Головна Сьогодні

Євген Сморигін: "Я два роки співав у монастирі"

Екс-кавеенщик з команди "ЧП" (Мінськ) – про перші гонорари, найбільш короткий корпоратив і шлях до Бога

— Євгене, ви вже більше восьми років живете в Києві. Не виникало бажання змінити громадянство?
— Ні в якому разі, я був і залишаюся громадянином Республіки Білорусь. Мені цілком достатньо виду на проживання у вашій країні. Єдине, що я не можу в Україні робити, так це голосувати. Але думаю, я це якось переживу.
— Знаю, що в перший рік після вашого переїзду в Київ ви зі своєю командою планували запустити власне гумористичне шоу. Чому не вдалося цього зробити?
— Так, дійсно, вже були всі домовленості. Ми хотіли робити гумористичні теленовини в студії, з веселими репортажами. Але перед тим як все остаточно підписати, влада прийняла закон про 75%-ве мовлення в ефірі українською мовою, а ми ж усі були російськомовними. І на каналі нам сказали: "Хлопці, все здорово, але ви можете жартувати українською?" Після цього наша команда почала розвалюватися, хоча скандалів ніяких не було. Ми досі дружимо, спілкуємося. У хлопців зараз свої продакшн-студії.
— Як ви ставитеся до телевізійних продуктів, які випускають численні вихідці з КВН? Адже у кавеенщиків, по суті, немає професійної освіти. 
— Це люди — всі професіонали своєї справи, оскільки ні в одному інституті, повірте мені, не навчать жартувати і писати якісний гумор. Це унікальна школа — КВН. І до того ж, що така освіта? Там можуть дати теорію! Різниця в тому, що кавеенщики відразу займаються практикою.
— Пишуть, що у вас дві вищі освіти — акторська і педагогічна.
— На жаль, але мені не трапилося отримати дипломи з обох спеціальностей. З театрального мене "попросили" з формулюванням: "КВН або театр". Приблизно така ж ситуація була і з педінститутом.
— Сучасні ігри Вищої ліги дивитеся?
— Зараз я КВН майже не дивлюся. Але якщо, перемикаючи канали, потраплю на гру, то завжди затримуюся і, якщо є час, додивлюся до кінця.
— Чи допоміг КВН позбутися вам від якихось комплексів?
— Звичайно, в першу чергу КВН допоміг мені з заїканням. Як раніше, так і зараз мені це заважає, але я усвідомив для себе: раз Боженька так вирішив, так тому і бути. Мені часто говорили, мовляв, ти так класно заїку робиш, а ну позаікайся. А я відповідав, що я і не граю зовсім, на що чув: "Так ну, не приколюйся!" Дев'яносто відсотків людей не вірили, що я заїкаюся, думали, що придумав сам собі таку фішечка.
— Вам знайоме поняття "зоряна хвороба"?
— Звичайно знайомо! По ходу роботи доводиться стикатися з багатьма формами цієї хвороби, але що стосується кавеенщиків, тут трохи інша справа. Хвороба просто не може розвинутися з деяких причин. Вперше до Києва нашою командою "ЧП" ми приїхали взагалі без копійки грошей. Скидалися всім складом, тільки щоб купити щось поїсти хоча б. До того як потрапити на ігри в Москві, ми шість років грали в різних лігах, тому історія про те, що на нас раптово звалилася популярність, не наш випадок. Ми ж не відразу навіть усвідомили, що КВН ще й гроші може приносити. Пам'ятаю, наш перший гонорар в КВН ми отримали за гастролі по Білорусі на "рафіку". Не пам'ятаю конкретної цифри, але дві людини з нашої команди скинулись сумами за тижневий тур і купили 10-кілограмовий кавун.
— А часто ви жартували перед можновладцями на вечірках?
— Якщо і доводилося це робити, то нас просили не говорити про це. Ніякі папірці ми не підписували, але коли до тебе підходить полковник СБУ і просить чогось не робити, бажання йому суперечити не виникає, повірте. Найцікавіший корпоратив був у Києві — якась IT-компанія гуляла Новий рік у Палаці "Україна". У самому концерті ми не брали участі. Нашим завданням з Дімою Танковичем було розважати топ-менеджерів вже після концерту, на банкеті в холі. І ось ми виходимо на сцену і чуємо гул, як на ринку. На нас — нуль уваги! Ми спробували щось говорити, але марно. Зголоднілі люди їли і голосно спілкувалися між собою. Це був найкоротший корпоратив в житті! "Добрий вечір, дорогі друзі! Можна хвилиночку уваги? Ні? Спасибо! Всього вам доброго!" Звичайно, це злегка неприємно було, але гонорар замовники нам заплатили і навіть щиро попросили пробачення.
