Ольга Сумська: "Зараз вчу Джекі Чана української мови"

— Ольго, нам вдалося з вами зустрітися на церемонії музичної премії Yuna, тому відразу ж напрошується питання — ви часто слухаєте музику? І яку любите?

— Дуже люблю Фредді Меркьюрі, оперу, інструментальну музику, а ще іноді "пробиває" на важкий рок. Коли постійно в роботі — зйомки, концерти, то можу виїхати в ліс і просто слухати спів птахів: це мене наповнює енергією. У мене навіть вдома недавно з'явилася пташка — хвилястий папуга на прізвисько Джекі Чан. Я намагаюся його вчити української, постійно промовляю: "Зелененький гарненький Джекі Чан". Заради нього навіть оббивку дивана поміняла на кухні йому під масть, зелений тепер.

— Нещодавно ви зіграли 60-річну жінку в телесеріалі "Гречанка", хоча вам всього 48. Не боїтеся, що настав той етап, коли вам будуть все частіше пропонувати ролі героїнь цього віку?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Буквально перед Новим роком мене запросила український режисер, а тепер ще й продюсер Олена Фетісова у фільм "Поки я буду любити тебе". За сюжетом я зрадницю, обманюю свого чоловіка, якого грає Богдан Бенюк. Так що зараз у моїй кар'єрі такий період, що я можу грати і бабусю, і паралельно — 39-річну, вельми спокусливу й чарівну панянку, у якої бурхливе особисте життя.

Невпізнанна (ліворуч). Не боїться експериментів і гумору.

— Ви вже видали дві книги, присвячені кулінарії і красі. На цьому зупиніться або можна чекати щось новеньке?

— Я дуже хочу видати третю книжку про свою сім'ю — "Династія Сумських", зараз повним ходом збираю для неї матеріал. Вона вийде невеликим тиражем для шанувальників українського театру, адже подібних відомих акторських династій не так вже й багато. Тому постійно запитую у мами, що їй розповідала бабуся про наше коріння... Мамуся ж постійно відповідає: "Ай, хто цим тоді цікавився? Була війна, голодомор, нещастя". Але тим не менш якісь історії передаються. Ось, для прикладу розповім одну, яка мене зворушує до мурашок. Мені мама розповідала, як під час війни їм доводилося жити в земляному окопі. Тоді була окупація, їхній будинок зайняли німці і доводилося хоч якось виживати: вони їли якісь шкурки від картоплі, інший підніжний корм. І мама досі дивується, як моїй бабусі Ользі, на честь якої мене, до речі, назвали, вдавалося зберегти життя своїх маленьких діток в таких умовах. Але найнебезпечніше сталося, коли їхнє село Катюжанка на Київщині почали звільняти українські війська. Сім'я ще була в окопі, і прямо на них... поїхав танк. Який, природно, не помітив, що в тому рові хтось є. І коли між сім'єю і танком залишалися лічені метри, моя бабуся вискочила прямо перед танком, розкинула в сторони руки і закричала не своїм голосом: "Стій!". Техніка зупинилася, солдати тут же вискочили до неї, давай обіймати її, вибачатися...

— Так, це величезна материнська самовіддача!

— І це почуття пристрасного материнства передається у нас з покоління в покоління. І я зараз, зізнатися, шкодую, що народила всього дві дитини — свого часу трохи побоялася народжувати більше через кар'єру. Хоча моя матуся, коли виконувала провідні ролі у львівському театрі Франка, за кар'єру не боялася! Їй колеги по театру говорили: "Галочко, ну народи ти цього малюка, ми самі його виняньчимо". Після пологів вона продовжувала грати. Вийшла акторська династія! Вже й старша моя донечко, Тоня, пішла по нашим стопах (дівчина навчається в Щукінському училищі. — Авт.), і племінник мій, В'ячеслав Хостікоєв, навчається на третьому курсі театрального.

З чоловіком і молодшою донькою. Сімейний вихід у вишиванках.

— Молодша дочка, 13-річна Аня, теж хоче стати актрисою?

