- Що б ви сказали Путіну?
- А я йому вже все сказала. Колись ще давно, здається, при Кучмі він приїхав в Україну з якимось візитом, і не ясно, з чого раптом заявив, мовляв, в Україні ж є така артистка, Роговцева, буду з нею на обіді сидіти. І ми з ним обідали. Говорили. І тоді я йому прочитала Цвєтаєву: "Якщо душа народилася крилатою – що їй хороми і що їй хати! Що Чингісхан їй – і що – Орда! Два на миру у мене ворога, два близнюки, нерозривно-злитих: голод голодних ..." , і тут, глянувши на Путіна – "... і ситість ситих". Тому що обід був хороший. Ситість ситих. Не пам'ятаю, що там сталося далі, але він читав Шевченка. Коли ж ось почалася ця велика біда, я насамперед звернулася до нього, нагадавши і Цвєтаєву, і Шевченка. Кажу: "Що це було? Фальш, раз ви Шевченка знаєте і на землю мою зазіхнули". Якось так. Ось це я б йому і повторила.