Український фільм "Інфоголік": Павло Зібров, саундтрек від "Бумбоксу" і верблюд

Вже другого березня в українському прокаті стартує стрічка "Інфоголік". Романтична комедія, створена на замовлення телеканалу НЛО TV спільно з Idea Production, студією "Мамахохотала" і Multi Media Distribution, розповість про сучасного молодого хлопця Максима, який постійно "залипає" в телефоні і настільки залежний від інформації, що не помічає нічого навколо.

"Інфоголік" – українська молодіжна комедія, в головних ролях якої знялися учасники шоу "Мамахохотала" Євген Янович (Максим) і Олег Маслюк (найкращий друг Макса Сеня). Виробництвом займалася молода команда, зокрема, режисерами фільму виступили Валентин Шпаков і Владислав Климчук, які вже знімали для телеканалу НЛО TV серіал "Як гартувався стайл" з Олександром Ярмаком в головній ролі.

Сайт Сегодня.ua вирішив поспілкуватися з Валентином і Владиславом, щоб дізнатися, чого чекати глядачеві від фільму "Інфоголік" і як це – виробляти кіно в Україні:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Розкажіть, яку участь в опрацюванні основної ідеї – інфоголізму – брали ви?

Валентин Шпаков : Найбезпосереднішу. Спочатку у мене була ідея зробити триптих – три історії про різні залежності. Хотілося і хочеться зробити оригінальне кіно, на зразок короткометражок "Париж, я люблю тебе". Я вже давно переконався, що нове – це давно забуте старе, і не соромлюся цього.

Звичайно, я не замахнувся на Гайдая, але подумав, чому б не зробити історію а-ля Шурика, тільки нашого, сучасного. Я бачив в цій ролі Женю Яновича – такого хлопця, який закохує в себе з першого погляду. Але коли ми все три історії, засновані на гаджетах, соцмережах, на розумінні інформаційного суспільства, розібрали, то виявилося, що дві з них не тягнули навіть на 30-хвилинки. Порадившись з Ванею Букреєвим, вибрали інфоголізм, хлопці зі студії "Мамахохотала" написали сценарій – і закрутилося.

Залежність від інформації – це дуже перспективний ґрунт для роздумів.

Владислав Климчук:  У формуванні первісної ідеї я не брав участі, тому що не було визначеності – хлопці спочатку генерували ідеї на три телемувіка, а за підсумком вийшов повнометражний фільм. Але коли вже канал офіційно заявив, що ми знімаємо прокатне кіно, то як режисер, звичайно, вносив певні коригування до сценарію. Мені дуже сподобалася тема, і заохотило те, що в жанрі комедії її ще ніхто не втілював. Далі вже щільно разом зі сценаристами опрацьовували багато аспектів. Наприклад, хлопці ображалися, що я їх "дрючив" щодо структури. Але неструктуроване кіно – це слабке кіно, навіть на рівні підсвідомого сприйняття художнього твору. Тому я знаходив слабкі місця і просив сценаристів додати деякі повороти, з чим вони здорово впоралися.

- Наскільки інфоголізм актуальний для вас особисто?

Валентин : Неймовірно! Мені взагалі шкода сучасних людей. Я навіть вирішив, що для наступного кіно, яке ми зніматимемо, треба впровадити жорстку систему штрафів, що стосується саме телефонів і втикання в них на майданчику. Ми могли б цей фільм вдвічі швидше зняти. Жартую, звичайно, але я конкретно про себе можу сказати – кожну вільну хвилину бігав до своєї "комірчини" і дивився, що там за чверть години змінилося в цьому світі. Зрозумів, що це біда і після фільму купив собі телефон поменше – він незручний, я тепер рідше на нього дивлюся.

Владислав: Перше, що я роблю вранці – це беру телефон і оновлюю стрічку Facebook. Але я не інфоголік, ні в якому разі. До речі, ти не в курсі, який тут пароль від wi-fi? (сміється)

- Як підбиралася команда? Існує думка, що в Україні погано з кадрами: операторами, гримерами...

Владислав: Ось тут не погоджуся – в Україні дуже сильні стилісти, художники за костюмами, оператори. Українські, польські та російські оператори-постановники взагалі вважаються одними з найкрутіших в світі. Чекаю, коли Любецки зробить камінг-аут і зізнається, що насправді українець (сміється).

Ми з Валиком навіть не замислювалися, кого брати до команди, оскільки з більшістю працювали раніше. Тимофій Аврамчук, наш оператор-постановник, дуже талановитий і працездатний. І художник за костюмами Іра Сажина – вона з нами працює давно, і завжди на відмінно вирішує питання в супер короткі терміни. Взагалі, вся команда – це ті люди, на яких ти розраховуєш і віриш в потенціал кожного, адже всі молоді, а вже досвідчені. Хлопавка тільки у нас була новачком – Маруся Хандусь, професійна мандрівниця з кругосвіткою за плечима, вперше працювала в кіно. І впоралася з посадою на ура – не потрібно закінчувати Карпенка-Карого, щоб працювати хлопавкою (для початку) на знімальному майданчику.

