Бортовий самописець, бортовий реєстратор, чорний ящик (у повсякденній мові) — пристрій, в основному використовується в авіації, водному та залізничному транспорті для запису основних параметрів польоту/руху відповідно, внутрішніх показників бортових систем літального апарату, корабля, рухомого складу відповідно, переговорів екіпажу і т. д. Інформація з бортових реєстраторів завжди використовується для з'ясування причин нещасних випадків на транспорті (напр. льотних пригод).
Википедия
Історія "чорних ящиків"
Винахідником першого подібного пристрою вважається австралійський вчений Девід Уоррен.
У 1957 році він за допомогою двох колег з Науково-дослідної лабораторії аеронавтики в Мельбурні створив діючу модель самописця, який міг записувати інформацію та переговори протягом чотирьох годин.
У 1958 році глава Агентства реєстрації повітряних суден Великобританії побачив пристрій і зацікавився ідеєю його просування. Нова модель "чорного ящика" була розміщена в міцній і вогнетривкій коробці і стала продаватися в багато країн.
У 1960 році Австралія стала першою країною в світі, яка надала всім австралійським авіакомпаніям встановити "чорні ящики" на всі цивільні літаки в обов'язковому порядку.
Ніяких секретів
Жодного шифрування звуків у бортовому самописці не відбувається: фраза "розшифрування "чорного ящика" має приблизно те ж значення, що і "розшифровка запису диктофона".
Бортові пристрої реєстрації польотних даних поділяються на два види: мовні і параметричні. В свою чергу діляться на параметричні, експлуатаційні та аварійні.
Мовний самописець реєструє всі переговори екіпажу (з бортпровідниками, пасажирами та наземними службами), акустичне оточення в межах кабіни (шерехи, звуки перемикачів і працюючого двигуна), звукові сигнали бортового комп'ютера. Він включається автоматично в момент подачі напруги в бортову електромережу. Відключається теж автоматом. Пристрій веде запис як у повітрі, так і на землі. Запис ведеться циклічно: нові повідомлення перуть більш старі. Тривалість запису — від 30 до 120 хвилин (залежить від моделі самописця). Екіпаж має можливість стерти запис після посадки літака і вимикання двигунів.
Аварійний параметричний самописець укладено в ударостійкий корпус і є основним реєструючим пристроєм на борту. Він фіксує різні параметри польоту (висоту, швидкість, вібрації, курс, перевантаження та інше) і роботи систем. Параметричні самописці включаються автоматично після запуску двигунів. Залежно від типу реєстратор здатний зберігати інформацію, що надходить до нього, і протягом 30 хвилин для легких літаків і 25 льотних годин роботи на великих авіалайнерах.
Експлуатаційний самописець є швидкозмінним і дублює основний (аварійний). У нього немає захисного корпусу, і він призначений для полегшення доступу, прискорення процесу обробки та аналізу всіх польотних даних. Його поява обумовлена необхідністю ведення програми моніторингу польотних даних, що підвищує безпеку польотів.
Найчастіше дані, отримані з бортового самописця, використовують для наступного аналізу з метою визначення причини, якоїсь події чи передумови до нього, оцінки техніки пілотування льотчиком і контролю технічного стану літака і його систем. Дані можна відновити навіть при частковому пошкодженні самописця за умови, якщо вціліли складові частини носія інформації.
Деякі моделі самописців об'єднують у собі і мовні, і параметричні пристрої.
Читайте також:
Головні теми