Дмитро Гордон про Євгена Євтушенка: "Він настільки схуд, що навіть кільце з пальця у нього злітало"

На 85-му році життя зупинилося серце легендарного поета Євгена Євтушенка. Смерть наздогнала Євгена Олександровича в Талсі (Оклахома, США), де він проживав останні 26 років. За кілька днів до смерті його екстрено госпіталізували до клініки. У нього була онкологія четвертої стадії, яка повернулася до нього після операції з видалення нирки, що відбулася близько шести років тому. Згідно з останньою волею поета, його поховають на передєлкінському кладовищі в Москві, неподалік від місця, де покоїться Борис Пастернак. Прощання відбудеться орієнтовно 7-8 квітня.

Останні 26 років Євген Олександрович проживав в США: 1991 року він прийняв пропозицію щодо роботи від Університету Талса, куди переїхав разом з родиною.

"Сегодня" зв'язалася з друзями і колегами Євгена Олександровича, і вони поділилися з нами своїми спогадами.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Дмитро Гордон, журналіст

"З Євгеном Олександровичем я познайомився на початку 90-х років, коли вперше взяв у нього інтерв'ю. Він тоді привіз з собою до Києва свою молоду дружину Машу. Ми дружили багато років: ходили до ресторанів, на концерти, просиджували довгі вечори в розмовах. При останній зустрічі у мене виникла підозра про його можливу онкології, але він все всіляко заперечував, говорив тільки, що нога болить. Він завжди був худим, але останніми роками він настільки схуд, що навіть кільце з пальця у нього злітало. Пам'ятаю, як ми гуляли разом по Андріївському узвозу, як я його звів зі Ступкою, коли Богдану Сильвестровичу прийшла ідея поставити спектакль за творами Євтушенка".

Іван Дзюба, публіцист

"Ми багато років дружили і працювали разом. Мене дивувало його вміння дуже точно і афористично висловити свою думку. Якось в нашій дружній розмові я його запитав про це унікальне уміння, на що він посміхнувся: "Це тому, що я багато про це думаю". За його короткими лаконічними словами ховалося багато роздумів і переживань. У нього була чітка орієнтація і суворість в оцінках, причому насамперед до самого себе. Він був максималістом, але не з тих, хто найбільше потребує від оточуючих, – він до іншим не був настільки суворим і вимогливим, як до самого себе. У нього був такий спосіб мислення, який зараз рідко зустрінеш, адже ми схильні звинувачувати всіх навколо, а не себе".