Знаменитий актор, Народний артист СРСР, режисер і театральний педагог Армен Джигарханян помер на 86-му році життя. Харизматичний і чарівний, він запам'ятається глядачам безліччю різнопланових ролей, серед них: суддя Кригс, бандит Горбатий, штабс-капітан Овечкін і багато інших.
Джигарханян потрапив до "Книги рекордів Гіннеса" завдяки кількості зіграних ролей в кіно – їх було понад 250. Крім того, він багато років віддав театру і озвучив декількох культових персонажів – вовка в мультфільмі "Жив-був пес" і фокусника дядечка Мокуса в "Пригодах поросяти Фунтика".
Армен Джигарханян народився 3 жовтня 1935 року в Єревані. Його мати була завзятою театралкою, тому любов до театру прищеплювала синові з дитинства. Маленького Армена виховував вітчим.
Після закінчення школи Джигарханян хотів потрапити до московського ДІТІСу, але з першого разу йому це зробити не вдалося. А все через його акцент.
"Ви ж вірменин? Моя вам порада, не гайте даремно час. Повертайтеся додому, до Єревана, вчіться там, у вас адже прекрасні театральні педагоги", – розповідав Джигарханян в інтерв'ю про свої проби в ДІТІСі.
Він повернувся до Єревана, де влаштувався помічником оператора на "Вірменфільм". Через рік майбутній артист вступив до театрального. Його перша роль була всього лише з однією фразою – "Товаришу капітане, вам телефонограма".
Проте незабаром Джигарханяна взяли на роботу до театру. Він швидко став провідним актором і з 1955 до 1967 року зіграв в 27 спектаклях.
В Єревані його помітила актриса "Ленкому" Ольга Яковлєва, яка порекомендувала Армена художньому керівнику театру Анатолію Ефросу. Взимку 1967 року Джигарханян відправився до Москви. Його кар'єра пішла вгору.
Наприкінці 1960-х років Армен Джигарханян потрапляє до театру імені Маяковського. Там він прослужить 27 років. Актор зізнався, що даремно стільки років віддав одному театру:
"Можна мати 10 гастрольних ролей, які збирають касу, як це було у мене в Театрі Маяковського, але при цьому топтатися на місці. Моє переконання, що за п'ять-сім років актор розкриває всі свої секрети і перестає бути цікавим глядачеві".
Театральну і педагогічну діяльність Армен Джигарханян вміло поєднував з роботою в кіно.
"На світі менше є вірмен, ніж фільмів, де грав Джигарханян..." – говорив актор Валентин Гафт.
Вірменина помітили завдяки його грі в картині Фрунзе Довлатяна "Здрастуй, це я!", де він виконав роль молодого вченого-фізика Артема Манвеляна. Далі були "Невловимі месники", "Нові пригоди невловимих" і "Корона Російської імперії". Штабс-капітана Дмитра Овечкіна тепер знали всі.
Армен Джигарханян був готовий грати найрізноплановіші ролі, перевтілюючись в небезпечних, іронічних, смішних і серйозних персонажів, не втрачаючи своєї впізнаваної харизми.
Публіка полюбила Горбатого з "Місце зустрічі зміниити не можна" – персонажа, який одним поглядом змушує ціпеніти від жаху; Трістана в "Собаці на сіні", капітана Сільвера з мультфільму "Острів скарбів", з його тихою і вкрадливою говіркою; суддю Кригса в картині "Здрастуйте, я ваша тітка!".
Роль останнього, до речі, Армену дісталася випадково. Режисер бачив артиста в образі полковника Чеснея, але з цікавості Джигарханян "приміряв на себе" суддю – знаменитий смугастий костюм вирішив все.
Армен Борисович подарував свій голос безлічі мультиплікаційних персонажів, як зарубіжних, так і російських. Впізнаваною говіркою актора заговорив головний герой мультфільму "Вгору", Док Хадсон з "Тачок", вовк з мультфільму "Жив-був пес", Сільвер з "Острова скарбів", Мокус з серії фільмів про поросятка Фунтика.
Джигарханян продовжував виходити на сцену театру в останні роки життя. Він не залишав роботу навіть після госпіталізації.
Про свою кар'єру Армен Борисович говорив:
"Тамада, напевно, з мене б хороший вийшов. Цим мистецтвом на всю Грузію славився мій дід. Але, всупереч генетиці, я став клоуном".
До речі, свою книгу мемуарів він так і назвав – "Я самотній клоун". У збірнику актор послідовно розповів про події свого життя, творчості, початку кар'єри в Москві, співробітництво з найзатребуванішими режисерами.
Армен Джигарханян був удостоєний звань Народного артиста Вірменської РСР, Народного артиста СРСР, нагороджений орденами Пошани і "За заслуги перед Вітчизною". 2001 року йому присвоїли звання почесного громадянина Єревана за популяризацію вірменського мистецтва. Але, крім цього, він отримав безцінну нагороду – всенародну любов і визнання глядачів.
Раніше ми згадували найкращі проєкти українського кінопродюсера Юрія Мінзянова.