Череп собаки, датований 30-м тисячоліттям до нашої ери, насправді належав звичайному вовку: повторний аналіз кісток змусив учених переглянути пануючу теорію про одомашнення собак. Про це з посиланням на журнал Scientific Reports повідомляє Discovery News.
Раніше вчені вважали, що вовки прибилися до людей ще в епоху палеоліту, коли ті вели спосіб життя мисливців-збирачів, вбиваючи мамонтів та іншу велику дичину льодовикового періоду. Однак ретельний аналіз тривимірних моделей черепів (насамперед очниць і кута між лобом і носом) тварин з печери Гойї (Бельгія, 31 680 років) і селища Єлисейович (Брянська область, 13905 років) вказав на те, що черепа насправді належали вовкам.
Автори статті стверджують, що домашні собаки виникли вже не в верхньому палеоліті, а тільки в неоліті, коли люди перейшли до землеробства і осілого способу життя. На думку біолога Еббі Дрейк і її колег, це говорить про те, що одомашнення собак відбувалося порівняно швидко – а безпосередньо вовків стародавні люди не приручали.
"Вовки – занадто небезпечні тварини, щоб цілеспрямовано приручати їх. Швидше за все, якийсь невідомий нам представник псових кілька поколінь мешкав по сусідству з людьми, якому сподобалося насолоджуватися останками їжі в "смітниках" перших постійних поселень", – стверджує Дрейк.
Учені підкреслюють велику ймовірність того, що до людей прибилися не вовки, а дрібні псові, схожі на сучасних койотів або шакалів.
Головні теми