Втрачений Ремарк: від любові до Марлен Дітріх письменника врятувала дружина Чапліна

У рубриці "Літвітальня" журналіст Анастасія Бєлоусова та письменник Олексій Курилко сперечаються про твори класичної літератури. Цього разу йшлося про те, чому нині небезпечно брати приклад з героїв німецького письменника Еріха Марії Ремарка, якого зараховують до загубленого покоління.

- Альоша, в передноворічній метушні вирішила почитати "Три товариші" Ремарка. І знаєш, отримала величезне задоволення! У Києві суєта, а тут – неспішність. А яка простота складу і тонкий гумор, яка дружба!

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- А ти ніколи не замислювалася, чому "Три товариші", а не "Три други"?

- Гарне питання! Може, це радянський переклад, політкоректний в кінці 50-х, коли всі були товаришами?

- Ні, Настя, справа не в перекладі. У товаристві є якась частка взаємовиручки, але вона не безмежна, як в дружбі. Заради друга ти готовий пожертвувати всім: любов'ю, почуттями, власним життям. А герої Ремарка не бачать цінності в цьому житті. Навіть мій улюблений персонаж Отто вигравав автогонки лише тому, що ставився до свого життя більш презирливо, ніж інші, поки в один прекрасний день не розбився. Зрозуміло було з першої секунди, що цим усе закінчиться. Ризиковий товариш, справжній мужик, причому єдиний. Решта якісь жіночоподібні.

Журналіст і письменник. Анастасія Бєлоусова та Олексій Курилко.

ХТО НА КОГО СХОЖИЙ

- Пам'ятаєш, у фільмі "Москва сльозам не вірить" найбільш вітряна з героїнь їздила в метро з томиком "Трьох товаришів". Це був бестселер!

- Тоді книжки Ремарка тільки пробилися в СРСР, їх читали запоєм. "Три товариші" відповідали настроям людей, які пережили Першу світову, і були співзвучні радянським людям після Другої світової. Наприклад, Белла Ахмадуліна була закохана в Ремарка і ввібрала в себе образ ремарківських героїнь – зламаних, страждаючих, які тонко відчувають. Які на межі смерті в будь-який момент, тому й не дорожать жодною хвилиною на цьому світі. Усі радянські письменники і поети ділилися на тих, хто хотів бути схожий на героїв Хемінгуея або Ремарка. Євген Євтушенко – типовий герой Ремарка, Юліан Семенов – типовий герой Хемінгуея. Всі хотіли наслідувати, але мало хто хотів бути самим собою.

"Жінка не повинна говорити чоловікові, що любить його. Нехай про це говорять її очі"

- Виходить, що кожен вік – втрачене покоління. Люди, які повернулися з війни, у яких нічого не залишилося й найцінніше – людські відносини.

- Тільки от Ремарк зараз абсолютно не популярний і не затребуваний. Якби не фільми, думаю, про Ремарка взагалі б забули. Ми зараз живемо в епоху зльоту, а іноді і перельоту патріотичних почуттів, за що спасибі нашим сусідам. Герої Ремарка слабо патріотичні. Вони взагалі нічого не хочуть. Дивись! Все починається з того, що три людини в одній машині ганяються з трьома людьми в іншій машині на шосе, ризикуючи життями. Ти кажеш, дорожать відносинами? Ні! Вони і власне життям не дорожать! У будь-який момент будь-яка з цих машин могла перевернутися, і все це жартома.

- І багато алкоголю, повій, які в підсумку виявляються найвірнішими дружинами...

- Щодо повій можу припустити, що післявоєнні саме такими і були. У наш же час їх явно не потреба змушує йти на панель, а бажання красивого життя.

ТРИ ЖІНКИ

- У Ремарка все романтично, навіть геї та повії.

- Настя! У нього взагалі багато стереотипних образів. Ностальгуючі, емігранти, що п'ють, або їхні нащадки, обов'язково – правильний образ справжнього героя, який не робить поганих вчинків. Найчастіше в діалогах вони ніколи не говорять конкретно про якусь справу. У цьому сенсі вони з Хемінгуеєм дуже схожі. Багато красивох балаканини. У Ремарка – романтичної, у Хема – приземленої. Я взагалі в юності думав, що Ремарк – це жінка. Думав: для жінки дуже навіть непогано пише! Потім був в шоці, дізнавшись, що це мужик.

