Балерина Катерина Кухар: "Якось Саша влаштував скандал через поцілунок із іншим артистом"

Світові зірки балету розповіли "Сегодня" про таємниці класичного танцю, порізані кофти в гримерці, репетиції вдома, "голі" спектаклі і сцени ревнощів.

- Перше, що хочеться зазначити: потрапити на оперу і балет зараз непросто – квитки навіть на рядовий спектакль розкуповуються швидко. Не думала, що в ці нелегкі часи настільки виріс попит на прекрасне...

Катерина: – Дійсно, так і є, ми самі це помітили. Особливо нас здивувало і порадувало, коли позаминулої зими, під час Майдану, люди все одно приходили в театр. Наш шлях з дому на роботу лежить через Європейську площу, і ми щодня бачили, що там відбувається. Проте щодня ми приходили на роботу, і у нас в театрі проходили спектаклі. Незважаючи на ситуацію в країні, люди приходили – зняти емоційну напругу, відволіктися від важкої ситуації в країні, їм потрібно було щось хороше і світле.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Олександр: – Був момент, коли люди трохи менше стали ходити – тижні три найбільш пікові. Але потім зал знову став наповнюватися.

- Часто у фільмах показують, що виворіт балету дуже отруйна – панує неймовірна конкуренція, артисти постійно будують один одному якісь підступи. З якими випадками стикалися ви?

К.: – Старше покоління розповідало про різні таких хрестоматійних випадках, як бите скло в пуантах або щось ще. Зараз у нас, солістів, досить невеликі гримерки – на чотири-п'ять чоловік, ми все спілкуємося, і такого не відбувається. Але плітки, інтриги, злість, жіноча заздрість, жовч – цього більш ніж достатньо!

О.: – Це жіноча сторона медалі. А ось у чоловіків все набагато простіше. Якщо жінкам подобається плести витіюваті інтриги, то чоловіки просто перестають спілкуватися один з одним, якщо щось не так. Але бувають, звичайно, випадки, коли і хлопці виявляють фантазію. Наприклад, одного разу артист вирішив, так би мовити, пожартувати над своїм колегою і перед виступом намазав задню частину бандажа пекучої маззю – по-моєму, фіналгоном. Він, бідолаха, дотанцювалися до кінця вистави, але які у нього на обличчі були припливи і відливи, відтінки від блідого до яскраво-червоного (сміється)! Тому чоловіки або мовчать, або жартують.

- Тобто зараз в гримерках опери куди спокійніше, ніж було раніше?

К.: – Ось, до речі, випадок згадала, як кілька місяців тому повернулася з Парижа. Туди мене запросили в ролі екзаменатора в академію балету. Це взагалі безпрецедентний випадок, коли українську прийму запросили на таку позицію, адже французи – дуже закриті люди, в тому плані, що вони нікого не пускають в свій професійний світ. А мені, до всього, довелося оцінювати випускників класу Ізабель Сьярволи – легендарної французької балерини, прими Гранд Опера; її персона такого масштабу, як Плісецька – дуже шанована, велика. Для мене це було дуже почесно! При цьому я бачила, як складно французьким колегам дається спокійно сприймати той факт, що чужинець на їх території має право голосу. А вже як на це "райдужно" відреагували в Україні! (Сміється)

О.: – У мене був випадок на одному з гала-виступів, коли мою кофту порізали. Це було років п'ять тому в Пітері. Один із запрошених солістів сів вальяжно за наш загальний столик, який розрахований на двох, і зайняв півтора місця. Я підійшов і акуратно зрушив його речі в сторону, щоб все по-чесному було і всім вистачало простору: полстола мого, а половина – його. Він нічого не сказав, тільки дуже красномовно подивився, і все. А після виступу приходжу я в гримерку і бачу, що цей хлопець вже зібрав свої речі і поїхав, а моя улюблена кофта порізана... Що поробиш! Але саму кофту було шкода – я її привіз з Олімпіади в Пекіні.

- Олександре, знаю, що вам вдалося зачарувати саму Майю Плісецьку. Що це за історія?

О.: – Це було в Римі, коли я приїхав на міжнародний конкурс. У перший репетиційний день я йшов до сцени, яка була на відкритому майданчику, відпрацьовувати свій номер і побачив, що в залі сидить Плісецька. Я, звичайно ж, привітався з нею, кажу їй: "Здрастуйте!". А вона на мене так оценивающе подивилася, провела поглядом з голови до п'ят і відповіла: "Який гарний хлопчик!" (Сміється) Потім, протягом тижня, на репетиціях давала якісь поради, підказувала, на що звернути увагу. Через кілька днів вона вже, коли бачила мене, говорила: "О, мій красень йде!".

- Кажуть, у Майї Михайлівни був дуже строгий норов...

О.: – Вона була справжньою графинею. І головне – справжньою жінкою. А який у неї був погляд!

- До речі, хто з вас більше ревнує? Вам адже доводиться танцювати і з іншими партнерами. До того ж, впевнена, і глядачі після вистави всіляко намагаються висловити свої знаки уваги.

