Шкільна Анна
Марина Попович
Заступник Подієвого лідера Сьогодні Відома українська співачка дала ексклюзивне інтерв'ю "Сьогодні", в якому розповіла, чому вирішила створити жіночу партію, чи планує балотуватися в президенти, хто в її родині головний і як вона ставиться до грошей.
- Олю, своєю заявою з приводу створення партії ви, звичайно, наробили галасу в інформаційному просторі. Яка була реакція Володимира Зеленського на вашу заяву?
- Наразі не знаю. Чомусь дуже багато хто вирішив, що моє рішення якось пов'язано із Зеленським. І що я збираюся до Ради, де у мене з його партією буде коаліція. Це не так. Більш того: ні про що, крім творчості, ми з ним ніколи не спілкувалися. У мене немає мети якось "похуткіше" пролізти до Ради. Це було б дуже нахабним і самовпевненим кроком з мого боку. Головна мета на даний момент – це надати своїм поглядам вагу.
Дуже часто, коли я порушую на своїй сторінці в Instagram різні соціальні проблеми і це набирає великий резонанс, різні хейтери намагаються вколоти мене тим, що я всього лише співачка, артистка. Їм мало цього – як і того, що я просто свідома громадянка своєї країни. Вони хотіли мене бачити серйозною?! Ну так отримуйте! Тепер я – офіційний лідер майбутньої політичної сили.
- Уявімо ситуацію, що ви дійсно проходите до Ради. Заради політики ви залишите сцену?
- За законами України, творча діяльність в нашій країні в цьому випадку не забороняється. Це ж не бізнес. Більш того: моя місія, як і раніше, – це дарувати людям гарний настрій за допомогою свого співу. І це я собі не придумала. Я ж бачу своїми очима, як ощасливлювати людей на концертах. Коли я оголосила про своє бажання створити партію, я отримала колосальну підтримку! За добу мені прийшло більше двох з половиною тисяч особистих повідомлень в direct, і в половині з них було побажання, щоб я не кидала сцену. Тому кажу з усією впевненістю: "Співати я не кину! ". Але дивитися на те, що відбувається в моїй країні, і відмовчуватися я теж не збираюся!
Я – не голуб миру. Я завжди цікавилася політикою, у мене завжди була усвідомлена думка на будь-яке питання. Більш того: мені здається, будь-яка людина старше 30 років взагалі не має права говорити, що вона поза політикою. Всі ми – громадяни своєї країни, тому повинні нею цікавитися. Я давно читаю думки різних політологів, у мене навіть є вже свої улюбленці, наприклад Станіслав Бєлковський. Тобто ця тема мене цікавить давно. Весь цей час я чекала, поки піднаберу ваги, поки у мене з'явиться дійсно величезна армія шанувальників, прислухаються до мого слова і ті, хто довіряє мені. Тож моє рішення цілком усвідомлене. Головна причина, чому я це роблю, – я втомилася голосувати за незрозуміло кого. Я хочу створити серйозну команду, де будуть професійні жінки, які відповідають кожна за свій сегмент. Багатьох, напевно, заспокою: я буду голосом цієї партії і говоритиму від її обличчя. А працюватимуть професійні люди, яких я знатиму і набиратиму до команди особисто.
У суспільстві величезний запит не тільки на нові обличчя, але і на відкриту політику. Чому я вирішила створити саме жіночу партію? Та тому що в Україні реально мало жінок в політиці. До того ж, це моя аудиторія, я її добре знаю, мені з нею легше працювати. А взагалі, саме жінки – головний скарб України. Саме вони можуть привести її до процвітання.
- У своїх виступах ви сказали, що паралельно також збираєтеся боротися з гендерним шовінізмом. Ви дійсно вважаєте, що він в нашій країні існує в таких величезних масштабах?
- Звісно, існує! І той, хто говорить, що у нас в країні немає сексизму, – бреше самому собі. Більш того, ми граємо в патріархат, будучи глибоко матріархальною країною. І якщо ми дійсно прагнемо до Європи, значить, треба нарешті жити за тими соціальними правилами, які в цій Європі вже давно існують.
- Добре, а хто у вашій родині головний?
- У моїй родині – матріархат, і чоловіка це цілком влаштовує. Але так було не відразу. З роками ми помінялися ролями. Хоча в чистому вигляді і патріархату в родині у нас теж ніколи не було. Мій чоловік – єдина людина в житті, хто мене завжди підтримував.
- А як чоловік і діти поставилися до вашого рішення зайнятися політикою?
