханьфу.
Сакура або мальви?
Мальви.
Танець дракона або гопак?
Танець дракона.
Читайте також інтерв'ю з учителем історії з Японії Такахісой Касаєм, який вперше приїхав в Україну 15 років тому і залишився жити в Києві.
Головні теми