Анастасія Очеретнюк
редактор рубрики Шоу-бізнес В Україні працює 1810 швейних підприємств і до 500 взуттєвих, але на вітчизняний ринок потрапляє лише 12% виготовленого там одягу і взуття. Журналісти суспільно резонансного проекту "Головна тема" з Оленою Кот на телеканалі "Україна" дізналися, на кого насправді працюють українські кравчині.
Більшість українських покупців у пошуках модних новинок ідуть в магазини розрекламованих європейських брендів, оскільки впевнені – там продають речі, виготовлені в Німеччині, Італії, Швеції та Великій Британії, тому вони якісніше будь-яких інших. Однак це помилка.
"Головна тема" відвідала одну з фабрик, де готують колекції відразу для декількох світових брендів. Географія співробітництва фабрики на Львівщині вражає – шиють одяг для Англії, Іспанії, Франції та Німеччини. Щодня 20 кравчинь виготовляють в середньому дві сотні речей для найвідоміших європейських марок.
У те, що українські жінки тут шиють одяг для відомих брендів, не вірять навіть їхні власні діти, які купують одяг цих же марок в торгових мережах по всій Україні. Ось тільки носити те, що шиють своїми руками, самі кравчині не можуть. По-перше, ціни кусаються, по-друге, ці вироби в Україні не продаються, їх виробляють для магазинів за кордоном.
До українських міст ці ж бренди надсилають партії одягу, відшиті в Китаї і Бангладеш, тому одяг, виготовлений українками, переважно зустрічається на секонд-хенді. 85% українських швейних підприємств шиють для іноземців. І хоча у них є всі потужності і можливості працювати для вітчизняних брендів і виготовляти одяг повністю власного виробництва – від розробки моделі і викрійки до готової речі – вони цього не роблять.
"В Україні немає великого виробництва тканин, щоб можна було конкурувати. Тому і доводиться працювати на сировині, що поставляється закордонним замовником. Їм вигідно купувати наші дешеві робочі руки, а ми, разом з тим, маємо роботу. У нас є задана норма і шкала, скільки одиниць якого розміру ми повинні виготовити. Замовник дає нам абсолютно все: і тканину, і нитку, і гудзик, якщо потрібно, і модель, і лекала. Ми вже самі мо і відправляємо їм у певних кількостях", – розповідає директор Городоцької швейної фабрики на Львівщині Данута Ревда.
У порівнянні з Китаєм, Україна розташована територіально ближче до країн, де створюється світова мода. Але не тільки розташування приваблює закордонні бренди. У тому ж Китаї заробітна плата кравчині набагато вище, ніж у її української колеги. На Городоцькій фабриці швачки отримують по 7-8 тисяч гривень на місяць. Менше, ніж в Україні, заробляють тільки кравчині в Бангладеш, де отримують в середньому $50 зарплати, у В'єтнамі – $250-300.
Одяг, пошитий українками, який продають у Європі, має обов'язково мати позначку Made in Ukraine, і це велике досягнення. Бо ще кілька років тому зарубіжні бренди приховували, що шиють речі в Україні і видавали роботу наших кравців за свою.
Голова громадської організації "Українське товариство економічних свобод" Мар'ян Заблоцький вважає, що залишити на українському ринку одяг, який виготовляють наші кравчині, допоможе скасування мит на імпорт сировини:
"Для того, щоб виготовлений в Україні одяг залишався в країні, необхідно скасувати мито на імпорт сировини. Так виробник не був би залежним від замовника і, можливо, був би сам зацікавлений розробити власну модель".
Більше про тренди весни/літа 2019 читайте в нашій статті Також раніше ми розповідали, які чоботи носити навесні і як правильно носити джинси різних фасонів.
До речі, цієї весни також актуальні будуть велосипедки. Детальніше про новий тренд дивіться в сюжеті:
Головні теми