- Моя старша дочка Маша сама почала вже займатися політичною діяльністю в якийсь підлітковій організації. І коли я про це дізналася, чесно кажучи, здивувалася. Маша навіть жартує, що ми з нею коли-небудь зустрінемося у Верховній Раді. Ну що ж, час покаже. Стосовно чоловіка, він не сильно радів моєму рішенню. Він розуміє, що це складно і що я рідше буватиму вдома. Але у нього немає іншого вибору. Він звик до того, що його дружина – кип'ятильник. І якщо навколо мене, то є навколо цього кип'ятильника, не буде достатньо вируючої рідини, він може і замкнути. А цього ніхто не хоче (сміється).
- Олю, суто теоретично: може таке бути, що через п'ять років ви вирішите балотуватися в президенти?
- Скоріш за все ні. Тому що в нашій країні президент завжди поганий. Він завжди в усьому винен. А я хочу бути хорошою. Хочу дарувати людям радість і робити їх щасливими (посміхається). В цьому плані я щиро не заздрю Володі зараз. Він кинув все, що дійсно любив. Зараз за ним – армія шанувальників, але варто йому помилитися, і багато хто з них вмить відвернуться. Володимир дуже сміливий, він сам розуміє, що дуже ризикує. Але я всіляко його підтримую і дуже хочу, щоб все у нього вийшло. І я практично впевнена, що вже через п'ять років ми житимемо в зовсім іншій країні.
- Підсумовуючи тему політики, хочу дізнатися: відчули ви гендерну дискримінацію на особистому досвіді?
- Я з цим стикалася постійно. У тому ж шоу-бізнесі деякі дядьки-продюсери хотіли мене посадити на коліна, а краще відразу під стіл... Це навіть не гендерна дискримінація, а чистої води домагання! Я про них ще, до речі, ніколи не говорила вголос, але, повірте, я це зроблю. І назву конкретні імена, які знають всі! І які це робили з усіма, багато через них пройшли. Безумовно, це буде масштабний скандал, але боюся, що через те, що у нас настільки патріархальне суспільство – знову ж таки, цим людям нічого не буде. Всі подумають, мовляв, а що тут такого? Ну поприставав до симпатичної панночки, ну і плювати, що він одружений і у нього є діти.
Незважаючи на те, що ситуація в світі змінюється, особливо після голлівудських скандалів, у нас в Україні все залишається як і раніше. І якщо я сьогодні назву імена цих людей – їм, на жаль, найімовірніше нічого і не буде. А найжахливіше, що їхня репутація ніяк не постраждає. Причому я зараз говорю не тільки про домаганнях. Крадеш з бюджету? Руки, б...ь, тобі треба відрубати! Я взагалі за те, щоб люди несли покарання і жили за правилами. Але до цих рамок треба звикнути. Я розумію, що спочатку це буде дуже складно: всі ж уже звикли не платити податки, отримувати зарплати в конвертах і паркувати машини, де захочеться. Але колись же треба починати змінюватися?
- Спочатку ви намагалися побудувати кар'єру в Росії. Жили в Москві, близько трьох років вашим продюсером був відомий концертний режисер Олександр Ревзін (постановник "Нової хвилі"), ви навіть записали спільний альбом зі співачкою Любашею, але все чомусь не складалося. Як ви самі сьогодні вважаєте, чому проект Оля Полякова вистрілив тільки через 10 років?
- Головний у артиста завжди репертуар. На той момент не було Тієї Самої пісні. Єдина композиція, яка стала тоді хітом, – це спільна пісня з групою "Чай вдвоем". І наша б співпраця і далі продовжилася, якби хлопці не були такими жадібними і не виставили нереальний прайс за наш другий сингл. Сьогодні з пацанами у нас нормальні вже відносини, але на той момент вони дійсно вчинили по-свинськи. А так – повірте, все б вже було. Адже тоді модно було робити колаборації, так звані фічеринги. Пам'ятайте, Басков і Повалій записали три спільні пісні? У нас теж такі плани з "Чай вдвоем" були. Але хлопці вирішили поживитися і виставили величезну суму.
- Про яку суму йдеться? Понад 50 тисяч доларів?
- Про що ви говорите? Це сотні тисяч, якщо не більше. І знаючи сьогодні, які гроші приносить цей бізнес, я розумію, що їх треба було тоді вкласти в цей проект. Нехай навіть мільйон доларів, але треба було. А знаєте, чому я тоді цього не зробила? Я стільки раз вкладала і стільки раз у мене нічого не виходило, що я боялася, що і ці гроші знову підуть в нікуди. Але сьогодні, як продюсер і бізнесвумен, я розумію: це б точно вистрілила. І мені не знадобилося б ще стільки років комусь щось доводити.
- Крім того, що ви співачка, ви часто виступаєте в ролі ведучої різних церемоній. Досі пам'ятаю ваші словесні баталії на сцені з майстром імпровізації Іваном Ургантом.