Валентин: У нас навіть не команда, а родина, яка, як правильно сказав Клим, сформувалася давно. Оператора я знайшов ще пацаном на Борщазі. Ми зійшлися. Великий Мовчун Тимофій Аврамчук нас з Владом витерпів 30 знімальних днів – і зараз з нами взагалі не розмовляє (сміється). Як на свій вік він неймовірно талановитий. Я думаю, що у нього велике майбутнє. Він не вчився цьому профільно, але з неймовірною швидкістю у всьому розбирається, вникає.

У нас на знімальному майданчику не було гафера – Тім сам все вирішував, планував. І композитор у нас божевільний (в крутому сенсі слова) – Олександр Тищенко, який писав хіти Ярмака. Пацану 23 роки, у нього ніякої спецосвіти немає, але він бере запилену клавіатуру, комп, який постійно висне через обсяг інформації, і просто пише неймовірно круту музику. Ось така команда у нас, де навіть не йдеться про якийсь заробіток – ті, хто не заради кіно прийшов, відколювались дуже швидко.

- У "Інфоголіка" офіційно два режисери. Не було розбіжностей в роботі? Чи не заважали один одному?

Валентин: Звичайно, заважали!

Владислав: Особливо ти (посміхається).

Валентин: Може бути, це неправильно звучить, але я люблю будувати роботу на легкому конфлікті, керованому. Суперечка породжує сумнів, сумнів породжує пошуки нових реалізацій. Адже кожен може помилятися. А з Климом конфлікт побудувати не складно – він у нас амбітний перфекціоніст і ще трохи нарцис – тому не може собі дозволити пройти повз навіть мінімальні якісь помилки (навіть коли я коментарі в соцмережах пишу – завжди виправляє).

Владислав: Валик не в моїй ваговій та віковій категорії, у нас з ним трохи різні погляди на гру акторів, різне сприйняття кадру, та й безпосередньо набутий досвід в житті. Йти на компроміси важко – це жесть, насправді. Коли дві творчі людини зі своїм баченням і своїми творчими амбіціями працюють в парі, то, очевидно, що вони сперечаються. Але в цій суперечці кожен вчиться і, якщо прислухається до напарника, це позитивно впливає на результат. Ми доповнюємо один одного: наприклад, Валик бачить якісь акторські дрібниці, про які я навіть не замислююся...

Валентин: Влад дуже круто працює з людьми. Плюс, у нього неймовірне почуття стилю! Все, що ви в "Інфоголіку" побачите стильного – це Клима заслуга. Я завжди довіряю його думку, хіба що у мене є 100-відсоткова впевненість, що правильно так, як я вважаю. У нас взагалі немає компромісів – хто перемагає, того і тапки. Аргументовано, звичайно. Тож Влад у нас опікав стилістику і постановочну частину, а я відповідав за емоційну частину фільму і за акторську гру. Ну, і виконував функції продюсера.

Владислав: Валик думає, що не було компромісів, ага (сміється). Ми тролимо один одного, але разом робимо якісно.

- Які основні складності виробництва кіно в Україні, з якими ви стикалися?

Владислав: Це завжди гроші. Нам пощастило з телеканалом НЛО TV, який проспонсорував фільм. Але хотілося б, щоб в Україні глобально відкритіше і з прагненням давали гроші на кіно. Режисерам і продюсерам доводиться ходити і вигризати кожну гривню зубами, щоб за підсумком втискати в бюджет. І віри не вистачає. Наснаги немає навіть у простих людей, які не мають відношення до кіно. Якщо за кордоном ти говориш: "Ми перекрили цю вулицю, оскільки знімається кіно", і всі захоплюються, то у нас в такій ситуації в кращому випадку просто матом покриють.

Валентин: Є ще такий момент... В Америці ти орендуєш павільйон – і горя не знаєш. Нам же потрібно входити до будинків, до квартир, до нічних клубів. А коли заходить кубатура в 30 чоловік з технікою – завжди щось ламається, дряпається, псується. І хоча у нас дуже грамотний лінійний продюсер Гриша Шевченко, але фінальну відповідальність несу я. Це дуже стресує. Так можна поламати щось, заплатити штраф  і виявиться, що на сцену з верблюдом, яка у нас є у фільмі, грошей може і не вистачити...

- Розкажіть, як взагалі працювати з тваринами в кіно? У вас був такий досвід раніше?

Валентин: У мене не було, і тут ми, зізнаюся, трохи по-ідіотськи надійшли. Відомо, що знімати тварину треба в її природному середовищі існування. Але нам хотілося, щоб все по-справжньому... Ми привезли верблюдицю, затягли до павільйона – звичайно, це увігнало її в стрес. Я передбачав, що буде ще гірше, якщо почнуться селфі/фото/відео, тому відразу попросив всіх відкласти "развлекаловку" на потім і не нервувати героїню. У підсумку вийшло круто і не так страшно, як здавалося.

