Марина Попович
Заступник Подієвого лідера Сьогодні 
Єлизавета Даниловська
журналістка 27 років дизайнер Вікторія Гресь створює одяг. 27 років вона продовжує свою справу, і незалежно від будь-яких криз, короткочасних трендів і щоденної появи нових імен утримує свої позиції на вибагливому fashion-олімпі. Сьогодні.Lifestyle поспілкувалися з дизайнеркою про те, що вона відчуває, коли практично кожна знаменитість вважає за потрібне запустити свою лінію одягу, і як не "перегорає" в щоденній гонці за заможних клієнтів. А також про те, чому поки не бере участі в UFW і про гучну співпрацю з Джанет Джексон, Мариною Порошенко і Тіною Кароль.
Вікторія, як ставитеся до того, що безліч селебріті зараз самі вирішили взятися за пошиття одягу за ціною дизайнерської?
Не можу сказати, що я це підтримую. А з іншого боку, нехай уже некваліфіковані люди ріжуть тканину, ніж ідуть в сфери, де від них залежить життя людини, наприклад стають цілителями. Але мене дійсно лякає поголовна відсутність ліцензії на професію. Всі, кому не ліньки, сьогодні не тільки дизайнери, а й психологи. Велике питання: яку інформацію вони дають людям і чи не наносять вони шкоди внутрішньому світові людини? Для створення одягу потрібно мати певні знання, щоб грамотно поєднати технічні вимоги та художній початок. А у нас з дизайном асоціюється, що це має бути щось "цікаве" і "прикольне". Це неправильне сприйняття.
Дівчина, яка, погортавши журнали, шиє подругам плаття, керуючись тільки віяннями моди, – це скоріше модистка, але точно не дизайнер. Зараз взагалі дуже розмилося саме розуміння "дизайнерський продукт". Одяг, ґаджети, меблі з високим цінником раптом стали залучати до цього поняття. Але, напевно, це такий період, який потрібно пережити.
Які ще виклики кидає вам теперішній час?
Та знаєте, у нас же не тільки тепер, але здавна заведено культивувати страждання, послухайте тільки наш гімн! При цьому в нас радісний національний костюм, гарна країна з її дивовижною природою. Але слід враховувати, ми не імперська країна, у нас сільські традиції, і це не погано. Французьку імперію обслуговувало пів світу, а культурологічні традиції й ставлення до моди як до національного надбання дали результат – найбільшу фешн-імперію в 20-му столітті! Для модної індустрії одного національного характеру замало! Допомогти це виростити могла б і держава – та хіба вони будуть витрачатися, економіка і так в тяжкому становищі! Виникають і такі ситуації: фабрика хоче залучити мене до роботи над новою колекцією, але ж мені потрібно заплатити гонорар. Гроші – це енергія, яка відшкодовується, ти її витратив, вона тобі повернулася... Зараз це порушено, людям перестали платити гідні гроші, та й складна політична ситуація. Багато аспектів сьогоднішнього життя мене руйнують. Тому я створила свій світ, щоб зберегти себе як художника, як людину, яка в змозі дати роботу ще 20 людям.
Як реагуєте на новомодні божевільні тренди та їхню популярність?
Я ніколи не брала їх в увагу. Численні щохвилинні нововведення орієнтуються на молоде бадьоре покоління – все це маркетинговий хід. Але ж ми розуміємо, що в кожного міленіала теж є батьки, і вони також хочуть одягатися в зрозумілому їм стилі! Очевидячки, естетика молодого покоління їм не підійде. Вони не зможуть комфортно почуватися в такому одязі, але ж украй важливо не руйнувати світ одне одного.
Продукт творчості, створений з ідеєю, ніколи не застаріє, в цьому і феномен маленької чорної сукні Шанель.
Тоді з якою ідеєю ви створюєте своє вбрання?
