10 березня на телеканалі "Україна" стартувала друга з чотирьох частин 100-серійної авантюрної мелодрами "Безсмертник" під назвою "Нова Надія". З 25 по 50 серію глядачі побачать новий виток в сюжеті мелодрами: Ірині вдасться переконати Ігоря в тому, що його кохана ніколи не була чесна з ним. Зневірений у всьому Ігор, розлучиться з Надею і незабаром зробить пропозицію Ірині. Надія потрапить у в'язницю і дізнається про весілля Іри та Ігоря. Чи продовжить в цій ситуації Надя боротися за своє щастя або захоче почати життя з чистого аркуша – стане зрозуміло вже зовсім скоро.
Актриса Римма Зюбіна в серіалі Віра Іванівна (наглядач у в'язниці) в ексклюзивному інтерв'ю телеканалу "Україна" розповіла, як їй працювалося з недосвідченими акторами, і чому хотіла б, щоб її син отримав освіту не в Україні, а в Польщі.
- Розкажіть про свою роль
Мені ця роль дуже подобається, тому що такого я ще не грала в кіно. У театрі у мене є роль, де я теж граю наглядача, але не у в'язниці, а в чистилищі, звідки люди потрапляють на той світ. Це роль характерна, і мені дуже цікаво грати такі ролі. Моя героїня, Віра Іванівна, дуже принципова, якою їй і треба бути в її роботі. Можна сказати, що вона без почуттів і досить суха. Але насправді Віра Іванівна дуже допомагає головній героїні, Наді, влаштовує їй побачення з мамою, наприклад. Тобто вона здійснює вчинки, які нам здаються на перший погляд, абсолютно їй не властиві. Тому ми йдемо за класичною театральною школою – якщо ти граєш поганого, шукай, в чому ти хороший. Я розумію, що кожна професія накладає певний відбиток на людину і робота в жіночій колонії не може зберегти людини такою романтичною. Це професія, це свідомий вибір людини і вона ставала такою, якою їй потрібно бути в її професії.
- Є чому у неї повчитися?
Ні, я ніколи не вчуся у героїв, яких граю. Я шукаю в собі те, що в мені є на цей момент, щоб я це виплеснула в роль. Тому що я теж буваю різною, і тому ці моменти негативу і агресивного існування – все це я вкладаю в цю роль. Тут ще цікаво й тому, що поведінка героїні повинна бути досить стриманою, і я більше працюю очима, я не дозволяю собі пластику. Вся гра йде без додаткових акторських прикрас.
- Яка найскладніша сцена була у вас в цьому серіалі?
Дуже часто буває, що коли є дуже емоційна сцена, на неї завжди дуже мало часу. А хочеться зробити її більш якісно. У нас була сцена з Вірочкою Мазур, вона грає Зіньку, яка в нашій колонії є неформальним лідером. Вона дуже пихата і відверта, і є повною протилежністю Наді. У мене з нею була складна подвійна сцена, де я ставлю її на місце. І після цього у Зіни повністю змінюється ставлення до Наді.
- Серіал "Безсмертник" – це український продукт. Чи відрізняється він від інших серіалів?
У серіалі цього не відчувається, хоча дуже приємно, що вся технічна база, вся потенційна, сценічна команда – це все створено українцями. Також коли говорять українською мовою: "Мотор! – Є мотор! Камери! – Є камери!" – це теж дуже радує. А взагалі я з березня місяця відмовилася брати участь в російських проектах, це принципово для мене. Але зараз я знімаюся в державному кіно, "Гніздо горлиці", хоча у нас фінансування настільки жахливе, що грошей я не отримала ще з квітня місяця минулого року. Ще ми втратили одного актора, Віталія Лінецького, який був моїм партнером, грав мого чоловіка. Тому ніяк не можемо дозняти цей фільм, вже виходимо на другий рік. І до цього я ще знімалася в українських картинах. Але в серіалах трохи все по-іншому. Я знаю одне, коли компанія Le Doyen, яка займається дубляжем фільмів, виходила на український ринок, нам треба було перебити російськомовні кінотеатральні дубляжі. Була поставлена мета, зробити все набагато якісніше. Тому всі продукти, які вийшли в той час, "Тачки" приміром, були зроблені на багато рівнів вище, ніж це було в російському дубляжі. І таким чином ми виграли глядача, який, вибираючи між російськомовним і україномовним дубляжем, йшов на україномовний, причому свідомо, оскільки розумів, що це якісно. І навіть я бачила такі приклади, коли сама не могла зрозуміти, якою мовою було знято – українською або англійською. І був такий випадок у мене, коли я, дочекавшись останніх титрів, зателефонувала режисеру дубляжу Олі Фокіній, і сказала, що ви робите набагато більше для популяризації української мови, ніж наші політики. Це було років 7 тому, коли ще ніхто про це свідомо не говорив, і не було навіть такої моди на все українське. Тому я вважаю, що зараз ми повинні робити кіно дуже-дуже якісно. Це важко робити в серіалах, коли ми обмежені в часі, але ми намагаємося. Є 3 групи, 3 режисери – це три абсолютно різні команди, але всі вони працюють на один результат і мені дуже приємно дивитися, що ніхто собі не дозволяє робити це як-небудь.