К.: – Хороше запитання (посміхається). Якщо творчі пари кажуть, що не ревнують, а спокійно ставляться до того, що їх половинці доводиться тісно працювати з іншими, в тому числі зображати кохання, – вони лукавлять. Тому "Ромео і Джульєтту" ми танцюємо тільки в парі, і ніяк інакше. А все через одну найсильнішої сцени ревнощів, яку одного разу закотив мені Саша.

О.: – Катя тоді танцювала в одному спектаклі, де в кінці за сценарієм був поцілунок з партнером. Але поцілувати-то по-різному можна: зазвичай це понарошку, партнер повертається потилицею до глядачів, і нібито все відбувається. І ось, значить, йде спектакль, я сиджу збоку з хлопцем, який знімає його на відео. Побачивши, що момент поцілунку наближається, кажу: "Ну-ка наблизити, будь ласка". І що виявляється – він по-справжньому, та ще так сміливо її цілує! Я був в шоці, тому що я ніколи собі з іншими балеринами такого не дозволяв. Це в Голлівуді актриси з усіма підряд що хочуть те й роблять, і нормально до цього ставляться, а я так не можу.

К.: – Це, напевно, східне коріння (сміється). Який же він скандал закотив! Спочатку вбіг до мене в гримерку з криком: "Це мені не здалося?". Такі пристрасті були – з грюканням двері і продовженням в гримерці того артиста. Я сиділа, просто як першокласниця провинилася. Словом, з цим артистом я більше не танцюю.

О.: – А навіщо нам танцювати з кимось іншим, якщо ми є одне в одного?

- Те, що ви чоловік і дружина в життя, частіше заважає або допомагає вам, коли ви працюєте над партіями?

О.: – Мені найзручніше працювати з Катею. Ви навіть не уявляєте, наскільки у людини розвинена м'язова пам'ять. Той артист, який починає танцювати з новою партнеркою, дуже багато часу витрачає на звикання. Від цього втрачається якість. А це ще й емоційна складова, адже багато уваги доводиться приділяти деталям. За вісім років спільних танців у нас все настільки злагоджено, що не потрібно зайвих слів.

- Що раніше сталося – ваш роман або творчий тандем?

О.: – Спочатку ми почали танцювати разом, але дуже скоро почали і зустрічатися. А взагалі, Катя мені шалено сподобалася ще до того, як ми стали в пару. Я тільки прийшов в театр, а вона вже блищала на сцені. Я прийшов в клас, бачу – вона стоїть біля верстата для солістів. Я ж став біля верстата для новеньких, але прямо навпроти неї, і постійно на неї дивився. Потім, коли нас вирішили поставити разом на балет "Лускунчик", Катя не дуже зраділа і, чесно кажучи, відмовлялася зі мною танцювати.

К.: – Я була незадоволена, тому що мені довелося працювати з новеньким, навчати його багатьом нюансам. На репетиціях у нас стояла напружена обстановка, я його постійно лаяла. А він терпів-терпів, потім не витримував і йшов, ляскаючи дверима. На наступний день, коли він знову щось робив не так, я знову злилася і лаяла, ми сильно сварилися, я говорила педагогу, що більше не буду з ним працювати, називала двієчником! Але він, відчуваючи свою провину і відчуваючи, що він не правий, вирішив мене задобрювати солодощами. Якось приходжу я в свою гримерку, а там на столику – солодкий заманює тортик, розумієте, – спокуса, яка недозволена. Але він був такий гарний, з полуничками, квіточками, що встояти було неможливо! А потім ми поїхали на гастролі, він почав себе проявляти як джентльмен – і валізи тягав, і прям будь-який каприз виконував, і говорив: "Ой, у тебе ніжки втомилися, давай розітру". Прямо до рани прикладай, який хороший хлопець! Пустив мені пил в очі (сміється).

- Тим не менше, ви стали сім'єю, і у вас народилася дитина. Але вже через два місяці після пологів ви, Катерина, вже відновили репетиції. Яких це зусиль коштувало?

К.: – Я Саші сказала, що готова народити йому дитину, незважаючи на кар'єру. Але оскільки балерині зробити це дуже складно через постійні дієти, фізичні навантаження, графік роботи і гастролей, то вставати до дитини ночами буде він. Так і сталося – прямо як у фільмі "Службовий роман": "А мамою у них був Новосельцев". Це я до того, що без Саші я б не впоралася. Він мені дозволяє довше вранці поспати, тому що розуміє, що мені, як артистці, потрібен здоровий сон, щоб добре виглядати.

О.: – Чоловікові-артисту теж потрібен здоровий сон!

К.: – Але у жінки недосип відразу відображається на обличчі! А взагалі я дізналася, що я вагітна, під час виступу. Це був мій найулюбленіший спектакль "Жизель" – я танцюю і розумію, що щось зі мною не так. Начебто і відчувала себе добре, і все нормально, але я розумію, що моє тіло поводиться якось по-іншому. І тут закралися підозри: очевидно, я вже при надії. Коли на наступний день я прийшла до лікаря на УЗД і попросила його оглянути мене, тому що мені здається, що я вагітна, той розсміявся і відповів: "О, дорогенька, ви що, подивіться на себе. Вам, щоб завагітніти, потрібно гарненько набрати вагу, у вас же немає ніякої жирового прошарку!" (Сміється) А потім у нього було таке здивування: "Нічого не скажеш, ви чекаєте дитину!".

