Ганна Ковпак
Редакторка Щасливою мамою бути можливо, якщо жінка знаходитиме час для себе, свого хобі і робити того, що надає задоволення. Сьогодні.Lifestyle розпитали відомих жінок, що для них означає материнство і як, незважаючи на всі клопоти, залишатися щасливою мамою.
Героїнями нашої спецрубрики Happy mama вже стали керуюча ресторанами "Сім'ї Діми Борисова" Олена Борисова, дизайнерка Катя Сільченко, українська модель Таня Рубан, засновниця благодійного фонду "Пігулки" Оля Кудиненко, а також юрист, блогерка Інна Мірошниченко та співачка Джамала.
Сьогодні про свій досвід материнства розповіла психолог і мама двох дітей Світлана Ройз.
Світлана, як і коли ви зрозуміли, що хочете велику сім'ю і декількох дітей?
У моїй батьківській родині – двоє дітей. У мене є старший брат. Для мене ця модель з одного боку – звична, з іншого – я мріяла про хлопчика і дівчинку. А велика сім'я ... я не вважаю, що у нас велика сім'я. Дуже близька, дружна. Але не велика.
Ви – психолог з великим стажем. Як ваша кар'єра впливає на материнство і чи допомагають всі ваші знання та навички в батьківстві?
Знаєте, я ж весь час кажу, що мої власні діти збагачують мій досвід психолога. Не професія впливає на материнство, а, на мою думку, навпаки, материнство збагачує професію. У мене абсолютно різні діти. Хлопчик і дівчинка, вони належать до різних поколінь, абсолютно різні за психотипом.
Те, що відбувалося і відбувається в їх природному і живому дорослішанні – з їх кризами, страхами, подоланнями – робить мою роботу більш щирою і чесною. Моє материнство утримує в фокусі не тільки "дітоцентричність", все, що я пишу і говорю – пишеться і з турботи про батьків. Тому що і мені, мамі, теж нерідко важлива турбота. Але так, важливо, звичайно, сказати – що мої знання і досвід допомагають бути уважніше та іноді продуктивніше в стосунках з дітьми.
З другою дитиною ви вийшли на роботу дуже рано. У вас не виникало почуття провини, яке накриває багатьох працюючих мам в зв'язку з тим, що вони змушені жертвувати часом з дітьми заради кар'єри?
І з сином, і з донькою я проводила прийоми та семінари між годуваннями. Доньку годувала до 2,5 років. Її приносили мені в перервах семінарів. Я вийшла на роботу рано, але побудувала своє життя так, щоб бути в максимальній досяжності до дітей – моя студія в семи хвилинах ходьби від будинку.
Я стежу за тим, щоб в моєму житті була мінімальна кількість пунктів, про які я можу сказати "жертвую". Будь-яка жертва переросте у кризу. Але материнське почуття провини, звичайно, було і є іноді зараз.
Я нагадую собі про те, що ми не потрібні дітям 24 години на добу.
Якось в розмові я запитала дочку: "Як ти думаєш, чому я працюю?" Її відповідь мене порадувала: "Тому що тобі подобається те, що ти робиш. І ти отримуєш за це гроші". Коли син був маленьким, його відповідь була схожою.
Але я все ж, напевно, не жертвую – я роблю внесок в те, що люблю і вважаю важливим. І роблю внесок в тих, кого люблю.
В одному з інтерв'ю ви говорили, що не поділяєте свою професію і материнство. Чи вважаєте ви, що робота – це один із способів відновлення материнських ресурсів?
Напевно, не точно тоді сформулювала. У мене в житті є чітко обгороджені території, які збагачують одна одну, але вони розділені. Я намагаюся, щоб простір сім'ї все ж був відокремлений від простору роботи. До карантину я, наприклад, не працювала вдома.
Так, звичайно, я впевнена, що кожному з нас важливо мати багато "територій", між якими ми можемо переміщатися. Не можна бути ідентифікованим тільки з однією роллю. Ми більше, ніж одна роль. Я – мама, дружина, дочка, психолог, викладач, спортсмен, поет тощо.
Як знаходите час на себе? І які методи або способи відновлення сил ви використовуєте, коли від усього втомлюєтеся?
Для того, щоб відновитися, мені важливо хоч трохи побути насамоті і ні про кого не піклуватися. Поки мій порятунок – сісти на 5-10 хвилин за піаніно, також танці, гра на флейті. Я відновлююся, коли вчуся. Коли просто сідаю з планшетом під пледом і пишу. У мене була в дитинстві мрія – жити на острові і писати вірші та новели.
Світлана, ви сувора мама? І яких основних методів виховання дітей дотримуєтеся?
Я сувора мама. Хоча близькі зі мною не згодні, коли я говорю про свою суворість. Але підтримуюча і стежу, щоб не переборщити з турботою.
Я вірю, що ми виховуємо собою. Не методами, не концепціями, а власним життям. А діти виховують нас. Це такий взаємозбагачуючий процес.
Мої методи виховання – любов і здоровий глузд.
Яку головну цінність ви прищеплює своїм дітям?
Вони бачать, як для мене цінні люди, відносини, наскільки я щира, бачать, коли я обурююся і не допускаю лицемірства і боягузтва. І бачать, скільки я працюю, вчуся, скільки тренуюся і яка наполеглива. І бачать, що я не здаюся. І при цьому в нашому житті, в моєму житті багато радості, яку я бачу та ініціюю. Все це мені б хотілося, щоб вони ввібрали.
Світлана, ви вважаєте себе щасливою мамою? Як досягти цього стану тим, у кого сталося "вигорання"?
Знаєте, щастя – це ж поняття суб'єктивне. Ми часто плутаємо "радісність", задоволеність і щастя.
Щастя – це те, що важливо собі дозволити. І це не стосується тільки одного аспекту життя. Це ж взагалі про ставлення до життя.
Мені подобається такий тест: скажи, що для тебе щастя, і людина називає те, що йому для щастя не вистачає.
Так, я щаслива. І так, я іноді вигоряю і дуже втомлююся. І завдяки моїм вигорянням, з'являються нові практики, нові смисли і нова чесність в моїй роботі і житті. Моє вигоряння безпосередньо пов'язане зі словом "ні" і дозволу собі відпочити. І це ж – мої рецепти від вигоряння.
Головні теми