— Нехай побуде поки дитиною (посміхається). Але що я вже можу сказати, так це те, що вона дуже гарно малює. Просто неймовірні персонажі! З такими великими очима, різними мордочками — всякі звірятка з її снів. Мені здається, якби в Україні була жива анімація, Аня б дуже добре реалізувала себе в цьому напрямку. Не знаю, наскільки серйозно у неї це захоплення, але я її прошу не зупинятися і малювати повсякчас, коли у неї є хоч найменше натхнення. А ще вона дуже гарно співає і займається в хорі. До речі, там же співає син президента Порошенка. Віталік (чоловік актриси Віталій Борисюк. — Авт.) теж часто з ними співає. А взагалі Анечка, як і всяка дитина, намагається реалізувати себе у всьому: пробувала гімнастикою займатися, і моделлю хоче бути, як усі дівчата. Я їй сказала, що для цього потрібно займатися спортом, і ось вона нещодавно почала зі мною бігати вранці. На щастя, поруч є парк — за нього, до слова, мені довелося неабияк поборотися...

— Ви боролися за парк?

— О так, і немало! Скільки забудовників намагалося там звести свої хмарочоси — ми тут же всіма шляхами давали відсіч. До речі, за колишнього мера я ініціювала будівництво там спортивного майданчика. Нещодавно йду повз неї, дивлюся, а там навіть старі займаються. Так приємно від цього, адже добро можна робити і поза великою політикою. Зараз у мене в планах заасфальтувати дорогу біля парку і встановити там "лежачого поліцая". Б'юся над цим третій рік. Ось недавно на "Людині року" бачила голів Печерського та Шевченківського районів і сказала, що прийду до них на прийом з цим проханням. І нехай тільки спробують відмовити!

— А як зараз справи у Тоні в Москві? Через напружену ситуацію між Україною і Росією її не пресингують однокурсники?

— У Тоні все дуже добре. Я бачила її дипломну роботу, недавно приїжджала дивитися спектаклі з її участю — у неї відразу кілька головних ролей у різних роботах. Я була так вражена! Начебто тільки недавно починала навчання, а зараз вже на четвертому курсі і так викладається. Звичайно, було від мене трохи критики, але в цілому вона велика розумниця. Паралельно знімається в кіно, працює на майданчику з багатьма знаменитостями. І звичайно, вона дуже переживає за Україну. Серед студентів взагалі ніяких розмов на цю тему немає — адже там півкурсу з України, і для всіх це величезний біль і жах. Але що їм залишається робити, адже сьогодні роботу вдома знайти складно, тому їдуть кудись, де можна себе реалізувати...

Старша донька Тоня. Ольга постійно приїжджає до неї в Москву.

— У неї там з'явився новий хлопець — актор Володимир Яглич (фільм "Ми з майбутнього"). Схвалюєте вибір дочки?

— Пара красива, і я дуже хочу, щоб у них все вийшло. Раніше вони нікуди удвох не виходили, а тут вперше здалися і наробили шуму (посміхається). Я дуже добре знаю Володимира. Багато разів дивилася фільми з його участю і навіть не могла подумати, що він стане чоловіком моєї дочки. Він дуже добрий і трепетний, трохи старший за неї (Тоні — 24, Володимиру — 32), але я не думаю, що це проблема. Мій перший чоловік теж був набагато старший за мене. А ще він дуже хороший актор, органічний, знімався в Голлівуді. Так що я дуже рада за них.

— У вашій з Віталієм парі хто ревнивий — ви чи він?

