Олена Мело Тсіна
Редактор Life Сьогодні 
В Україні війна, і це все ще тяжко для нашого сприйняття. Що тоді говорити про дітей, які точно не повинні страждати! Раніше ми розповідали, як говорити про війну з дитиною, а тепер обговоримо, як адаптувати дітей до вимушеного переїзду. Практикуючий психолог із питань дитячої та сімейної психології Тамара Добудогло розповіла, як допомогти дітям пережити шок від переїзду.
Сьогодні багато батьків обирають можливість вивезти дітей за кордон, бо це безпечно. І з чим ми стикаємося, коли приїжджаємо до нової країни з дитиною? З шоком. Своїм та дитячим.
Що із цим можна зробити?
Щоб допомогти/полегшити адаптацію в новій країні для малюків, пам'ятайте перше і дуже важливе правило – чим більше ви залишатиметеся на одному (незмінному) місці, тим краще для дитячої психіки. У цьому більше стабільності.
Якщо ваша дитина дошкільник:
- (по можливості) визначити нове місце – для іграшок/ігор, сну, їжі.
Це може бути навіть куточок у кімнаті, але він є стабільний, ним можна користуватися, там можна обживатися.
Немає нічого гіршого для дитячої психіки ніж "це тимчасово, не звикай". Тому – "тепер ти можеш розкласти тут свої іграшки", "тут можна розставити/розкласти все як тобі подобається", "це наш новий будинок – давай зробимо тут затишно".
- (по можливості) піти в магазин і дати дитині вибрати 1-2-3 нові іграшки.
Навіть якщо буде щось маленьке або щось із центру гуманітарної допомоги – чудово! Це початок дій/діяльності/активності на новому місці. Це корисно для психіки.
- якщо у вас з'явилося нове житло (тимчасове чи ні), його потрібно обжити.
Якісь найменші дрібниці, які допоможуть і вам і дитині "позначити" нове місце і зробити його "своїм".
- (по можливості) виходити гуляти.
Знайти майданчик із дітьми, нехай дитина побачить, що є інші малюки. Що вони теж граються, сміються, розмовляють. Вони мають зрозумілу для дитини активність.
Пам'ятайте, що дитина захоче грати чи знайомитися з дітьми не одразу. Дайте їй час. Можна просто подивитися, як діти грають, можна пограти поруч самому або з мамою тощо.
- будь-які тілесні практики.
Масажі/пальчикові ігри/погладжування. У нашому дитинстві були чудові ігри "рейки-рейки, шпали-шпали, їхав поїзд запізнілий " Таких ігор багато в інтернеті, шукайте та робіть.
Тілесний контакт дає сильне почуття зв'язки з рідними, безпеки та комфорту. Це завжди весело, а веселощі розслабляють.
- режим та ритуали.
У дитини має з'явитись режим, хоча б загальний. І порядок дня зі своїми ритуалами.
Там, де є зрозумілий сюжет та повторюваність дій/подій/активностей, там безпечно.
- малювання/ліплення/спільні ігри.
Ну це, здається, очевидно, але все одно.
- якщо вам вдалося забрати із собою якісь іграшки, нехай вони стануть "обережками" на новому місці.
У жодному разі не робіть їх нагадуванням "колишнього життя".
Це пригнічує та викликає тугу, сум. Якщо дитина згадує щось – можна зануритися і поринути у спогади. Але при наступній нагоді переключити дитину на реальність: "Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб тут було теж добре?", "Давай подивимося, що гарного/цікавого/корисного є тут?" тощо.
Нудьгувати по дому – ок. І згадувати щось теж. І тужити, і навіть хотіти повернутись. Але дитяча психіка має колосальний ресурс до оновлення та відновлення. І якщо дати цьому резерву проявитися – ви дуже здивуєтеся.
Нагадаємо, як заспокоїти дитину під час обстрілів – поради психолога.
Також читайте, як зберігати спокій у нелегкий час – думка батька трьох дітей Анатолій Анатоліча.
Головні теми