— Над чим ви зараз працюєте?
— У мене кілька проектів в Києві і в Москві, де я зайнятий як актор і автор сценаріїв. Недавно закінчив роботу над повнометражним фільмом — навесні 2015 вийде на екрани (комедія "Пристойні люди" з Сергієм Шнуровим. — Авт.). Але я ні до якого каналу не закріплений, працюю креативним продюсером на продакшн-студії, що випускає проекти для різних каналів (для каналу "НЛО-TV" Євген створює серіал "Онлайн. Поза мережі". — Авт.).
— Мало хто знає, що ви вже встигли стати багатодітним батьком. Розкажіть про вашу сім'ю.
— Моєму старшому синові Олексію вже п'ять років, дочки Єлизаветі три роки і рочок синові Олександру. Моя дружина Ліда — з Полтави, економіст за професією. Приїхала будувати кар'єру в Києві, закінчила нархоз. І що найголовніше: під час нашого знайомства вона не знала, хто я такий, в сенсі, що граю в КВН і що мене показують по телевізору. Ми виявилися сусідами за стінкою знімних квартир. Один раз привіталися, другий раз, а на третій я вже запропонував: "А чи не зробити нам трьох дітей?" На тому й порішили (сміється). Всі три рази я був присутній на пологах своїх дітей і бачив, як вони з'являються на світ.
— Яку пораду ви можете дати молодим батькам?
— Потерпіть рік — саме з цього віку починається самий кайф, бо до цього часу воно тільки кричить і какає. Після двох років нарешті починаєш відчувати відповідальність, так, принаймні, було в мене. Сам я ніколи з трьома дітьми один на один не залишався — я б, напевно, збожеволів. Дитячий крик мене, по правді, трохи напружує. Але, незважаючи на це, я люблю ними займатися, сам укладаю спати старших. З нами живе моя теща, Надія Іванівна, яка допомагає дружині з дітками і яку я дуже люблю.
— Не часто зустрінеш медійних особистостей, які крім своєї акторської професії присвятили частину свого життя церкви. Як ви прийшли до Бога?
— Це сталося перед народженням нашого первістка. Ми з дружиною поїхали в Почаївську лавру, щоб отримати благословення, хоча на той момент я навіть не розумів, що це таке. Я тоді вперше в житті сповідався, причастився, хоча мені вже було тридцять років. Тоді я вийшов з церкви, як мені здається, зовсім іншою людиною. Ми з дружиною по-справжньому парили в повітрі. Після цього стали усвідомлено вивчати релігію, ходити до церкви і вчитися жити правильно. Все життя пізнавати Бога — саме цьому варто присвячувати час. Це нас і відрізняє від тварин. Два роки я співав на криласі в Іонинському монастирі, в церковному хорі. Зараз просто переїхав в інше місце, і вже рідко виходить співати.
— А своїх друзів-акторів ви якось переконували власним прикладом піти до церкви?
— Важко когось в чомусь переконати. Та й не потрібно це зовсім. Тільки своїм прикладом людина може показати іншій людині, що якщо той буде надходити тим чи іншим чином, то в житті може щось помінятися. Не потрібно нікого переконувати. Можна просто дати пораду і тихенько про себе помолитися, щоб людина почула його.
— С шкідливими звичками ви боретеся або вже побороли?
— Я абсолютно відмовився від алкоголю, куріння і всіх шкідливих звичок. Це сталося, коли я нарешті зрозумів, що в житті потрібно думати, а алкоголь цьому всіляко заважає. З медичної точки зору, біла гарячка — це божевілля, але медицина не визнає наявність інших істот, які живуть з нами і біля нас. Це духи — світлі і темні. Якщо цим зацікавитися і почитати, то багато що пояснюється, і ти розумієш, що це не божевілля, а просто дух виходить з людини, лякає його своїм видом, тільки для того, щоб він випив горілки, не припиняв пити і помер від цього. Це ж завдання темного духу. Але це окрема тема для інтерв'ю. Можу дати лише одну пораду читачам. Хочете зрозуміти, навіщо ви народилися на цей світ і в чому сенс життя? Щиро запитаєте у неба: "Навіщо я тут?" Відповідь не змусить себе чекати.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися
Читайте Segodnya.ua у Google News

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти