Ганна Ковпак
Редакторка У гештальт-підході заздрість поділяють на дві складові: злість і бажання. Я хочу щось, що є у тебе, і злюся: тому що у мене цього немає.
Про це розповіла психолог і гешталь-терапевт Марія Долгих.
"Відразу необхідно зазначити: заздрять всі, не всі в цьому зізнаються навіть собі. А, як відомо, чим менше ми присвоюємо собі наші почуття, тим більше вони керують нами. Із заздрістю можна або конструктивно справлятися, або страждати від неї", – зазначає психолог.
За словами Марії, в першому випадку: для початку я помічаю, що заздрю, розумію, чому саме, і усвідомлюю своє бажання. Тут важливо не плутати. Знайомій багатий чоловік подарував на день народження автомобіль. Пекуча хвиля заздрості може відноситися зовсім не до акуратного жовтенького хетч-бека: у тебе і прав-то зроду не було. І чоловік у тебе є – правда, не такий багатий, проте коханий, і подарунки час від часу дарує. Але! Ніколи на людях не показує, як ти йому дорога. А цій – красиво, на вечірці до ресторану пригнав. Значить, хочеться не автомобіля, а визнання.
"Будь-яке бажання, залежно від важливості, несе в собі певний енергетичний заряд. Якщо воно довго не задовольняється, до нього ще додається енергія злості. Як цим добром розпоряджатися в мирних цілях?" – пише Долгих.
Вона пояснює, коли є навик конструктивного поводження із заздрістю, я можу помітити своє бажання і прикинути: скільки потрібно витратити сил на його реалізацію, чи можу я собі це дозволити? Уже на цьому етапі деякі бажання відвалюються самі по собі. Тому що я заздрю красі та грації балерини, але вбивати свої ноги в м'ясо і кров по 14 годин на добу не хочу, не буду, та й пізно вже. І відразу легшає.
"Якщо я заздрю струнким, підтягнутим жінкам, я прикидаю – скільки часу, грошей і сил доведеться вивалити за хорошу фігуру, іду в спортзал і, увага! П-р-а-ц-ю-ю на свій результат. Тому, що везунчикам генетика до 30 ще тримає тіло в тонусі, а якщо їй 40 і вона – цукерка, значить вона теж працює", – пояснює Марія.
Як зазначає психолог, основна ідея полягає в тому, що реалізація будь-якого бажання вимагає ваших вкладень. І не вірте тим, хто каже, що їм все дістається безкоштовно: у кожного плата – своя. За владу платять самотністю, за красиве життя – свободою. Іноді грошима і своєю власною працею виходить дешевше, але не так швидко.
Довгих також пояснила, що робити, якщо я заздрю, але обставини нездоланні. Наприклад: вибрав хлопець не вас у дружини взяти, а подругу. Тут перед вами так само стоїть вибір: можна чесно відгорювати і відпустити цю ситуацію – адже не все в житті буває так, як того хочемо ми. А можна почати активно страждати від заздрощів.
"Здружитися з нею не на життя, а на смерть. Намагатися непомітно зіпсувати їхні стосунки і впиватися зловтіхою. Або зробити вигляд, що тебе не зачепило, але витратити років 10 на те, щоб переплюнути її в усіх сферах життя." То не дістанься ж ти нікому!"- взагалі класика деструктивного поводження із заздрістю. Зіпсувати, відняти, знищити, звести наклеп, вкрасти – завдати шкоди і нанести каліцтва. Не дарма багато хто боїться чужої заздрості. Злість може штовхати заздрісника на всілякі підлості. Тому, що злості і правда стає менше, коли ти бачиш, як мучиться ця сволота, в якої є те, що так потрібно тобі. Але енергія бажання залишається. І поки з ним нічого не зробимо, злість накопичуватиметься знову і знову", – говорить психолог.
Марія пояснює, щоб не зустрічатися зі своїм безсиллям і болем від того, що якісь наші бажання ніколи не збудуться, ми витрачаємо купу сил і енергії на безглузду боротьбу. Або кожного разу зіщулюємося і горимо всередині від заздрості, коли зустрічаємо бажаний, але недосяжний об'єкт.
"Потрібно вміти розрізняти: яке моє справжнє бажання, і де я можу і є сенс боротися за нього, а де потрібно внутрішньо здатися. Коли ми здаємося, ми нібито стикаємося з реальністю: так, я не все можу в цьому житті, тут я програв. Парадоксально, але в цій точці зазвичай з'являється своя власна цінність і гідність. Людина, з одного боку, позбавляється частини своїх ілюзій, а це завжди боляче, а з іншого – може, нарешті, помітити свої реальні і слабкі, і сильні сторони. І на них спертися. Познайомитися, так би мовити, із собою справжні", – пояснила психолог.
Як підсумок можна сказати, що чим більше у нас ілюзій щодо себе – як недостатніх, так і грандіозних – тим далі наші бажання від реальності, тим сильніша і непереборніша заздрість. Тим складніше наші відносини з оточуючими і з собою.
Тим часом сайт "Сегодня" з'ясував, чому ділити жінок на хороших і поганих неправильно: відповідь психолога. За словами Марії Долгих, будь-яка жінка легко знайде 10-20 різних прикметників, щоб описати – яка вона.
Головні теми