- Ой, краще не згадуйте їх... На той момент я не була готова до цієї ролі ведучої. Першого разу, коли ми працювали разом з Іваном, я була годуючою мамою. І це був якийсь кошмар: я забувала текст, несла якусь нісенітницю. І люди взагалі були не готові до того, що я жартую. А це, повірте, дуже важливо. Це сьогодні я можу вийти на сцену, показати палець, і хтось в залі точно засміється. Хоча я адекватно розумію, що не кожен мій жарт вдалий.
Сьогодні глядачі вже готові сміятися, тому що знають, що Полякова смішна. В цьому плані я неймовірно вдячна Зеленському як продюсеру – за те, що він разом з редакторами запросив мене до проекту "Ліга сміху". Саме вона розкрила людям мою смішну сторону. А тоді ще все було по-іншому: незважаючи на дійсно розкішний сценарій, після Урганта зал лежав, а після моїх слів – мертва тиша. І мені знадобилося багато років, щоб привчити людей до себе, до свого почуття гумору. І, до речі, тоді я реально з цього приводу страшенно комплексувала.
- У вас залишилися ще амбіції з приводу якихось шоу?
- Скажу вам чесно, я не люблю бути ведучою. Особливо я ненавиджу вести корпоративи, тому мій гонорар за ведення – один з найвищих в Україні (сміється). Так, я дійсно найдорожча ведуча корпоративів в нашій країні.
- Знову-таки, про яку суму йдеться?
- Скажімо так: як ведуча я коштую стільки ж, скільки коштує мій 40-хвилинний концерт як співачки (Оля цифру не захотіла озвучувати, але, за даними івент-агентств, це близько 20 тисяч євро. – Авт.). Я спеціально так зробила, щоб мене в принципі не замовляли. Насправді, для мене це дуже важка праця. Тож краще я продовжуватиму просто співати (посміхається). Тим більше, навіщо мені додаткові переживання? Це ж треба 6-7 годин про щось постійно говорити. Краще я вийду, відпрацюю свої улюблені пісні, від яких сама ж, до речі, отримую колосальне задоволення.
- У шоу-бізнесі, кажуть, дружби не буває. Одне суцільне болото, де кожен бореться за своє місце під сонцем. Це правда?
- Неправда. Ніякого болота немає. Єдине, що у нас розвинене, – це містечковість і неготовність ділитися славою. Коли у мене був перший великий концерт у Палаці спорту, жодна людина з українського шоу-бізнесу мене не привітала, не залишила мені жодного слова! Уявляєте ?! І знаєте, хто мені написав величезне повідомлення і висловив оду моєму таланту і моїй роботі? Філіп Кіркоров! Він вміє визнавати успіх.
Нашим зіркам потрібно нарешті зрозуміти, що ніхто один одному не переходить дорогу. Хейтери завжди знайдуться, а якщо ще й ми почнемо кусати один одного, то що в кінцевому підсумку залишиться? Мені здається, в 40-мільйонній країні місця вистачить усім! Тим більше нас же не так багато на такий великий ринок.
- До речі, про ринок. Ви б хотіли, щоб скасували правила в'їзду російським артистам до України, чи ні?
- Як людина, яка починає займатися політикою, я розумію, що, на жаль, війна в нашій країні найближчим часом ще не закінчиться. Тому ці питання ще рано порушувати. Скажу так: зараз ці артисти тут точно не потрібні. Завдяки цим новим правилам наш внутрішній ринок почав нарешті розвиватися, і я зараз говорю не тільки про культуру. Тому наразі нам ніхто не потрібен, крім нас самих. Ми цілком можемо впоратися і самі. Більш того, як політик я закликаю до того, щоб держава не тільки кіноіндустрію в нашій країні підтримувало, а й музичну галузь. Потрібно допомагати молодим артистам, виділяти гранти на запис альбомів. Щоб наша молодь нарешті слухала саме українську музику. Адже, на жаль, в плейлистах наших дітей все одно російські артисти.
- У вашому репертуарі є дуже зворушлива і глибока пісня під назвою "Коханка". Самі ви були в такому статусі?
- Була. Саме тому цю пісню я так прожила і заспівала. Можу сказати, що це драматично незатишний і неприємний стан для всіх сторін. У любовному трикутнику не буває нічого веселого. Але, чесно кажучи, в такому статусі я була не дуже довго, тому що в моєму випадку чоловік на мені швидко одружився (посміхається).
- З приводу критики. Помітила, що ви гостро на неї часто реагуєте?