- На скільки часу балерина випадає з ладу, коли виявляється, що вона в положенні?

К.: – Це дуже трепетний, але і дуже складний період. Адже якщо артистка позбавляється сцени, то вона в якійсь мірі втрачається, не знає, як бути. Мене називають рекордсменкою, оскільки після перших пологів я вже через три місяці танцювала "Лебедине озеро" в Італії, а після других – уже через два місяці була біля верстата. Це дуже складно, неймовірно, але я хотіла, щоб моє тіло якомога швидше адаптувалася до мого звичного режиму. А тому я намагалася відразу ж давати йому хоча б мінімальне навантаження. Інша справа, що коли дізнаються, що артистка вагітна, її тут же знімають зі спектаклів, оскільки все підтримки, па – це все дуже небезпечно для виношування. Наприклад, коли я перший раз дізналася, що в положенні, мені довелося заплатити величезну неустойку нашому імпресаріо, оскільки я зірвала гастролі.

- А ви вдома удвох репетируєте?

О.: – Ми вдома вчимо і згадуємо спектаклі! Не виконуємо, звичайно, все па – просто ходимо під музику і згадуємо порядок рухів. Тому побут у нас дещо інший, ніж у інших пар.

- Я дуже рідко чую, коли артисти балету кажуть, що хочуть, щоб їхні діти йшли по їх стопах. Ви бачите ваших діток в балеті?

К.: – Чесно, я мрію, щоб моя донечка цим займалася. Навіть якщо вона потім і не захоче продовжувати професійну кар'єру, все одно від цього їй буде багато користі: і красива фігурка, і дисципліна, і підкованість в класиці. Поки вона зовсім маленька і виглядає, як солодкий пиріжок – говорити рано, але коли трохи подорослішає – обов'язково постараюся зробити все, щоб їй це сподобалося. А ось з сином все по-іншому. Коли йому було три роки, я його відвела в нашу оперу, посадила в зал під час вистави. Він перші хвилини три з відкритим ротом розглядав сцену, потім зал, стелі, а потім повернувся до мене і так рішуче сказав: "Мама, балет – немає!" (Посміхається). Ми зрозуміли, що це не його стихія. Зараз він займається футболом.

- Ви дуже популярні за кордоном, вас часто запрошують виступати в якості запрошених зірок. Хто займається пошуком зарубіжних пропозицій – для цього потрібен спеціальний агент або вам телефонують безпосередньо? А головне, як про вас дізнаються?

О.: – Професійний балетний світ настільки тісний, що ми всі один одного знаємо. Для артиста балету, по-перше, дуже важливо не боятися брати участь у міжнародних конкурсах десь за кордоном. Звичайно, виступати там необхідно на високому рівні. Тоді закордонні імпресаріо звертають на тебе увагу, беруть твої контакти. І так рік за роком, і ти обзаводяться зв'язками, як павутиною. Якщо нам підходять умови виступу, все збігається з датами, то нам висилають відео вистави, ми з Катею розучуємо свої партії і їдемо виступати. До речі, поряд з тим, як часто пропонують щось вартісне і цікаве, пропонують і дуже рідкісне. Наприклад, один мій знайомий розповідав, що у нього є пречудова постановка: там артисти 40 хвилин просто ходять по сцені туди-сюди. Але це ще не все, говорить він: паралельно з ходінням артисти поступово починають роздягатися. І не до пояса або трусів, а повністю – догола! На цю пропозицію я відповів, що Україна поки не готова до такого перформансу (сміється).

- Те, що глядачі бачать на сцені, – це кінцевий продукт, який досягається дуже великими труднощами. Розкажіть, як проходить звичайний день артиста балету.

О.: – Ми приїжджаємо в театр до 10:30, о 11:00 у нас починається балетний клас. Спочатку у нас розігрів, близько 30 хвилин. Потім "станок" – це класичні рухи, які були придумані ще багато-багато років тому, при зародженні класичного танцю. Якщо їх виконувати правильно і щодня, то можна вберегти своє тіло від багатьох професійних недуг. Деякі артисти цим нехтують, а потім починається – коліна летять, спина ниє... Після станка йде "середина" – все, що ми робили у верстата, який допомагав нам тримати баланс, ми робимо по центру класу. Знову ж таки, якщо правильно робити верстат, то середину ти зробиш без особливих проблем. Потім стрибки (маленькі, середні, великі), після завершення стрибків балерини іноді надягають "пальці" – пуанти – і опрацьовують усі вправи. Це я описав тільки урок класики, наш "сніданок", без якого не проходить жодного дня. Навіть якщо ми десь на гастролях, намагаємося знайти місце і час, щоб зробити це. Далі у нас йдуть репетиції, їх може бути одна або дві-три в залежності від репертуару. І ввечері – вже спектаклі. Все це варіюється за часом дуже по-різному, але що залізно є – це урок класики.