Найбільш раннім будильником був "вогняний годинник", винайдені в Древньому Китаї. Довгу паличку зі смоли і тирси розташовували горизонтально і вішали на неї в певному місці нитку з вантажком. Паличку підпалювали з одного кінця, і вона повільно тліла. У підхожий час нитка перегорала, і вантаж із дзвоном падав, пише Вокруг Света.
У IV столітті до н. е. давньогрецький вчений Платон винайшов пристрій, що збирав учнів на лекцію. Цей різновид клепсидра (водяного годинника) складався з трьох судин, з'єднаних трубками. Вода з верхнього глечика стікала в середній і при його наповненні різко переливалася в наступний. З подоби дудочки, вбудованої в стінку нижнього глечика, зі свистом виходило витиснене водою повітря.
Леонардо да Вінчі приписують створення конструкції, в якій вода теж капала з однієї судини в іншу. Після досягнення заданого рівня другу посудина опускалася, приводячи в рух важелі, що піднімали ноги сплячого.
Прообразом сучасного будильника став пристрій, сконструйований в 1787 році американцем Леві Хатчинсом. Правда, дзвін цей годинник міг видавати тільки о четвертій ранку.
Лише в 1847-му французький годинникар Антуан Редье запатентував механізм, що видавав дзвін у будь-який заданий час доби.
Головні теми