Куля розтрощила бійцю хребці і йому потрібна наша допомога

Пораненого 46-річного бійця батальйону "Азов" Володимира Дерев'янка, який вижив у Іловайському котлі, нам допомогли розшукати столичні волонтери. У чоловіка немає сім'ї, і сподіватися він може тільки на друзів, волонтерів та небайдужих українців. Зараз він раз на тиждень ходить на уколи в одну з районних вінницьких лікарень, але реально потребує набагато більш серйозної допомоги. Після кульового поранення в шию Володимир не може підняти праву руку, а ліва працює тільки частково – куля розтрощила шийні хребці. Головна задача зараз – знайти фахівців, які проконсультували б бійця щодо подальшого лікування. Лікарі відділення неврології Вінницького госпіталю зробили все можливе, але після виписки почалися ускладнення з руками. Володимир планує звернутися зі своєю проблемою в Центральний військовий госпіталь в Києві, а після лікування – повернутися в рідний батальйон.

ІЛОВАЙСЬКИЙ КОТЕЛ . Володимир – професійний боксер, він не п'є і не курить, а на передовій був з перших днів – він пішов захищати український Донбас добровольцем у складі батальйону "Азов". В кінці серпня їх оточили під Іловайськом. Хлопці трималися до останнього і почали відходити, залишивши на колишніх бойових позиціях все зайве, в тому числі бронежилети – і їду, щоб зручніше було відбиватися врукопашну. З собою взяли тільки боєкомплект і гранати. Бійцям вдалося б вийти, якби не куля снайпера, яка поранила Володимира: вона розірвала нижню щелепу, пройшла через шию і вийшла біля хребта. Куля перебила кілька хребців і зачепила нерви, частково паралізувавши обидві руки і половину обличчя. У "Іловайському котлі" загинув його кращий друг і земляк з позивним "Рудий" – втрату друга Володимир переживає донині.

ЛІКУВАННЯ . Права рука оніміла після лікування в госпіталі, а через тиждень перестала функціонувати і ліва. Куля пошкодила голосові зв'язки, через що Володимир зараз ледве говорить. Але чоловік не здається і продовжує пошуки методів лікування, які б йому допомогли. Готується звернутися в приватні клініки – на що, природно, знадобиться чимало коштів. Поки чоловік проходив лікування в одній з київських лікарень, йому активно допомагали друзі та небайдужі люди, але він... перераховував ці гроші на лікування інших бійців, поранених в АТО. Володимир навіть організував допомогу багатодітній родині тяжкопораненого батька-одинака з Білої Церкви. Але тепер допомога знадобилася і йому самому. Після одужання чоловік мріє повернутися в зону АТО, перемогти ворога, а потім – до викладацької діяльності, оскільки дуже любить дітей: після кар'єри боксера він викладав в дитячій і юнацькій спортивній секції в одній зі шкіл Вінниці.