Владислав: А у мене колись були собаки жорсткі, які актрисі трохи ноги не відкусили. Тож верблюдиця для мене була просто ідеалом. І вона була дуже красивою – прямо Анджеліна Джолі серед верблюдів. Плюс у мене ще таке ставлення до всього – я вірю в те, що все вийде, і не парюся. Просто продумую два варіанти: як все зняти послідовно в ідеальних умовах і в тому випадку, якщо щось піде не так. Але, щоправда, я не продюсер і не переживаю, що гроші полетять в трубу. Валику величезний респект, що за день знайшов тварину. До речі, верблюд зробив менше дублів, ніж багато акторів (посміхається).

- Як в Україні йдуть справи з технікою? На що знімали?

Валентин : Завдяки крутий техніці у нас вийшла офігенна картинка. Оптика у нас, напевно, найкраща була. Нам пощастило, що склалися старі зв'язки з людиною, який займається ренталом – Саша Дубровський нам дуже допоміг. Частина техніки взяли з ресурсів Idea Production. Чи задоволені! Нічого жодного разу не підвело.

Владислав: Знімали ми на RED Epic з ультрапраймівською оптикою. Переважно знімали на Ronin'е, возі і зі штатива. Використовували Moviebird-кран кілька разів для складних, динамічних і амплітудних зйомок, трюків. Іноді використовували другий RED – щоб знімати двостволку. Звичайно, це не плівка і анаморфна оптика, але комедія – не драма або бойовик, це і не потрібно зовсім.

- З технікою розібралися, а як працювалося з акторським складом?

Валентин: Дуже комфортно, у нас всі поводилися мало не ідеально! Сергій Калантай – кльовий і професіонал. З Оленою Борозенець (грає дівчину головного героя Машу) приємно і комфортно працювати. Якось ні з ким конфліктів не виникало. Велика частина акторів – це наші старі друзі, з якими довелося попрацювати раніше, і склалися дуже теплі стосунки. Наприклад, Георгій Поволоцький, який приїхав із задоволенням навіть на маленьку роль.

Владислав: У нас всі актори були професійними, крім Жені (Вени) Яновича і Олега Маслюка. Але Веня – людина з характером і харизмою, до того ж, на досвіді КВНу, шоу "Мамахохотала" і зйомок в двох сезонах серіалу "Як гартувався стайл", і це допомогло йому добре впоратися з акторським завданням, оживити образ головного героя. А Олежка... Олежка – це любов! Людина, яка, як на мене, може зіграти кого завгодно.

- Як з'явилася ідея задіяти в зйомках Павла Зіброва? І як працювалося з ним?

Валентин: Я вже говорив, що не соромлюся запозичити якийсь крутий хід. Так і з Зібровим було. Мій добрий друг Вася Вакуленко зняв фільм "Газгольдер", і мені там дуже сподобався один момент, коли Йосип Кобзон говорить Віті АК: "Вітя, а що таке гідропон?". Це називається злам ходу – коли людина з іншого світосприйняття розмовляє на твоїй мові. В цьому є гумор. Так і у нас Зібров з'являється в незвичній для себе ролі.

Владислав: А як працювалося – жіноча частина нашої знімальної групи сказала б, що лоскотно через вуса. Але якщо серйозно, то Павло Миколайович – це артист. Він знає собі ціну, завжди поводиться гідно, тролив хлопців іноді. Дуже крутий дядько, і просто захоплює, як він вміє посміятися над собою. З ним було весело і легко, Зібров гармонійно вжився в запропоновану роль. На дубляжі дивилися з ним разом фінальний монтаж, посміялися обидва.

- Які саундтреки будуть у "Інфоголіка"?

Валентин : Чесно скажу – я фанат Монатика: він красень, від душі. У нас буде його трек "Кружляє". Хлопці з гурту "Бумбокс" дозволили нам використовувати пісню "Люди", чому ми несказанно раді. Також буде пісня групи NRavitsa Planet (вони навіть в епізоді знялися) – тому що Ваня і його команда трудяги і молодці. "Марина" Зіброва і пісня Вєрки Сердючки також прозвучать. А на головний саундтрек зараз спеціально пишеться трек нашим Андрієм Тофом з ТО "Стольний град" – дуже гідна робота, до якої Саша Тищенко написав неймовірно хітовий мінус.

- "Інфоголік" – це фільм, який...

Владислав: "Інфоголік" – це фільм, який варто подивитися в перервах між стрічкою Фейсбук і "Подіями".

Валентин: Всі, хто роблять українське кіно, так чи інакше відчувають українського глядача. Він хоче ходити і підтримувати власне кіно, але раз прийшов, два – і часто це трохи катування. Тому я вважаю, що "Інфоголік" – це фільм, який поверне віру в українське кіно.