- З вами на майданчику грають досить молоді і недосвідчені актори. Допомагаєте їм, даєте поради?
Так, я пам'ятаю, як мені допомагали дуже хороші актори. Мене ще в дитинстві навчили, коли я ще займалася балетом, що ніколи не потрібно розчаровуватися і замикатися, коли тобі роблять зауваження, а потрібно говорити спасибі. Адже це говорить про те, що людина бачить у тобі перспективу і хоче, щоб ти працював ще краще, а не просто хоче тебе в чомусь принизити. А я роблю це дуже делікатно, і я роблю це тоді, коли я бачу, що людина теж відкрита для пропозицій. У кіно є дуже багато моментів пов'язаних з технікою. Навіть коли говорять "Почали", то потрібно починати не з ходу, а трошки почекати. І як працювати очима в кадрі, адже ніхто не хоче бачити твою верхівку, а люди вмикають телевізор, щоб дивитися в очі. Але поки ти 100 разів не постоїш близько камери, ти не можеш її відчути, ти її боїшся. Тому звичайно, я допомагаю. Є такі сцени, де я допомагаю режисерові вирішити деякі завдання, щоб все виглядало органічно і виправдано. Я вважаю, що це така громадська робота, але я ніколи не нав'язую своєї думки.
- Актори нового покоління вони інші?
Ні. Якщо це хороший актор, то він хороший і в 100 і в 20 років. А якщо людина прийшла просто заробити грошей і це для неї просто "халтура" – то воно видно відразу.
- У яких проектах ви ще задіяні?
"Гніздо горлиці", ми зараз чекаємо кошти, щоб зняти сцени в Італії. Цей фільм державного фінансування для кінотеатрів. Також я знялася у фільмі "Гвардія" – це наш український проект, і ще планується картина на StarLightMedia.
- Ваш син пішов по стопах своїх батьків?
Ні-ні. Він ще вчитися в школі, а в кіно знімається з двох років, але для нього це хобі. Зараз він взагалі не знає чим йому зайнятися, він на такому роздоріжжі. Але в нього ще є півтора роки на закінчення школи.
- Ви радите йому вибрати вашу професію?
Ні, я не раджу йому бути актором, а якщо так, то в такому випадку я б хотіла, щоб він отримав освіту не в Україні, а хоча б у Польщі. Просто я не вважаю, що в Україні є хороша акторська школа. Я вважаю, що все, що у нас відбувається – це все самородки і таланти, які змогли пробитися. Нас абсолютно не вчать бути перед камерою, ніхто не говорить, що в той момент, коли ти знімався в кіно, ти повинен думати про мікрофон, про грим, про тільки що дане зауваження режисера, про реквізит, який ти використовуєш в цей момент, про звук, про світло, щоб обіймаючись не зачепило мікрофон. Ще багато викладачів, які, на мою думку, вже не повинні викладати, так як вони не знають, що таке сучасний театр. Тобто у мене достатньо скептичне ставлення до нашої української школи. Також не порадила б ще й тому, що у нього достатньо відомі батьки в цій сфері, і я б не хотіла, щоб йому хтось говорив, що він чийсь синочок. А він не з тим характером, щоб це адекватно сприймати. Але я і не бачу такого величезного бажання, яке було у мене в дитинстві, адже я брала участь у всіх літературних конкурсах, була ведучою багатьох концертів. Я з 14 років працювала на закарпатському телебаченні в передачі "Вивчаємо російську мову". Я взагалі не уявляла, як можна жити без театру і кіно. Я в 19 років почала працювати в професійному театрі. А для чоловіка дуже важливо відбутися у своїй професії і не важливо, яку він вибере.
- Як вам вдається так добре виглядати?
Та що ви! Де ж я добре виглядаю ?! Сьогодні я жартувала, що нам, дівчаткам, дуже холодно, але хлопцям в окопах ще холодніше. А потім кажу, знаєте, скільки грошей платять люди за кріосауни, щоб бути красивими! Я завжди підключаю гумор до складних ситуацій. А так я нічого спеціально не роблю – пластику не роблю, кремами користуюся найзвичайнісінькими і недорогими, які купую просто в аптеці. Ось останній крем у мене коштував 50 гривень і то, він у мене був півроку. А кремами я почала користуватися тільки в 29 років, а до цього використовувала сметану, масло і дитячий крем. Адже для жінки важлива любов – це те, що нас дійсно робить молодими і красивими.
Головні теми