Розбираємося в зовнішніх дисках

Рядовий користувач комп'ютерів та іншої цифрової техніки рано чи пізно стикається з проблемою зберігання значної кількості файлів: фото- і кіноархів, ігри, корисні програми, робочі документи... Що робити? Додавати ще один жорсткий диск в комп'ютер? Можна, але це пов'язано з рядом незручностей. Необхідно або мати мінімальну кваліфікацію, або доведеться тягти процесорний блок в сервіс-центр (щоб не позбутися гарантії), витрачаючи додаткові гроші. У випадку з ноутбуками завдання ускладнюється ще більше – їх конструкція взагалі не передбачає встановлення додаткового диска. Потрібно змінювати вже наявний в ноутбуці диск на більш об'ємний, причому з перезавантаженням системи і перенесенням всієї наявної інформації.

Вихід із ситуації – використання зовнішніх носіїв: жорстких дисків і приходять їм на зміну твердотільних пристроїв. Ми з'ясували, якими вони бувають, і в чому переваги кожного.

ПЕРВІРЕНА ЖОРСТКІСТЬ

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Зовнішній жорсткий диск (HDD) по суті своїй залишається тим же вінчестером, обов'язковою складовою будь-якого комп'ютера. Тільки до нього додана схема управління та корпус (враховуючи специфіку використання, цей елемент конструкції має чимале значення).

ОБ'ЄМ. Користувачі навіть з мінімальним досвідом знають, що в комп'ютерах багато пам'яті не буває. Якщо засоби дозволяють, то пристрій слід купувати з максимальним об'ємом. Але тут негайно включаються інші обмежувачі: вартість і розміри пристрою. Тут діє таке правило: якщо зовнішній носій буде використовуватися за межами приміщення, в поїздках, то більше уваги слід звертати на розміри і стійкість до різних впливів. Якщо ж пристрій планується використовувати як домашній архів, то об'єм виходить на перший план.

ЧИСЕЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ. Інтернет-магазини пропонують зовнішні носії з ємністю від 120 ГБ до 6 ТБ (1ТБ дорівнює 1024 ГБ). Більшість позицій – моделі місткістю 500 ГБ і 1 ТБ. Їхня вартість стартує від 700-800 грн. Особиста думка: не варто звертати увагу на моделі до 500 ГБ, оскільки за інших однакових характеристиках коштують вони не набагато дешевше своїх більш об'ємних "родичів". Ціна носіїв на 4-6 ТБ починається з позначки вище 2 тис. грн. Хоча конструкція багатьох з них передбачає використання поза домом, але більшість – це хоч і компактні, але стаціонарні пристрої, іноді вимагають живлення від мережі 220 В.

ГАБАРИТИ. Розмір жорстких дисків (спочатку внутрішніх, а потім і зовнішніх) прийнято характеризувати так званим форм-фактором, висловлюваним в дюймах. 3,5'' – форм-фактор жорстких дисків для стаціонарних комп'ютерів. Зовнішні носії 3,5'' мають найбільші розміри, але нерідко вимагають додаткового живлення (крім USB), що зменшує мобільність. 2.5'' – форм-фактор для жорстких дисків для ноут-, ультра- і нетбуків. Невеликі розміри та живлення через USB-інтерфейс забезпечують хорошу мобільність. Щоправда, ємність моделей 2.5'' поки що рідко перевищує 2 ТБ.

ПІДКЛЮЧЕННЯ. Найбільш поширений спосіб підключення зовнішнього носія до комп'ютера – через USB. Зараз у цифровому світі співіснують дві версії цього інтерфейсу: USB 2.0 і USB 3.0. Останній в кілька разів "спритніший" свого попередника. При цьому версії сумісні між собою, а для ідентифікації роз'єми USB 3.0 виготовляють із пластику синього кольору. При покупці, звичайно, варто надавати перевагу USB 3.0, але перебільшувати значення цього нюансу конструкції не варто: при нескладних задачах (а таких більшість у рядового користувача) відчутної різниці не спостерігається.

У продажу все частіше зустрічаються моделі з підключенням через Wi-Fi , що відразу збільшує вартість носія приблизно в 1,5 рази в порівнянні зі звичайною моделлю.

Нарешті, згадаємо про LAN (Ethernet). Цей інтерфейс дуже доречний в настільних зовнішніх HDD. У такому випадку можна підключитися не просто до окремого пристрою, а під'єднати носій до домашньої мережі. Для початківців пояснимо: після нескладних налаштувань вміст вашого зовнішнього носія стане одночасно доступним не тільки комп'ютеру, але і сучасному "пласкому" телевізору, у якого є роз'єм Ethernet, а через Wi-Fi – ноутбука і смартфону.

Згадані нами способи підключення зовнішніх носіїв далеко не єдині, але найбільш затребувані і доступні для пересічних користувачів.

