"Оскар-2021": чому кіно в глибокій кризі

Вночі проти 26 квітня в Лос-Анджелесі відбулася церемонія вручення кінопремії "Оскар-2021". Це була найпередбачуваніша "роздача слонів" на оскарівській церемонії. Як зазначили ще напередодні більшість експертів і кінокритиків, цього року номінувалися дуже слабкі фільми. А сама інтрига, кому які статуетки дістануться, здавалася – і виявилася – також вельми передбачуваною.

Власне, "Оскар-2021" наочно продемонстрував, що кіно, насамперед американське, перебуває нині в одній з найнижчих точок. Чому так сталося і що об'єднує з молодим українським кінематографом головний "оскарівський" фільм "Земля кочівників", який зібрав максимальну кількість нагород, – розбираємося.

Що сталося з кіно?

Чому номінанти в цьому році були один одного нудніше? Звичайно ж, винен коронавірус – рік пандемії позначився на кінобізнесі найгнітючішим чином.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Через низку локдаунів і карантину багато проєктів були заморожені, кілька гучних прем'єр багаторазово переносили, як наступну серію бондіани або "Дюну" Дені Вільнева. Деякі фільми виявилися взагалі без прокату – як, наприклад, "Мистецтво пограбування" Джузеппе Капотонді. А давно очікувані блокбастери, які все-таки ризикнули випустити в прокат, виявилися несподівано слабкими ("Аргумент" Крістофера Нолана).

Якщо переглянути списки номінантів на "Золотий глобус-2021", де з повним метром змагалися серіали, ви самі легко переконаєтеся в тому, що "телемило" за останній рік здобуло остаточну перемогу над старим добрим кіно. Карантин просто прискорив цей процес.

Наступний сезон "Вбиваючи Єву", "Корони" і "Мандалорця", "Ферзевий гамбіт" та інші серіальні хіти-2020 дивилися, здається, всі – й активно обговорювали в соцмережах. А тепер порівняйте, скільки ви подивилися фільмів, номінованих на "Оскар". Як говорив Хічкок, кіно – це життя, з якого вивели плями нудьги. Кіно не повинно бути нудним – нудне кіно дивляться тільки мазохісти і кінокритики.

Найкраще з найгіршого

"Країна кочівників" Хлої Чжао, що забрала три статуетки із шести номінацій, – це історія 60-річної бездомної жінки, яка їздить Америкою на своєму фургоні в пошуках сезонної роботи. Фільм позиціонується як поетичний портрет бездомної Америки, що опинилася на дні життя після кризи 2008 року.

Поставлена за документальною книгою (звідки, до речі, була ретельно вичищена критика умов праці на складах Amazon, що значно знижує соціальний пафос фільму), "Земля кочівників" знята в псевдодокументальній манері, за участю справжніх волоцюг, що є творчою манерою Чжао.

Не варто заперечувати, що цій манері властива певна краса і навіть своєрідна поезія. Але у фільмі Чжао немає нічого від суворої правди фільмів Кена Лоуча чи братів Дарденнів, якщо брати найбільш реалістичний полюс "соціального" кіно. А щоб наблизитися до високої поезії комедійних мелодрам про маргіналів Акі Каурісмякі, Чжао не вистачає ні таланту, ні почуття гумору.

Можна зрозуміти, коли головний приз дістається політично або соціально ангажованому кіно, на тому і стоїть "Оскар". І тільки на перший погляд дивно, чому статуетку за режисуру отримав цей нудний, претензійний фільм, в якому немає ні історії, ні цікавих героїв.

Якщо не брати до уваги міжнародних номінантів, "Країна кочівників" і правда здається найталановитішим фільмом порівняно з іншими претендентами на "Оскар-2021" – досить вторинними з художнього погляду.