— Чоловік не ревнує, коли я фотографуюся з шанувальниками: розуміє, що так треба. Але знали б ви, як ревную я, коли ми вдвох ведемо якийсь концерт і якісь жінки, думаючи, що я не бачу, намагаються обійняти Віталіка! Тому мені здається, я ревную його більше, ніж він мене. До речі, якщо до мене підходять чоловіки мого віку і старші, він спокійний. А от якщо зі мною намагаються заговорити або фліртувати молоді шанувальники, то він вже відразу починає по-іншому на мене дивитися. Але мені це подобається, адже це означає, що вогонь не згас (посміхається). Це ж так здорово: ми 24 роки разом і все ще кохаємо одне одного. Я дуже люблю романтику, а Віталік не скупиться на цю справу. Нещодавно, на День святого Валентина, він мені всю квартиру прикрасив маленькими ніжними записочками. Це мене зігріває неймовірно. Так, ми сперечаємося іноді, якщо, приміром, Віталік Козловський обійняв мене міцніше, ніж потрібно. Я йому пояснюю: "Пап (так актриса кличе чоловіка. — Авт.), ну а що робити, це частина мого життя!". Адже і він викликає у мене подібні почуття: зараз грає в театрі роман з молодою партнеркою, яку цілує, обнімає. І я поглядаю уважно: так, думаю, а чи немає там чогось більше (сміється)? Все будується на довірі, а ми довіряємо одне одному. До того ж у нас є Анечка, яка постійно нас контролює: "Так, мамо, йди миритися з татом. Папа, а ти поцілуй маму". Так що довго сваритися не виходить.

З Домогаровим. Суворі тюремно-еротичні сцени.

— Як же тоді Віталій реагує на ваші відверті сцени в кіно, наприклад, у фільмі "Я — лялька", де вашим партнером був Олександр Домогаров?

— Ой, після цього фільму вдома був страшний скандал, з'ясування стосунків, і ми неймовірно сильно посварилися. Я адже до прем'єри не говорила, що у мене були такі сцени, та й хто про таке говорить щось! Адже аж надто пристрасні сцени вийшли. Я йому довго пояснювала, що нічого поза кадром не було, та й у Сашка тоді був бурхливий роман з актрисою Наталією Громушкіною. Звичайно, з Віталіком ми залагодили питання, до розлучення не дійшло. А Олександр досі, коли ми бачимося, згадує ці наші сцени і каже, що було б непогано знову зустрітися на знімальному майданчику. Але коли це тепер буде... Раніше хоч на кінофестивалях бачилися, а тепер незрозуміло, коли буде така можливість.

— А чи легко вам, в принципі, далася та жагуча сцена кохання з Домогаровим в тюремній душовій?

— Непросто. Та й взагалі такі сцени — це найжахливіше, з чим доводиться стикатися акторові. Тобі холодно, ти напівголий, на тебе двадцять п'ять осіб із майданчика дивляться, а тобі потрібно зображати пристрасть. Нас тоді попередили, що вода в душі буде прохолодною. А оскільки в кадрі ми повинні були бути тільки до пояса, то я вирішила утеплитися і наділа колготки тепліше і спідницю. Я бачила, що Домогарову, як і мені, було трохи ніяково, тому я взяла ініціативу в свої руки і сказала: "Так, Сашо, ти закрий мої груди своїми руками. Я дозволяю тобі зробити пару сміливих рухів, а далі віддаймося на відкуп емоціям". І знаєте, так класно вийшло! Ніхто нічого не запідозрив — ні холодну воду, ні одяг знизу. Навпаки, всі подумали, що напевно було продовження, хоча нічого подібного не було.

"Роксолана". Серіал вмить перетворив актрису в популярну зірку.

— До речі, пам'ятаєте знімальний день, коли вам довелося оголитися в кадрі вперше?

— Це було дуже смішно! Я грала у фільмі "Троянди для маестро", про українського відомого композитора Миколу Лисенка, його перше кохання. Сцена була така: я купаюся в річці в чому мати народила, співаю пісню, виходжу на берег і бачу, що в кущах причаївся молодий Лисенко. Побачивши його, я сором'язливо закриваю груди руками і кажу: "А що ж я тепер мамі скажу?". Спочатку навідріз відмовлялася брати участь у цій сцені, поки ми не зійшлися на умови: на майданчику будуть лише режисер, оператор і гример. Зйомки проходили в мальовничому місці — в селі Шишаки Полтавської області: зелені дерева, будиночки... У підсумку — "Мотор, камера!", я пливу по річці, співаю пісню. Виходжу на берег, прикриваюся, кажу фразу про маму і бачу, що на кожному дереві сидить по 20-25 місцевих сільських хлопців, які мені махають і задоволено так кричать: "Оля, клас!". Режисер кричить: "Стоп! Як ви сюди потрапили? Виганяємо всіх, і другий дубль!". Але я сказала, що ні, ніяких більше дублів. У підсумку сцена вийшла з ненаграним відчаєм в моїх очах.

