Панченко Алекс
Катерина Степаненко
редактор Колись тварини пожирали один одного: сильні їли слабких, слабкі – тих, хто ще слабше. І це вважалося нормою життя. "Закони природи", бубонили всілякі розумники. На щастя, ці темні часи залишилися далеко позаду: тварини стали розумнішими і добрішими. Вони зрозуміли одну банальну річ, яку проповідував ще кіт Леопольд в знаменитому радянському мультфільмі: жити потрібно дружно. І вони стали. І живуть, допомагаючи один одному, йдучи по цьому житті "лапа до лапи, хвіст до хвоста".
Але з будь-якого правила, як відомо, бувають свої виключення. І в світі мирних тварин, Зоотрополісі, теж трапляються неприємні злочини. А щоб їх не було, за їх запобіганням уважно стежить поліція, в яку набирають найсильніших з сильних звірів: тигрів, ведмедів, слонів. І треба ж такому статися, що отримати значок копа раптом побажала маленька тендітна зайка Джуді Хоппс.
І, знаєте, випадок з Хоппс виявився саме тим, коли розмір значення не має. Хоппс буквально проривається крізь ці випробування поліцейської академії і таки отримує жаданий жетон і кашкет. Ось тільки коли вона надходить на службу, їй доручають... виписувати штрафи за парковку. Природно, такий стан справ не влаштовує горду заю, і вона береться розкрити справу про викрадення хижих звірів, яке ніяк не можуть розкрити її крутіші колеги.
Цей мульт шанувальники анімації чекали давно. І очікування того варте. Це не мультфільм навіть – це щось дуже близьке до того, що прийнято називати шедевром. Тут кожен кадр – наочний посібник того, як треба вибудовувати сцену, як створювати героїв, як наповнювати кадр динамікою та енергією! Тут все, ну буквально все, дихає вигадкою і фантазією.
І це все крім того, що всі герої Зоотрополісу по-своєму унікальні. Це вам не спрощена подача на кшталт героїв з "Качиних історій", де крижнів уподібнювали людям, вбираючи їх у людські шмотки. Жителі Зоотрополісу – справжні звірі, дарма що говорять і в штанах. Звірячої натури їх не позбавляє навіть те, що вони живуть по системі людей: у них є свої чиновники, аферисти, хрещені батьки, ТВ і шоу-бізнес.
Окремо варто відзначити головну заю – Джуді. Якщо ви думаєте, що вона – типова диснеївська леді, наївна, дурна, добра і з віями, якими постійно плескає, то ви помиляєтеся. Ні, ця зайка, якщо захоче, може бути не тільки хитрою, але і підступною! Її мислення схоже з ідеями незабутнього Жеглова: злодій повинен сидіти у в'язниці. І методи при цьому хороші все!
При цьому не можна не сказати, що сюжет закручений гостро – детективна інтрига і правда хороша. І, звісно, на висоті анімація. Тут все шикарно: багатюща міміка на мордах звірів, чітка промальовування дрібних деталей. Вийшло і правда здорово: вітчизняної анімації до таких висот кульгати ще років двісті...
Головні теми