Найцікавішу постановку проігнорували

Незважаючи на свої незаперечні переваги (що в деяких випадках було відзначено статуеткою), такі фільми, як "Манк" Девіда Фінчера або "Суд над "чиказької сімкою" Аарона Соркіна, являють собою не найбільш годящі стилізації. Фільм Соркіна стилізований під судову драму Нового Голлівуду, "Манк" – під фільм голлівудської "золотої епохи". Оскільки фільм Фінчера зібрав максимальну кількість номінацій, зупинімося на ньому докладніше.

Це історія написання сценарію знаменитого фільму Орсона Веллса "Громадянин Кейн", який заклав канон усіх головних сценарних, режисерських і операторських ходів – на них, власне кажучи, кіно паразитує досі.

Сценарист "Кейна" і головний герой "Манка" Герман Манкевич у своїй найвідомішій роботі закінчив особистий рахунок з медіамагнатом Рендольфом Герстом. Він описав у сценарії не найпривабливіші сторони його особистості й особистого життя, що в підсумку коштувало кар'єри і Манкевичу, і Веллсу. Очевидно, що це найбільш амбітний задум Фінчера – проєкт був задуманий ще в дев'яностих, а сценарій написав батько режисера.

Але для тих, хто бачив великі стрічки Джона Г'юстона або ж того-таки Орсона Веллса, "Манк" нагадує дороге перевидання джазової класики на новоробних платівках. Такі люблять купувати хіпстери – надруковані на товстій пластмасі, в обкладинці з товстого глянсового картону, красиві, як альбоми репродукцій, такі платівки прикрасять будь-який антураж. Але коли їх програвати, вони видають неживий, вихолощений комп'ютером звук, нескінченно далекий від оригінального запису.

Якщо говорити про майстерність постановки, то куди цікавіше здається "Перспективна дівчина" дебютантки Емеральд Феннел. Внутрішній світ травмованої, одержимою помстою головної героїні дуже цікаво показаний візуально – кричущими кольорами, "розмитою" картинкою і світлом, що створює ірреальний, ілюзорний ефект. Але фільм нагородили за сценарій – як раз досить сумнівний.

Що спільного у "Землі кочівників" з молодим українським кіно

На тлі "Манка", що тхне мертвечиною формалізму, гіперреалістична "Земля кочівників" видається так само задушливо, як і замкнутий світ передвоєнного Голлівуду з його інтригами. Але ця удавана недбалість манери Хлої Чжао і її вміння знаходити красу в повсякденності, нехай навіть потворної, здається куди більш чесною позицією для художника.

Справді, чим вибудовувати мертвонароджені фантоми, як у "Манку" або "Доводі" (англ. – Tenet, "Принцип") Крістофера Нолана, спробуймо вкотре вдивитися в навколишній світ.

Це ріднить кіно Хлої Чжао з двома українськими фільмами останніх років – "Атлантидою" Валентина Васяновича та "Поганими дорогами" Наталії Ворожбит, які зчинили найбільше галасу на міжнародному ринку. Ці фільми створені точно в такій самій псевдодокументальній манері і з непрофесійними акторами. Фільм Ворожбит взагалі спочатку був вербатім-п'єсою – коли історія і діалоги героїв записуються слідами реальних подій, зі слів самих героїв, і реконструюються в постановці.

Такий шлях здається цілком природним для українського кіно. Міркуйте самі: стара школа "поетичного кінематографу" виродилася в самопародію, а жанрове кіно ще не встигло сформуватися. Саме документальні стрічки завжди були найсильнішою стороною українського кіно, тож майбутнє тут за вербатім і псевдодокументальною манерою.

Ось таким парадоксальним чином перемога "Землі кочівників" ставить молоде українське кіно в актуальний світовий контекст. Хто б міг подумати.

Нагадаємо, що в межах ексклюзивної прямої трансляції 93-ї церемонії вручення кінопремії "Оскар" вночі проти 26 квітня канал "Україна" провів марафон. Ведучими марафону були Володимир Остапчук та Альона Вінницька, які розповіли глядачам всі найцікавіші подробиці кінопремії.