Інтерв'ю з іменитим композитором Мішелем Леграном: "Піаф напророчила мені, що я втрачу талант"

Автор більше двохсот саундтреків до відомих кінофільмів ("Шербурзькі парасольки", "Афера Томаса Крауна"), володар трьох статуеток "Оскар" і п'яти "Греммі" Мішель Легран сьогодні виступить у київському Палаці "Україна". У різний час він співпрацював з такими зірками, як Рей Чарльз, Елла Фітцджеральд, Френк Сінатра і Барбра Стрейзанд. А в Києві він виступить з нашим Державним симфонічним оркестром, а також співачкою Джамалою.

- Незважаючи на свій вік, ви приїхали, щоб дати чотири концерти в Україні. Поділіться секретом, звідки черпаєте енергію?

- Відчуваю себе дуже бадьорим! Більше того, мені здається, що тільки зараз я проживаю другу молодість. Багато подорожую і гастролюю, музика і любов дає мені сили. Думаю, що проживу до ста років!

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Нещодавно ви відзначили річницю подружнього життя з вашою третьою дружиною Машею Меріль (вони одружилися, коли Леграну було 82, а Меріль – 74. – Авт.). Яке це – знову відчути себе молодятами?

- У нас неймовірна історія кохання, яка почалася ще 50 років тому. У 1964 році я прилетів до Бразилії на кінофестиваль і зустрів у нашій французькій делегації молоду дівчину Машу Меріль. Між нами виникла величезна взаємна симпатія – більше того, ми пристрасно покохали один одного, але не могли бути разом, адже обидва були невільні. У мене була дружина і діти, і я не міг їх кинути, а у неї – наречений в Італії, зобов'язання та обіцянки. Словом, ми так і не змогли бути один з одним як чоловік і жінка, і коли прощалися, пообіцяли один одному, що всередині нас кохання залишиться навічно. І ось через 50 років ми знову зустрілися в Парижі: вона грала в одній постановці в театрі, а я прийшов на цей спектакль. На той момент я був вже розлучений. Я дивився на Машу на сцені, а бачив ту ж прекрасну юну дівчину, які зустрів півстоліття тому. Я не сумнівався в тому, що кохаю її. Дякувати Богу, вона відповіла мені взаємністю, і ми дуже скоро зіграли весілля. До речі, я одружений втретє, і це найулюбленіша моя дружина.

Зараз я можу визнати, що, коли був молодий, не відчував молодості, не знав, як потрібно її проживати. А зараз, коли мені вже 83, я як ніколи раніше розумію, що насправді є молодість. І вже тим більше тепер розумію, як її прожити і відчути до самого кінця, до останнього подиху.

- Чи любите ви поєднувати робочі поїздки з особистим життям? Чи берете з собою Машу на гастролі?

- Так, звичайно я подорожую з Машею, але зараз вона не змогла прилетіти зі мною до Києва.

- Ви з дружиною творите разом: нещодавно написали оперу, один з героїв якої – чоловік нетрадиційної орієнтації. При цьому ваша дружина грає в цій опері головну роль – чоловіка. Що це за історія?

- Це історія про молоду жінку-філософа. Як і багато знаменитих філософів, вона часто приходила в кафе: працювала там, спостерігала за іншими людьми. І щодня вона бачила в кав'ярні незвичайного молодого хлопця. Він був жиголо, але її це зовсім не збентежило, і вона перша завела з ним розмову, яка переросла в довгу, дуже дотепну бесіду. Їм дуже весело разом, вони стають хорошими друзями, проте вже скоро їх починає тягнути один до одного як коханців. Але історія їхніх взаємин закінчується дуже трагічно. До речі, в цій опері голоси виконавців будуть використовуватися так, як це не робилося ще в жодній опері світу.

У метра – 3 "Оскара". Один – за "Аферу Томаса Крауна" (1969).

- Для українських шанувальників ви підготували сюрприз – разом з вами на концерті виступить Джамала. Чому обрали саме її?

- Я хотів запросити для участі в київському концерті співачку з України. Мені дали диск Джамали, про яку я ніколи навіть не чув. Я його уважно прослухав і з'ясував, що у неї дивовижний яскравий голос, прекрасна джазова техніка. Вона виконає три композиції: Papa Can You Hear Me з музичної мелодрами "Єнтл", The Summer Knows з репертуару Барбри Стрейзанд і знамениту I Will Wait For You з кінофільму "Шербурзькі парасольки". Планується, що I Will Wait For You ми заспіваємо в дуеті. До речі, я підготував ще один сюрприз: нещодавно написав нову пісню, яку ми з Джамалою, можливо, теж заспіваємо дуетом. Це буде прем'єра!

- Цей грудень знаменується тим, що виповнюється 100 років від дня народження Едіт Піаф і Френка Сінатри, з якими ви не лише працювали, а й тісно спілкувалися. Який найяскравіший спогад пов'язаний з ними?

- Ого, невже вже 100 років ?! Звичайно, працюючи з ними, я відкривав для себе щось нове. Часто зараз згадую Едіт. Якось вона зателефонувала ввечері і запропонувала цікавий варіант роботи з нею. Едіт сказала, що хоче перезаписати 20 своїх пісень – не просто пісень, а найяскравіших хітів за всю її кар'єру. Вона хотіла, щоб ці пісні зазвучали по-новому – в моїй композиторській обробці. Я, звичайно ж, погодився, і ми приступили до роботи, дуже ретельно розробляючи матеріал. У нас було багато ідей і планів, але Едіт почала сильно хворіти. З кожним днем їй ставало все гірше, і паралельно з тим, як ми планували зустрічі, вони так само і скасовувалися: нам вдалося зустрітися лише одного разу, якраз незадовго до того, як її не стало. Не передати, як мені було шкода: смерть забрала Піаф у мене, не давши закінчити розпочате. Диск ми так і не випустили.

Я ніколи не забуду її напутніх слів, яких дотримувався все життя. Одного разу напередодні мого першого візиту до Америки Едіт запитала у мене, чи люблю я США. Звичайно, я відповів, що люблю, адже це країна джазу, кіно, великих надій. На що мені Едіт сказала: "Насолоджуйся своєю поїздкою, але не залишайся там надовго. Адже якщо застрянеш у Штатах – втратиш свій талант!". Зізнатися, я не зрозумів, про що це вона. Але пізніше, коли я в 70-х досить довго жив і працював у Голлівуді, зрозумів, що слова Едіт стали для мене пророчими. Я усвідомив, що дійсно можу втратити свій талант, адже я опинився немов замкненим у золотій клітці, після чого скоро повернувся в Париж.