- Це не так. Я просто не люблю неконструктивної критики. А коли є дійсні аргументи, то чому б їх не вислухати? Повірте, поруч зі мною багато людей, які мене критикують, і до яких я прислухаюся. Я не перебуваю в космосі, як часто це буває з артистами. Вся моя команда має право висловити свою точку зору, вказати мені, в чому я не права. У нас завжди з ними живий діалог. І взагалі за натурою я не образлива, мене складно вибити з колії, особливо якимось дурним коментарем.
- Здається, що у Олі Полякової не буває комплексів. Це так?
- Це правильно, що вам здається. Адже я створюю таку видимість. І так роблять всі! Не вірте ніколи зображенню в Instagram. Ідеальних жінок, яких ви бачите там, не існує. У всіх до єдиної є проблеми. Тому потрібно перестати прагнути до ідеальності. І ще треба завжди пам'ятати, що сьогодні вже ніхто себе не фотографує без фільтра (сміється).
- Поговоримо про алкоголь. Знаю, що ви любите шампанське...
- Ой, зовсім трохи. І все одно, мені здається, я його вже перепила (сміється). Хоча в райдері у мене дійсно є пляшка троянді, але треба і від неї, напевно, вже відмовлятися. У мене немає можливості випивати. Мені ж треба, щоб у мене було пристойне обличчя, а алкоголь дуже згубно на нього впливає. Вже через дві години після двох келихів на ньому все видно. А мені ж уже не 20 років! Тим більше у мене такий графік, що я просто не можу дозволити собі зайвого. Та й особливого бажання, по правді, це робити вже немає.
- Як ви ставитеся до грошей? Ви марнотрат?
- У мене немає гаманця в принципі. Частина грошей на карті, якої я розплачуюсь за допомогою телефону. Стосовно марнотратства, я – справжній страшний жлоб (сміється). Я з огидою ставлюся до "важкого люксу". Вважаю повним ідіотизмом витрачати тисячі доларів на якусь кофточку, коли навколо тебе люди на межі виживання. Ніде правди діти, раніше я це дійсно любила, адже чоловік мене балував. Але, слава богу, я всього цього швидко наїлася, тому і ненавиджу.
- Чим зараз займається ваш чоловік? У плані грошей ніколи не виникає сварок, що ви заробляєте більше, ніж він?
- Звісно, виникають. Адже я ж, як уже сказала, жмот, і мені завжди шкода своїх грошей (сміється). На що чоловік мені каже: "А я тобі ніколи не відмовляв". Після цього мені стає соромно, і я даю йому. Точніше, ну як даю... Я, як проект Оля Полякова, – його інвестиційний проект, в який він свого часу вклався і який вистрілив. Тому він має повне право користуватися дивідендами.
Я ніколи не приховувала, що початковий капітал мого бізнесу був з грошей мого чоловіка. Але знаєте, в чому іронія долі? У підсумку всі ці гроші пішли в нікуди. І тільки коли Вадик перестав мені їх давати, бізнес почав приносити прибуток. Навіть на кліп "Шльопанці" я вже позичала гроші. І незважаючи на обіцянки віддати їх за два місяці, віддала їх тільки через півроку. Хоч і кліп вийшов, і пісня звучала вже всюди, замовлень на концерти так і не надходило. Але прийшов вересень, почалися святкування днів міст, і в моє життя нарешті увійшов цей самий шоу-бізнес! Після цього ми більше ніколи не користувалися чужими грошима. Тож, коли чоловік сьогодні говорить, що йому потрібні гроші, я люблю з гумором відповідати: "Спочатку ми витратили твоє, а тепер кожен витрачає своє".
- І наостанок дайте відповідь: ви часто мрієте? Чи займаєтеся візуалізацією своїх думок?
- Я роблю це постійно. Ось, дивіться, що у мене на заставці телефону (Оля показує свій мобільний, там величезний стадіон, заповнений глядачами. – Авт.). Це моя візуалізація на найближчий час. Ви ж пам'ятаєте про 21 вересня і концерт на "Арені Львів", а ще про 26 жовтня у Палаці спорту? Але я мрію не тільки про такі майданчики і не тільки в нашій країні. Я візуалізую весь час. Я пам'ятаю, як у мене довгий час на заставці телефону була картинка, де я з мікрофоном в руках і з дуже щасливим обличчям. Ця фотографія у мене стояла десь рік. Я 15 років йшла до своєї мети, і мені здається, це все-таки несправедливо довго. Але в підсумку все вийшло! Тож візуалізація реально працює! Тому закликаю всіх – ставте собі на заставку телефону те, що ви дійсно сильно хочете. І повірте, це збудеться! Я, як лідер жіночої партії, вам це обіцяю (посміхається).
Також читайте інтерв'ю з MARUV, яка розповіла про стосунки з чоловіком, походи до психотерапевта і бурхливі студентські роки.
Головні теми