Я роблю те, що мені зрозуміло, не перемикаючись на тренди. У цьому і проявляється моя чесність як художника. Не можу ж я домовитися зі своїм особистим почуттям прекрасного! А якщо шити тільки те, що зараз модно, то це вже не творчість, а більше робота модистки, скажімо так. Скільки вже нових брендів так відкривалися, випускали кілька колекцій і, не проіснувавши й року, закривалися. Знаєте, зараз популярно раз на декілька років кардинально міняти роботу. А як же стати хорошим фахівцем? Постійно навчатися і вдосконалюватися, але цього не станеться, якщо постійно скакати різними професійними спрямуваннями. Я років з 10 "хвора" своєю справою, любила і хотіла робити тільки це. Закінчила інститут, потім шість років робота в театрі. Створювала речі навіть у часи найжахливішого дефіциту за радянськими журналам на зразок "Работницы". Знаєте, згадуючи все це, розумію, як сильно ідеалізують радянський побут у кіно, ми жили набагато сумніше.
До речі, може звідси й любов усього пострадянського простору до брендованого і розкішного?
Так, це совковий тотальний дефіцит. Не можна було купити практично нічого. Навіть бирки були цінністю, їх відпорювати і берегли. Пам'ятаю, я шила собі плаття з батькових військових сорочок! Тож покоління, що роками жили в тотальному дефіциті, на ментальному рівні передали це поклоніння перед західними брендами.
Я роблю те, що мені зрозуміло, не перемикаючись на тренди.
Тоді як же зробити, щоб і українські бренди полюбили так само сильно?
Не знаю! У нас все фабрики зруйновані, на місці багатьох із них просто спорудили нові будинки. Пам'ятаю, щоб обладнання не пропало надаремно, сама купувала кілька швейних машинок, коли розпродавали швейну фабрику "Україна". Для того щоб навіть оновити виробничі потужності ще наявних швейних фабрик, потрібні величезні капіталовкладення. Та й в освіту теж ніхто не вкладає: з 15 училищ залишилося одне. Тоді звідки взятися професійним кравцям, закрійникам, конструкторам? А ось дизайнери в нашій країні змушені працювати відразу в декількох напрямках: придумати, зробити, продати – це неправильно!
Якщо вже заговорили про гроші, яку націнку допустимо ставити на дизайнерську річ?
Казка про глянсовий fashion-світ сильно перебільшена! Неправильно, коли вартість сукні така сама, як і в невеликого автомобіля. Тут вже явно маркетологи взялися за справу і продають повітря. На жаль, зараз настав їхній час. 15-20 тисяч євро за сукню, а сумочка за 5 тисяч євро – це не про дизайн і якість, а про престиж, статус і бізнес. Єдине, що добре, – коли бренди класу люкс залучали великих художників, таких як Олександр Макквін або Крістіан Лакруа, але зараз я такого не спостерігаю.
Неправильно, коли вартість сукні є такою ж, як і в невеликого автомобіля.
До речі, а ви не користувалися послугами маркетологів?
Ні, не хочу грати в ці ігри. Маркетологи не несуть ніякої відповідальності, вони просто красиво говорять! У нас в країні це не працює. Припустимо, йду я до адвоката, він дає конкретні відповіді на мої запитання згідно із законодавством. Але маркетолог ніяких гарантій не дає. Мені ж доведеться брати на себе ризик і замовляти тканину за його порадою, потім шити з неї певні фасони. Я сама постійно аналізую, чому це купують, як все можна поліпшити. Мій одяг – з яскраво вираженим декоративним початком, я люблю поєднувати фактури й кольори, поєднувати різні елементи.
З якими ще думками тоді ви розпочинаєте створення колекції?
Тільки з хорошими! Я одягаю те коло людей, яким цікаве моє бачення. Я створила свій умовний "клуб однодумців", яким потрібно те, що я роблю. Я готова з ними ділитися знаннями й енергією. Мої клієнти також учасники процесу, адже часто мені ідеї приходять після спілкування з ними.
Так сталося і коли створювали знаменитий наряд Марини Порошенко до дня інавгурації президента?