ОСОБЛИВОСТІ КОНСТРУКЦІЇ

Торкнемося тему обсягу буфера пам'яті і швидкість обертання шпинделя. У теорії, чим більший обсяг буфера (параметр коливається в межах 8-64 МБ), тим краще працює пристрій. Те ж саме стосується і швидкості обертання шпинделя (нагадаємо, що в основі конструкції жорсткого диска – обертові на валу – шпинделі пластини, покриті матеріалом з особливими магнітними властивостями). Найчастіше зустрічаються величини 5400 і 7200 об./хв. В принципі, чим вище ця величина, тим краще. Але на практиці це не завжди так: швидкість обміну інформацією сильно залежить від інтерфейсу передачі даних (USB, Ethernet, Wi Fi і т.д.). Так от, в більшості випадків саме інтерфейс стає тим самим "горлечком пляшки", якей не в змозі з відповідною швидкістю пропустити ту кількість даних, які надходять з пристрою із "супер-пупер" параметрами. Звідси висновок: є зайві гроші – беріть носій з великими значеннями буфера пам'яті і швидкістю обертання. В іншому випадку орієнтуйтеся на 5400 об./хв. і 8-16 МБ – для повсякденного використання буде цілком достатньо.

КОРПУС

Якщо зовнішній диск використовується тільки вдома, то поради прості: чи не кидайте пристрій, не ставте поряд з батареєю, сильним магнітом, і буде вам щастя на багато років. Інша справа, якщо диск стане попутником в поїздках і подорожах – тоді корпус стає важливим елементом.

Найдорожчі носії мають пластиковий корпус. Його перевага – мала вага. Але він врятує тільки від найслабших зовнішніх впливів. Більш надійні металеві корпуси: вони трохи важчі, але ці "обладунки" надійно захищають безцінні дані. Нарешті, згадаємо про конструкції з металу і гуми, які дуже добре протистоять досить сильним ударам, волозі, пилу. Щоправда, коштують подібні екстремальні моделі значно дорожче.

ТВЕРДОТІЛА АЛЬТЕРНАТИВА

Загальна тенденція для всіх електронних пристроїв – прагнення їхніх творців позбутися від рухомих деталей в конструкції. Стосовно до накопичувачів даних добре було б позбутися обертових пластин, які входять в конструкцію жорстких дисків. Що це дає? Зменшення споживання енергії (не потрібен електродвигун), шуму, схильності до ударів, вібрацій, впливу електромагнітних полів. В останні роки на ринку вже представлені пристрої, які якраз позбавлені від подібних недоліків. Йдеться про твердотільні накопичувачі (SSD). Складаються вони з набору мікросхем і керуючого контролера – отакі флешки-переростки. Поки вони ще не можуть конкурувати із зовнішніми HDD, але, за прогнозами, до 2016 року SSD відберуть у жорстких дисків до 40 % ринку.

ОБСЯГ. Об'єм SSD-накопичувачів варіюється в межах від декількох гігабайт до 1 ТБ. Але принцип "мало пам'яті не буває" тут працює не дуже добре. Поки ще ці пристрої дуже дорогі – вартість моделі на 16 ГБ починається з 500-600 грн. Золотою ж серединою можна назвати твердотільні накопичувачі 120/128 ГБ. Ця величина дозволить як встановити ОС і потрібні програми, так і відвести частину пам'яті для зберігання інформації.

ОСОБЛИВІСТЬ ІНТЕРФЕЙСУ. Як правило, зовнішні твердотільні накопичувачі забезпечені інтерфейсом USB, але багато моделей розраховані і на використання в якості внутрішніх пристроїв для комп'ютерів із застосуванням інших інтерфейсів. У таких випадках накопичувач комплектується спеціальною кишенею-блоком, що дозволяє працювати пристрою через USB поза комп'ютером.

Крім дорожнечі, у SSD є ще один істотний мінус – обмежений ресурс. Залежно від виду використовуваних мікросхем пам'яті дані можна перезаписати від 10 до 100 тис. разів. Втім, для середньостатистичних користувачів цей фактор не грає принципової ролі: на їхнє століття працездатності SSD-накопичувача, швидше за все, вистачить.

ІНФОЦУНАМІ НАРОСТАЮТЬ

Наочно обсяги і темпи накопичення інформації в оцифрованному вигляді можна представити, якщо розділити її кількість на всіх жителів планети. У 1986 р. на одну людину припадало менше одного компакт-диска ємністю 700 МБ, в 1993 р. – 4, у 2002 р. – 12, а в 2007 р. – вже 65.

Це інфоцунамі включає в себе неймовірний масив різношерстих даних: від фото в мобільних телефонах до даних, якими обмінюються сервери заводів, а також відомості про продажі, фінансові операції, відео-і аудіозаписи і навіть відомості з Великого адронного коллайдера.

У найближчі роки обсяги вироблених цифрових даних перевищать позначку в 40 зеттабайт (40 трильйонів ГБ), що становить приблизно 5,2 тис. ГБ на кожного землянина, включаючи немовлят, старих, а також папуасів і бедуїнів, поки ще не тримали в руках навіть мобільника (з прогнозу Інформсервіс Digital Universe).

Автори уточнюють, що більшість цифрових даних будуть генеруватися не людьми, а комп'ютерами – наприклад, під час міжмашинних мережних комунікацій. Інфоцунамі посприяють інтелектуальні системи життєзабезпечення, хмарні сервіси, "розумні будинки".

Укладачі звіту особливо відзначають, що хоча обсяги цифрових даних ростуть дуже швидкими темпами, їх цінність не падає. Більше того – зростає. Різні галузі знання і людської діяльності все активніше аналізують весь спектр доступної інформації найрізноманітнішого виду. Тому проблема зберігання всіх цих масивів надалі буде тільки зростати.