— І часто подібні пригоди трапляються під час зйомок таких сцен?

— Частенько. Не можу не згадати перший український еротичний фільм Андрія Бенкендорфа "Кілька любовних історій". Я там грала Беатріче, дружину Армена Джигарханяна, а мого коханця зіграв молодий український актор Олег Масленников. У нас була така сцена: вночі чоловік йде шукати свій нічний горщик, і поки він шукає, у нас з коханцем все і відбувається. Ми були накриті шовковими простирадлами, але при цьому абсолютно оголені; рухи під тканиною повністю вгадувалися. Дуже ніяково було, але зняли швидко — за два дубля. У чому прикол, запитаєте ви? Після того як прозвучало "Стоп, знято!", актор попросив ще 20 хвилин, щоб прийти до тями (сміється).

У "Вечорах...". Їй всього 16 років.

— За свою кар'єру ви знімалися з багатьма метрами нашого кіно. Чим вам запам'яталася робота з Олегом Янковським?

— Це був мій перший в житті фільм ("Вечори на хуторі біля Диканьки"), мені було всього 16 років. І це було щось з чимось — опинитися на одному майданчику з секс-символом тих часів, який грав Гоголя. Я обожнювала спостерігати за тим, як він працює. Але найбільше мені запам'ятався зовсім не робочий момент, а той, коли він мене поцілував, поки мене гримували. Адже актори під час цього процесу зазвичай закривають очі. Так от, сиджу я з закритими очима, а на моїх губах, як зараз пам'ятаю, гігієнічна губна помада зі смаком полуниці. І тут раптово відчуваю, що мене хтось так смачно і міцно цілує. Відкриваю очі і бачу, що це Олег Іванович. Я як почну панікувати: "Боже мій! Що ж це тепер буде?" А він мені жартівливо так: "Ой, які губки, які смачні полуничні губки, треба з цим щось робити". Він міг собі таке дозволити — підійти і поцілувати молоденьку актрису. Ми закінчили зйомки, роз'їхалися. Через рік я з друзями приїхала дивитися спектакль в "Ленкомі", на який неможливо було отримати квитки. Бачу, йде Янковський, я його відразу ж покликала: "Це я, ваша муза, полунична помадка!". Він мене впізнав, привітався, запитав, як я, і в підсумку, вже не знаю як, дістав нам чотири запрошення.

— Ви вдало себе реалізуєте в дубляжі. Завдяки вашому голосу машинка Саллі в "Тачках" стала ще більш привабливою. Наскільки вам подобається дублювати?

— Порш Саллі — це круто, але при цьому ніхто не вірить, що моїм голосом говорить хрипка гарчлива вовчиця з культового радянського "Капітошки". Це абсолютно не моя тональність — я зірвала голос і потім три дні не могла говорити. Але взагалі озвучка мені шалено подобається, це дуже захопливо. Але якщо за кордоном практикують і поважають піар, і навколо дубляжу в тому числі, то у нас не спромоглися навіть на початку фільму написати: "роли дублювали...". Тому мало хто знає, що я, наприклад, озвучувала Анжеліну Джолі в "Маліфісенті". А адже це теж творчий пошук — наповнити усіма цими голосами та емоціями твого героя. Звичайно, коли Зеленський озвучив медведика Паддінгтона (у фільмі "Пригоди Паддінгтона". — Авт.), про це сказали. А що, в Україні більше немає акторів? Тим більше ми завжди були сильні в дубляжі — в цьому ми на голову вище сусідів. При цьому за цю роботу в Москві платять солідні гонорари. Я пам'ятаю, як мені Гоша Куценко сказав, скільки він отримав за озвучку мультфільму — там гонорари від $ 10 тисяч! А у нас же гонорару вистачить на два кілограми горішків кешью за нинішніми цінами.