Так, це було спільне обговорення. Мандражу не було, я сфокусувалася на ряді чітко поставлених завдань: визначитися з кольором, відповідність протоколу, простежити, щоб костюм правильно сів по фігурі, руки були прикриті, була дотримана допустима довжина сукні. Ми розуміли, що вбрання повинне нагадувати про культуру, але перед нами жива людина, яку не можна просто одягнути в історичний костюм, нам важливо було створити образ сучасної леді. Ось це і є справжня професія, коли у тебе є межі, але ти знаходиш спосіб, як, їх не порушуючи, створити потрібний образ. Іноді й стилісти зірок звертаються до нас зі своїми часом навіть несподіваними рішеннями.
Так, до речі, сталося і зі світлодіодною сукнею для Тіни Кароль...
Так, "підсвітити" наряд була якраз ідея її стилістів. Вони випадково в соцмережах побачили наші казкові снігові сукні і запропонували спробувати поєднати фактуру цих суконь з ідеєю костюма, що світиться на сцені! Вийшло! Але оскільки тканина дуже повітряна, тонка і легко рветься, ми спеціально пошили кілька примірників. Та й з Тіною ми співпрацюємо вже не вперше, 13 років тому я шила її костюм для конкурсу Євробачення.
Ви одна з небагатьох дизайнерів, які не люблять розповідати про роботу зі знаменитими клієнтами, але про співпрацю з Джанет Джексон не запитати не можу...
Так, я і не повірила, коли мені зателефонував її менеджмент, думаю, ну точно хтось мене розігрує. Вони дізналися про нас із журналу Collezioni, де ми розмістили свою нову колекцію, там було багато виробів зі шкіри. Стилісти Джанет замовили костюми для балету Джексон і два для неї самої. Але особисто ми не зустрічалися, відшивали тут і відправляли в Америку.
Минуло кілька тижнів, як відгримів Ukrainian Fashion Week 20/21, ви вже кілька сезонів не берете участь. Чому?
Ми зараз працюємо в іншому форматі – see and buy, мені так комфортніше, та й клієнтам так простіше. Світ змінюється так швидко, що незрозуміло вже, чи потрібно шити зимовий одяг взагалі, наприклад. З приводу Українського тижня моди: там стало занадто багато тих, хто приходить по витрішки, я чекаю, що формат якось зміниться, так що ми поки "на паузі".
Я собі дозволяю робити тільки те, що хочу, – це найбільш чесний і щирий шлях у творчості.
Хочеться більше дізнатися про другий напрямок вашої діяльності – дизайн інтер'єру. Порадьте читачам, із чого їм починати, якщо вони вирішили переробити свою квартиру.
Все так індивідуально, що можу тільки порадити створювати простір для себе, а не за законами трендів або за смаками інших. Тому, розпочинаючи роботу, я даю клієнту опитувальник, там більше 100 пунктів. А як же інакше я можу щось створити, не знаючи нічого про замовника? Індивідуальний дизайн – дуже інтимний процес, я мушу потрапити в життя людини, зрозуміти її запити та звички, щоб дизайн зробити комфортним для неї. Тому клієнтові спочатку слід бути відкритим і давати умовний карт-бланш. Адже ми у стоматологів не починаємо з'ясовувати, а скільки ліків, наприклад, він вирішив використати під час лікування. Приємно, що зараз багато замовлень на те, щоб переробити химерні, з великою кількістю золота і кришталю інтер'єри. Але й буває, що ми не знаходимо спільну мову з замовником, розумію, що всім не можу подобатися, і ми розходимося з клієнтом. У цьому немає нічого того, всім сподобатися неможливо. Та й, чесно кажучи, зараз я собі дозволяю робити тільки те, що хочу, – це найбільш чесний і щирий шлях у творчості.
Читайте також інтерв'ю з засновницею бренду Zv'yazani Ольгою Каретниковою-Котягіною і Наталією Осауленко: "Люди не сприймають те, що за українські килими потрібно платити".
Головні теми