- Так, збиває "Еріх Марія", причому це псевдонім. Чоловік, в житті якого були три ключові жінки. Одна з них – актриса Марлен Дітріх...

- Ой, не згадуй про Дітріх! Їхній роман довжиною в 40 років більше схожий на роман двох істеричок. Ремарк поводився як ганчірка, Дітріх постійно йому попихала. Зрозуміло, один одному нерви шарпали. Взагалі жіночі образи Ремарка мене просто дратують. З роману в роман їх два: перша – витончена, сухотна і вмираюча, а друга – холодна і фатальна. Але нерви героям тріпають всі.

"Не приймай нічого близько до серця. Приймеш – захочеш утримати, а утримати не можна"

- Сухотна героїня Пат Хольман з "Трьох товаришів" – прототип першої дружини Ремарка, танцівниці Ілзи Ютти. У неї теж був туберкульоз. І Ремарк, і Ілза Ютта тоді були молодими, обожнювали світське життя, мали романи на стороні, через чотири роки розлучилися. Хоча, щоб витягнути Ілзу з фашистської Німеччини в 1938 році, він навіть вдруге розписується з нею, допомагає переїхати в США. А ось фатальна Жоан Маду з "Тріумфальної арки", яка, по суті, любить тільки себе – це Марлен Дітріх. Ремарк просто хворів нею, писав листи, йшов в запій, навіть оселився в будинку навпроти її! Тільки це не заважало їй зав'язувати стосунки на стороні і так само швидко їх розв'язувати під приводом "Я заміжня" (за продюсером, у якого теж давно була коханка). Словом, караул. Якби не зустріч з Полетт Годдар, колишньою дружиною Чарлі Чапліна, світ втратив би Ремарка набагато раніше. Це була взаємна любов, їй письменник присвятив свої останні твори.

- Біда в тому, що ремарківські героїні – не приклад для наслідування, інакше кожна зламана бліда міль буде виносити мозок мужику, при цьому без усяких сухот. Його герої і героїні ні з ким не хочуть будувати серйозних відносин, бо вважають їх безглуздими. І, тим не менш, з кожною своєю книгою Ремарк ставав все більш популярним і затребуваним.

- А по його книгах знімалися фільми з зірками Голлівуду!

- Ремарк вже давно став класиком зі своїми ідеалами. Вже краще починати життя з такими ідеалами, які з часом знеціняться, але залишать в серці найбільш важливе і потрібне. Людина, яка в дитинстві читала і любила Ремарка, апріорі поганою не стане. Ремарка я б радив читати підліткам від 12 до 16 або тим, хто вивчає післявоєнний час. Книги Ремарка вчать співчуттю, товариству, любові. Вчать вмінню співпереживати. Відчувати інших. Особливо хороша ця література для дівчаток. Ремарк взагалі хороший дівчачий письменник. У нього дуже хороший склад, але я б не назвав його геніальним.

КОМУ І ЯК ЧИТАТИ

- Ремарк дає емоційну глибину, яку важливо розвивати в підлітковому віці. Але, думаю, він залишився заручником свого часу. Одна з ознак генія в тому, що він примудряється піднятися над часом, над своїм сьогоденням і стати універсальним. Ремарк не універсальний. Він для свого часу, якого Гертруда Стайн назвала втраченим поколінням.

- Красива фраза, за якою можна було сховатися. Тільки ж криза – джерело зростання, що показала запалу Німеччину, яка за вісім років досягла такого розвитку, якого у нас немає досі.

- Як думаєш, нинішнє покоління, яке пережило війну, буде схоже на те втрачене покоління ХХ століття?

- У нас скоріше не втрачене покоління, а покоління втрачених. Зараз люди розділилися на два табори. Перші – цілеспрямовані, для них важлива кар'єра, успіх. Другі – яким все одно, аби телевізор або інтернет не відключили. А от герої Ремарка пройшли крізь пекло, холод, злидні, війн ... Їм здавалося, що попереду нічого вже не буде. Для мене Ремарк йде у зв'язці з Хемінгуеєм. У Хема проявлялося більше чоловіче начало, а у Ремарка – жіноче. Ремарк не дає виходу з післявоєнної депресії, а Хемінгуей дає. А як саме – поговоримо наступного разу.