На краю Сонячної системи зафіксовано дивовижне відкриття

Край Сонячної системи досить "гучне" місце – тут сонячний вітер поступово сповільнюється і взаємодіє з міжзоряним середовищем, а момент цього переходу називається кордоном ударної хвилі. Космічні апарати NASA досягли цієї межі і змогли зафіксувати показання тиску плазми і швидкості звуку в геліосферній мантії. Причому, фіксацію цих важливих для науки показників допомогло зробити саме Сонце, що викликало ударну хвилю, що прокотилася по всій Сонячній системі і вдарилася об її край, повідомляється на сайті NASA.

Дивіться також в сюжеті про те, як відрізнити космічне тіло від звичайного каменю:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Вчених цікавлять параметри цього середовища, оскільки це необхідно для побудови правильних моделей взаємодії зірок з міжзоряним середовищем.

Читайте також:

У Сонячній системі може ховатися чорна діра

У 2012 році "Вояджер-2" зафіксував тимчасове зменшення концентрації частинок галактичних космічних променів, яке було пов'язане з приходом плазмової хвилі, джерелом якої була потужна сонячна активність. Чотири місяці по тому таку ж подію зареєстрували прилади "Вояджера-1", що дозволило вченим, що знали становище і траєкторію апаратів, оцінити тиск плазми в геліосферній мантії і визначити швидкість поширення звуку в ній.

Схематичне зображення геліопаузи, межі ударної хвилі на краю Сонячної системи / Фото: NASA

З'ясувалося, що тиск плазми в цій області вище, ніж передбачалося раніше. У мантії звукова хвиля поширюється зі швидкістю близько 300 км/с, що в 1000 разів швидше, ніж в повітрі. При цьому, отримані дані по концентрації частинок галактичних космічних променів відрізнялися один від одного – "Вояджер-2" виявив зменшення кількості заряджених частинок у всій області поблизу себе, а "Вояджер-1" зафіксував лише зменшення кількості частинок, які рухалися перпендикулярно локальному магнітному полю . Це означає, що параметри середовища попереду і позаду ударної хвилі розрізняються.

/ Фото: NASA

Зонди програми "Вояджер" були запущені в кінці 1970-х років і призначалися для досліджень планет-гігантів Сонячної системи, а в подальшому попрямували до її околиць. Незважаючи на те, що початковий термін життя зондів оцінювався в 5 років, вони працюють вже протягом 42 років. Зараз "Вояджер-2" знаходиться на відстані майже 122 астрономічних одиниць від Землі. "Вояджер-1", відстань до якого становить 147,5 астрономічних одиниць, вважається найбільш віддаленим від Землі рукотворним об'єктом. Обидва апарати вже вийшли в міжзоряний простір.

Нагадаємо, що раніше планета Сатурн встановила новий рекорд в Сонячній системі. Також ось-ось в Сонячній системі очікують виверження супервулкану.