На прикладі щурів вченим вдалося точно виявити, які нервові клітини відповідають за схильність до ризику у тварин. Дослідження було опубліковане в журналі Nature.
В ході експерименту вчені впроваджували оптичне волокно в центри задоволення, що знаходяться в головному мозку щурів, і спостерігали за активністю певних нервових клітин в процесі прийняття гризунами рішень. Перед піддослідними стояло завдання вибрати один з двох важелів, при натисканні на які надходила солодка вода. При натисканні на один важіль щури гарантовано отримували однакову кількість солодкої води, в той час як при натисканні на другий важіль кількість солодкої води була значно меншою в більшості випадків, але зрідка подавалася велика доза.
Для пояснення результатів експерименту було потрібно спочатку роз'яснити процеси, що відбуваються в головному мозку. Існує так звана система винагороди або система внутрішнього підкріплення – сукупність структур нервової системи, безпосередньо регулює закріплення поведінки. Її ключовий рисою є нервовий провідний шлях між однією частиною середнього мозку (вентральній областю покришки) до іншій структурі в лобної долі – центру задоволень. Нервові клітини в цьому шляху можуть виділяти особливий гормон – дофамін, який зв'язується з певними рецепторами, що знаходяться на поверхні нервових клітин. Ці рецептори в основному бувають двох видів: DR-1 і DR-2.
Дослідження показало, що, по-перше, дві третини щурів хотіли отримувати завжди однакову кількість води, в той час як третина була готова ризикувати і зрідка ласувати великою кількістю солодкоъ. По-друге, вчені виявили, що у не схильних до ризику щурів активність рецепторів DR-2 значно підвищувалася. Більш того, за допомогою стимуляції дофамінових рецепторів вчені могли знизити схильність до ризику у другій категорії щурів.
В майбутньому це допоможе передбачати вплив деяких лікарських препаратів на схильність людей до ризику. Наприклад, ліки від хвороби Паркінсона праміпексол, призводить до проблем з азартними іграми у людей, які приймають його, оскільки він діє на DR-2.
Головні теми