Балет – це магія. Він заворожує і залишає слід у душі кожного глядача. Шанувальники мистецтва безсумнівно мріють зазирнути за лаштунки і дізнатися про пособистість артиста, який блискуче виконує чергову партію на сцені. Сьогодні.Lifestyle пропонують доторкнутися до прекрасного і познайомитися з Наталією Мацак – примою Нацопери України.
Дізнайтеся також, як пройшов перший міжнародний фестиваль балету:
Напередодні столичної прем'єри двох балетів "Шехеразада" і "Пахіта" Наталія розповіла про співпрацю з іменитими танцівниками, про те, як на свій перший гонорар купила пральну машину і чому у неї вдома немає ваг.
Наталю, 22 лютого в Оперному театрі ви разом з прем'єром Нідерландського театру Костянтином Алленом вперше станцюєте в Києві відразу два балети – "Шехеразада" і "Пахіта". Це не перший ваш тандем з Костянтином. Чому вирішили повторити?
Знаєте, в Києві танцювало багато різних запрошених нами артистів балету високого рівня. Мені дуже пощастило, що довелося з ними співпрацювати, адже це завжди збагачує твій професійний резерв. Але дует – особливий момент. Він може скластися, а може – ні.
Минулого року, коли ми танцювали разом з Костею "Баядерку", у нас все склалося. Сталася якась хімія ... Було зручно і комфортно працювати на сцені, і вийшов результат, якого ми хотіли добитися. Такий дует хочеться продовжити. І днями це трапиться! Тим більше Костянтин завжди мріяв станцювати "Шехеразаду". В Європі цей балет практично не показують, вважають, його спектаклем пострадянського простору.
А що стосується балету "Пахіта"... Костянтин танцював, правда, трохи іншу версію в Європі. А я буду танцювати його вперше в Україні. Це такий ексклюзив. Спеціально для цього вечора розробляються костюми, прикраси, аплікації...
Що буде особливого в цій постановці?
Особливість вистави "Шехеразада" в тому, що люди прийдуть і зануряться відразу в два абсолютно різні стилістичні світи. Від аристократичної класики до гарячого Сходу. Багато людей, які ніколи не були на цьому спектаклі, сприймають його як "Тисяча і одна ніч", але це трохи інша історія. Це не дитячий спектакль. Він перенасичений емоціями, яскравими костюмами, еротичними сценами і великою кількістю людей на сцені.
Першу партію Золотого раба, яку буде танцювати Костянтин, колись танцював Вацлав Ніжинський. Ця роль вимагає від артиста вийти за межі класичного балету. У чоловіків вкрай рідко є такого роду партії в балеті, тому її танцівники дуже люблять і можуть в ній показати пластику свого тіла.
До речі, у Костянтина дуже цікавий генофонд (Сміється). Він народжений на Гаваях, і коли танцював "Баядерку", всі думали, що це індійський танцівник. Насправді у нього просто така зовнішність, він високого зросту. Додайте до цього технічний набір, пластику... Для "Шехеразади" це важливо, оскільки партія Золотого раба вважається еталоном чоловічої краси.
Наталю, ви не мріяли стати примою, при цьому з чотирьох років займалися танцями. Яку мету переслідували?
У чотири роки мету не переслідують (сміється). У цьому віці просто отримують задоволення і вчаться чомусь новому. У мене були задатки, і мене віддали в хореографічне училище. До 14-15 років розумієш, що з цього може бути толк і тобі це подобається. І подобається настільки, що ти готовий працювати щодня, а навантаження, яке покладене для досягнення результату, тебе не лякає. Ось тоді це і набуває сенсу, з'являються більш серйозні завдання.
У мене був азарт, мені хотілося досягти чогось, але я не ставила собі за мету досягти статусу прими. Мені здається, це природно, якщо ти вкладаєш багато сил в цю професію, а потім досягаєш високих результатів.
