Чи можна радіти, гуляти та насолоджуватися життям поки іде війна – думка солдат ЗСУ

Чи нормально купувати нові сукні, сидіти у кафе з друзями та виїжджати на пікнік? / Фото: Колаж: Сьогодні

Перебуваючи в умовній безпеці, ми намагаємося повернутись до нормального життя або того, що було нормальним до 24 лютого. Поспішаємо купити вино до визначеного воєнним станом часу, маринуємо м'ясо для шашликів, купуємо сукні та купальники, шукаємо заміські комплекси з басейнами, де хочемо провести вікенд.

Ми стали викладати в соцмережі фото, на яких ми посміхаємося, чергуючи їх зі знімками Маріуполя та постами про збір грошей для ЗСУ. Щоразу перед нами постає те саме питання – а чи нормально це?

У Мережі можна зустріти величезну кількість постів із закликом схаменутися, перестати робити зачіски і організовувати посиденьки з друзями доки війна не закінчиться. І ось тут постає питання, а що нам робити? Сидіти в скорботі та смутку 24/7?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Психологи радять виходити зі стану стресу, адаптуватись, займатися повсякденними справами і навіть шукати хобі. Але що думають самі військові, які прямо зараз віддають свої життя за наш спокійний сон.

Службовець ЗСУ Анна Сорочинська опублікувала у своєму Facebook-акаунті пост, в якому розповіла, як ставиться до того, що зараз відбувається у Києві, Львові та інших містах України, де завдяки їй та її товаришам по службі процвітає мирне життя.

ЗСУ бореться за те, щоб ми могли спокійно пити каву, любити один одного та насолоджуватися літом

Не знаю, у кого як, але мать його, особисто я страшенно радію, коли знаю, що десь там люди купують свої лавандові латте, п'ють пивко у компанії друзів, кохаються, курять mj, розважаються, коли дівчата вдягають найкращі сукні і йдуть відпочивати зі своїми хлопцями, короче – коли життя триває. І саме за це я готова скільки потрібно сидіти в грязі, гівні, армійщині, небезпеці, і що там ще доля приготувала в майбутньому на шляхах моєї другої війни. Бо життя і щастя мають тріумфувати. Бо ми не маємо віддати русакам нашу радість. Бо коли я повернусь, то я так само намагатимусь прожити своє життя на повну котушку – і за себе, і за тих страшенно дорогих серцю людей, які вже ніколи цього не зможуть зробити.

Звичайно, ми не закликаємо запускати салюти, напиватися вщент або влаштовувати галасливі вечірки з гуркотливою на всю округу музикою. Обов'язково потрібно відчувати грань і не перетворюватися на свиней. Бути толерантними до інших, допомагати нужденним, волонтерити, жертвувати і так, святкувати торжество життя!

Вам потрібно прочитати про те, як феєрверки та галаслива музика може позначитися на психічному стані оточуючих.