Емма Уотсон зізналася, в кого була закохана на зйомках "Гаррі Поттера"

Навколо єдиної дівчинки в компанії юних чарівників завжди виникало безліч чуток. Одна з найбільш стійких пліток – те, що Емма Уотсон була закохана в Деніела Редкліффа, виконавця ролі Гаррі Поттера.

Насправді, як нещодавно зізналася актриса, з 10 до 12 років, вона була таємно закохана в Тома Фелтона – актора, який у фільмах про Гаррі Поттера виконує роль Драко Мелфоя. "Всі чомусь думали, що у нас взаємна любов з Редкліффом. Але Том був старше, і він класно катався на сноуборді. Пам'ятаю, як обговорювала свої почуття до Тома з гримерами, перукарями і костюмерами... Від них він про це і дізнався", – згадує Емма.

Дитяче почуття не переросло в справжній роман. Що стосується особистого життя актриси, то Емма вважає, що важкі зйомки в "Гаррі Поттера" не надто сильно вплинули на її взаємини з молодими людьми. "Мені здається, мої бойфренди завжди ставилися до мене з розумінням, ніжно і зворушливо. Особливо мій перший хлопець, з ким я ще в школі подружилася. В основному я вчилася, звісно, на знімальному майданчику – до мене туди вчителі приїжджали, але були періоди, коли знімальний графік дозволяв повертатися в нормальні шкільні умови".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Актриса зізнається, що тільки після 23 років усвідомила, наскільки багато була позбавлена через постійні зйомки. "Недоліки популярності я відчула практично одразу. Мене ніжно плескали по дупі, переслідували дорогою додому. В результаті після однієї зі спроб викрадення до мене змушені були приставити охорону. Це крім водія, який мене возив. Я не могла спокійно вийти погуляти або пройтися по магазинам – за мною йшов натовп. І часто це були не шанувальники Герміони і фільмів про Гаррі Поттера, а просто якісь ненормальні, які вважали своїм обов'язком налякати мене до смерті. Природно, що мені досить регулярно приходила в голову думка: чи варто було моє шалене бажання отримати цю роль того, що я не могла більше їздити на автобусі і в метро, ходити в музеї і театри, гуляти по паркам на самоті? Років у двадцяти три я раптом усвідомила, що все своє життя прикидалася. Зображала когось. У той час як мої однолітки проводили експерименти із зовнішністю, фарбували волосся в різні кольори і намагалися знайти свій шлях у житті. Тільки в 25 років я відчула себе комфортно в своїй власній шкурі. Навчилася бути самою собою".