Одного разу ви сказали, що зірки зі світовим ім'ям часто мають складний характер. Ви ж теж багато гастролюєте і безумовно добилися успіху, як можете описати власний характер? Часто даєте волю емоціям?
Не мати характеру балерині, це дивно (сміється). Я людина дуже емоційна, намагаюся випускати більше енергії на сцені, можу проявити її, якщо мені будуть заважати виконувати роботу на тому рівні, на якому, я вважаю, вона повинна бути виконана.
Коли говорять, що у артистів балету складний характер, це смішно, адже, щоб домогтися високих результатів, ти не можеш бути без характеру. Хороша людина – це не професія. Одна справа домогтися успіху, а інша – його втримати. Це зовсім різні позиції.
Наші театри рідко просувають артистів за кордон, незважаючи на те, що це кращий спосіб популяризації українського балету. В чому причина? Небажання "віддавати" своїх зірок?
Якщо немає співпраці з театрами, то артист ставиться в таку позицію, що він повинен починати з нуля. Коли їде Великий театр або Маріїнський (це якщо говорити про пострадянський простір), то за них говорить перш за все ім'я театру, і, звичайно, це набагато спрощує артистам завдання. Спочатку люди чують статус театру, а потім сприймають артиста. І це не завжди буває рівноцінно, але для багатьох європейських компаній принципово важливо.
З Україною зараз трохи складно, за нас не особливо хтось домовляється, це більше індивідуальний шлях. Цього дуже не вистачає, і це потрібно відновити, тому що це провокує витік дуже хороших артистів в інші країни. Люди не хочуть залишатися невідомими, хочуть розвиватися, отримувати різний репертуар, до якого тут немає доступу. Виходить так, що ти можеш його отримати, тільки якщо їздиш за кордон.
До речі, не всі артисти, хто поїхав від нас, можуть потім втриматися там. Поки затребуваний і актуальний як танцівник, це одне життя, коли виходиш там на пенсію – інша. 95% людей не знають, де там працювати і як заробляти гроші.
Загалом, багато спірних речей, але якщо театр має серйозне ім'я і авторитетне тиск у світі, це, звичайно, для артистів відкриває неймовірний шлях.
Всю себе ви присвячуєте роботі і рідко буваєте вдома. Як чоловік реагує на такий графік і чи складно зберігати взаєморозуміння?
Для звичайної людини це складно, але мій чоловік – соліст Національної опери Сергій Кривоконь, тому він завжди поруч. Він бере участь у всіх процесах, хоча у нього є свій репертуар.
Ми часто танцюємо окремо, і це краще для сім'ї. Працювати чоловікові і дружині разом буває досить складно. Ми практично завжди поруч, за винятком того, коли хтось із нас їздить на гастролі. Так було в цьому сезоні. Чоловік був у Швейцарії, я – в Голландії. Ми зустрілися в Парижі, відпрацювали гастролі, потім знову роз'їхалися і зустрілися вже в Києві.
Часто готуєте вдома? Або ж у вас є помічник, який підтримує порядок і відповідає за кухню?
Ми рідко готуємо і їмо вдома. Помічники є, іноді допомагають. Добре це чи погано – не знаю. Але зараз такий час, коли можна всюди спокійно перекусити.
Чи вдається дотримуватися правильного режиму харчування при такому ритмі? У чому намагаєтеся себе обмежувати?
За час балетної кар'єри моє харчування змінювалося і корегувалося багато разів. Все залежить від навантаження і стану організму. Я дотримуюся простого і легкого харчування, намагаюся розуміти, що їм. Вживаю їжу невеликими порціями і не змішую солодке і солоне. Зараз це дуже актуально. Багато цим захоплюються. І це вірно!
При таких навантаженнях організм повинен швидко перетравлювати їжу, яку ти туди поклав. Більше білка, салатів, м'яса, риби. Дуже мало солодкого. Не тому, що я себе обмежую. Я люблю іноді з'їсти мої улюблені цукерки – інжир в чорному шоколаді, але це буває в маленьких кількостях і лише для смаку.
