Юлія Ткачук
Team Lead Life Сьогодні 
Ми досі не можемо відійти від шоку, прослухавши записи телефонних розмов російських окупантів із дружинами, що опубліковані СБУ.
Ці шокуючі перехоплення СБУ відображають моральні цінності не лише окупантів, а й їхніх близьких та рідних, 80% яких зараз підтримують війну в Україні, – сказано у повідомленні СБУ.
В аудіозаписі дзвінка жінка радить своєму чоловікові ґвалтувати українок, але потім їй нічого не розповідати про це.
Шок, ненависть, нерозуміння – як таке можливе у XXI столітті? Слів не вистачає, щоб висловити всю палітру емоцій від почутого.
Масштаб подібних злочинів, який став зрозумілим після відступу армії Росії з Київської області, виводить із рівноваги навіть стресостійких. Лякає, що навіть приблизної статистики немає, а на збір інформації буде витрачено десятиліття.
З'ясовуємо, як жінки можуть бажати іншим те, про що кожна з них з дівчинки знає – це найжахливіше, що може з нею статися.
Духи предків
Почнемо з того, що зґвалтування – проблема планетарного масштабу. На жаль, у сучасному світі навіть не у воєнний час насильство над жінками присутнє тією чи іншою мірою. Але щодо РФ, то схоже, це частина їхньої культури.
Звернімося до Вікіпедії. У російській культурі є таке поняття, як снохацтво. Це практика в російському селі, коли чоловік – глава великої селянської сім'ї (що живе в одній хаті) перебуває у статевому зв'язку з молодшими жінками сім'ї, зазвичай із дружиною свого сина (зв'язок свекра з невісткою, або снохою).
Історія каже, що така поведінка практикувалася у XVIII-XIX століттях. Часто молоді чоловіки вирушали працювати в міста, або їх брали на службу в армію, і дружини та дочки залишалися під опікою їхніх батьків. Таким становищем користувалися свекри. Вони схиляли снох до статевих зв'язків у будь-який спосіб: умовляннями, подарунками, легкою роботою. А якщо молода жінка відмовляла в тілесних утіхах, відповідь була негайною – лайки, насильство, побиття, непосильна робота. До всього, свекор не втрачав нагоди донести на жінку синові, звинувачуючи її у зв'язках з іншими чоловіками.
Внаслідок цього жінка завжди залишалася винною, не маючи права на захист навіть від правоохоронних органів чи громадськості. Адже одне з головних правил – "не виносити сміття з хати" – живе й сьогодні.
Відмінність культур
Однією з фундаментальних відмінностей між українцями та росіянами історики та етнографи називають якраз ставлення до жінки. В одному з інтерв'ю доктор історичних наук Оксана Кісь розповідала, що в українській культурі аналогічного періоду жінка мала змогу володіти певною власністю (зокрема, власністю на землю), яка передавалася саме за жіночою лінією, успадковувалась дочкою від матері. Слід згадати також про можливість для жінки розпоряджатися певною сумою грошей, отриманою від так званого жіночого господарства. Жінка могла продавати продукти своєї праці (городництва, молочарства) та залишати собі отримані за них гроші. Патріархальність в українській культурі не була доведена до краю, як у російській.
У світі боротьба за права жінок вийшла новий рівень. В Україні ми продовжуємо боротися за гендерну рівність, вимагати від влади ратифікації Стамбульської конвенції та прийняття законів, які мінімізують стереотипність. А от у Мордорі продовжують зберігати багатовікову традицію – заохочення насильства та підтримки його культу.
Чого тільки варті заяви Олени Мізуліної. Російська державна та політична діячка, професор, жінка… Саме вона у 2016 році внесла до Держдуми законопроєкт про скасування кримінального покарання за сімейні побої та заміну його адміністративним.
… Грубість, низький рівень культури спілкування, немає ласки, немає поваги, особливо з боку жінки, – це тло задає жінка в сім'ї: повага до чоловіка, авторитет у сім'ї – це обов'язково. Ми, жінки, слабкі створіння, нам "все можна". Ми не ображаємося, навіть коли бачимо, чоловік б'є свою дружину — більшої образи немає, як коли образити, принизити чоловіка. Чоловіка принижувати не можна, – це Мізуліна, 2016 рік.
"Злодій повинен сидіти у в'язниці, і не важливо, якою ціною"
У 2017 році в Росії вийшло дослідження, проведене фондом "Громадський вердикт" та Методологічною лабораторією під керівництвом старшого наукового співробітника Інституту соціології РАН Дмитра Рогозіна. За його даними, до 73% росіян схвалюють застосування насильства правоохоронцями, навіть у тих випадках, коли закон не дає їм такого права.
Після перегляду величезної кількості подібних досліджень стає зрозуміло, що росіяни схвалюють тортури, заохочують насильство до грабіжників, злодіїв та всіх людей, яких вони вважають небезпечними. Великою мірою це відбувається "завдяки" телебаченню. Крім путінської пропаганди, росіяни споживають величезну кількість вітчизняного контенту, в якому правоохоронці ігнорують норми права нібито заради досягнення справедливості.
Цікаве дослідження провели в Університеті Лунда у Швеції. Хоча думки психологів у цій темі й різняться, група вчених назвала два типи особистості, які схильні виправдовувати насильство. Зокрема, люди, які належать до першої групи (правий авторитаризм), готові підкорятися владі й здатні виявляти агресію, якщо їм віддадуть наказ.
До другої групи (орієнтованих на соціальне домінування) входять люди, які відносять себе до тих, хто посідає більш високе становище з правом домінувати над іншими.
У підсумку традиції та звички, закладені предками, відсутність якісної освіти та адекватної самоосвіти, культ телебачення формують індивідуума з певними переконаннями та поняттями.
Раніше ми розповідали про страх бути зґвалтованим і як його подолати.
Головні теми