Які ваші параметри на даний момент? Задоволені своєю вагою чи прагнете до певної позначки?
Я чесно скажу, навіть не знаю своєї ваги. У мене вдома немає ваг. Востаннє зважувалася влітку минулого року. Якщо ти добре виглядаєш, у тебе хороша форма, не так важливо, скільки ти важиш. Ти в принципі не можеш багато важити, якщо ти худий (сміється). Я на собі бачу кожні 100 грамів, якщо вони з'являються і зникають. Єдиний твій коректор – це дзеркало.
Але бувають балерини, які говорять: "Я зважуюсь і знаю, що важу 50 кілограмів". А ти дивишся на неї і розумієш: ну не може там бути 50 кілограмів, там набагато більше.
За свою багаторічну кар'єру ви виступали на багатьох престижних сценах. Яка публіка і чим найбільш запам'яталася?
Не можу вибрати щось одне. З огляду на те, що в цьому році в театрі – мій двадцятий сезон, згадати абсолютно всі гастролі неможливо. Було так багато всього.
Значною частиною життя став Париж. Багато вистав танцювали в цьому місті на різних сценах з партнерами різного рівня. Були з гастролями в Лондоні, де танцювали з прем'єрами Маріїнського театру "Баядерку" і "Лебедине озеро". І це дуже відповідально.
Пригадую Корею. Це були приголомшливі гастролі, з теплою публікою. Якась особлива країна, з певним ставленням.
Одного разу був момент, коли я була на гастролях два місяці, це було занадто. А потім ми їздили з театром до Японії. Але залишилося багато вражень. У таких поїздках ти можеш поєднати роботу і відпочинок, що дуже рідко буває. В основному артисти балету нічого не встигають подивитися на гастролях. Ти можеш об'їздити весь світ, а потім назвати лічені міста, в яких ти міг кудись сходити і щось побачити.
Назвіть свій найбільший гонорар за всю кар'єру.
Я пам'ятаю мою першу зарплату в театрі. Вона була 300 гривень. У 2000 році це здавалося космосом для дитини після училища. Через півроку вона виросла. Але тоді... В училищі ти не мав своїх коштів, і раптом тобі платять стільки... Після перших своїх гастролей я отримала гонорар і купила пральну машину (сміється). Далі запити і гонорари зростають, у тебе інші завдання і витрати, і це стає нормою. Але перші гроші, на які ти можеш купити пральну машину, стають подією.
Наталю, ви є примою Національної опери України, нарівні з Катериною Кухар. У той же час за останні роки Катерина стала не тільки найвідомішою представницею Нацопери, але і є однією з популярних представників українського шоу-бізнесу. Чи змінилося після цього відношення колег до Катерини?
Катерина – моя однокласниця, ми разом вчилися... Знаєте, мені здається, що статус, який є у балерини в театрі, і її професійний рівень – це одна історія, а медійність – зовсім інша. І це потрібно розуміти! У театрі багато прим, будь-яку балерину, яка один раз вийшла в балеті, вже називають примою, але так не може бути. Для прими потрібно мати великий репертуар. І це ще зовсім не означає, що якщо ти виходиш в медійність, ти приголомшливий в театрі.
Яка мета на даний момент в професії і якою бачите себе через 10 років?
Моя мета – розібратися в тому, як я можу свій досвід максимально ефективно трансформувати в подальшому – в театрі або за його межами. Можна робити багато речей, але хочеться робити те, в чому ти кращий. Досвід великий і життя давало можливість спробувати себе в різних проявах цієї професії, хочеться все це оформити в щось правильне і довгострокове. Зараз ми з чоловіком над цим працюємо. Коли я визначуся, думаю, ми це представимо.
Нагадаємо, Віталіна Ющенко відверто розповіла про дітей, життєвий баланс і нового обранця.
Читайте також:
Головні теми