Ганна Ковпак
Редакторка Щасливою мамою бути можливо, якщо жінка знаходитиме час для себе, свого хобі й робити те, що приносить задоволення. Сьогодні.Lifestyle розпитали відомих жінок, що для них означає материнство і як, незважаючи на всі клопоти, залишатися щасливою мамою.
Героїнями нашої спецрубрики Happy mama вже стали керівниця ресторанами "Сім'ї Діми Борисова" Лена Борисова, дизайнерка Катя Сільченко, українська модель Таня Рубан, засновниця благодійного фонду "Таблеточки" Оля Кудіненко, а також юрист, блогер Інна Мірошниченко і співачка Джамала.
Сьогодні про свій досвід материнства розповіла засновниця українського бренду взуття Kachorovska і мама трьох дітей Аліна Качоровська.
Аліно, у вас троє дітей. Як і коли ви зрозуміли, що хочете стати матір'ю і мати велику сім'ю?
Моїй старшій доньці 5 років, а двійні – хлопчикові та дівчинці – 2 роки. Не можу сказати, що я з підліткового віку мріяла про велику родину. Це трапилося випадково. Під час другої вагітності я дізналася, що чекаю двійню, і це стало справжньою несподіванкою. Але вже тоді я розуміла, що хочу як мінімум трьох дітей.
Коли я вперше стала мамою, то це рішення було дуже свідомим і дорослим. Це сталося тоді, коли я зрозуміла, що мене не драйвлять ніякі івенти, вечірки, відпочинок – мені всього цього не хотілося. Я зрозуміла, що цей етап уже пройшла, і тому на 100% була готова до дитини. Це була дуже бажана дитина.
А коли я дізналася, що чекаю двійню, це стало справжньою несподіванкою. Але я розумію, що наповнена любов'ю, якої вистачить ще як мінімум на двох дітей. Вони мене наповнюють, дають сили і роблять сильніше в три рази.
Ви – мама, що активно працює, вашому бізнесу вже 13 років, і він стає масштабнішим. Чи впливає робота на материнство і чи допомагають вам професійні риси і навички в батьківстві?
Свої професійні риси і навички в батьківстві я абсолютно не пов'язую. Я вважаю, що це дві різні історії: бути батьками – це абсолютно новий навик, і цей досвід у жодному разі не можна порівняти з тим, що ти робиш на роботі. Це зовсім інша річ. Мені навіть здається, що, навпаки, батьківські навички допомагають потім у кар'єрі й роботі. Тому що обмін любов'ю з дітьми робить дорослих більш наповненими.
Бути батьками – це абсолютно новий навик, і цей досвід у жодному разі не можна порівняти з тим, що ти робиш на роботі.
Чи виникає у вас почуття провини, яке накриває багатьох мам, що працюють, у зв'язку з тим, що вони змушені жертвувати часом з дітьми заради кар'єри?
Відчуття провини є однозначно, і з ним я стала більше працювати з початку цього року, вибудовуючи баланс роботи та перебування вдома. Тепер, коли я вдома з дітьми, намагаюся бути в моменті й не відвертатися. Я дивлюся, як вони падають, піднімаються, грають, я можу бути просто поруч, але бути з ними на всі 100%. І навіть якщо в мене випадає лише дві години на день активного проведення з дітьми, то у мене пропало відчуття провини, я із цим працюю.
Ви активно підтримуєте жінок, говорите про їхню силу і невичерпні можливості. У вас ростуть дочки – які головні цінності ви їм прищеплюєте?
Коли мої дочки засинають, я шепочу їм на вушко, що вони ростуть людьми, наповненими любов'ю, і бажаю, щоб несли це в серці завжди. Зі старшою дочкою ми говоримо вже на різні теми. Наприклад, що шкіра у людей може бути різного кольору, що таке повага до різних національностей, статей, що таке безпека, що ти маєш право на свою думку, про повагу до меж інших людей. Хочу, щоб мої діти росли людьми з великим серцем.
Своїм донькам я шепочу на вушко, коли вони засинають, що вони ростуть людьми, наповненими любов'ю, і бажаю, щоб несли це в серці завжди.
Аліно, ви сувора мама? Яких основних методів у вихованні дітей дотримуєтеся?
Не можу сказати, що я сувора мама, тому що даю дітям максимальну свободу. Наприклад, всі стіни вдома у нас замальовані олівцями, маркерами, крейдою. У нас дійсно немає жодної стіни, де б не було щось намальовано. Тому що я для себе виставляю пріоритети: розвивати творчі навички у дітей або мати ідеально білі стіни в домі. Я вибрала перший варіант.
Там, де це не переходить межі, я даю дітям багато свобод, і вони цією свободою не зловживають. Іноді, звичайно, бувають непорозуміння в публічних місцях, де включається сувора мама і ми говоримо з ними про межі інших людей, які вони не мають права порушувати. А так я даю їм багато свободи.
Тепер всі навколо говорять про любов до себе. Як у вас із цим справи? І як жінці не розучитися любити себе, коли у неї з'являються діти і вся увага перемикається на них?
Мені здається, що тут велику роль відіграє любов до дитини, а також обмін цією любов'ю і енергією з дитиною. Я себе люблю. Нещодавно стояла перед дзеркалом, і, як ви розумієте, тіло жінки після двох вагітностей не виглядає так, як до вагітності. І ось я стою, дивлюся на себе і думаю, яка я класна, як я собі подобаюся. І я із задоволенням хотіла б ділитися цим усвідомленням з жінками, подругами і навіть з іншими мамами на дитячому майданчику. Тому що це класне відчуття. Я свідомо йду від будь-якого порівняння, тому що не бачу в цьому ніякого сенсу.
А стосовно любові до дитини – якщо дитина бажана, кохана і ти природно сприймаєш всі зміни в тілі, які відбуваються під час вагітності, то ти просто не можеш не любити себе.
Я свідомо йду від будь-якого порівняння, тому що не бачу в цьому ніякого сенсу.
У мене, коли була двійня, на тілі з'явилися розтяжки. І можу сказати, що я обожнюю кожну з них, тому що це досвід народження моїх дітей. Це цінні шрами на моєму тілі. Я не збираюся з ними щось робити, якось ховати, соромитися. Це мої найцінніші татуювання, які тільки можуть бути. Тому в мене не виникало питання, як любити себе – треба просто любити себе завжди, тому що ти жінка, яка дала життя.
У вас із дітьми є якісь правила, ритуали?
Так, у нас із дітьми є певні правила і ритуали, але я б це залишила для себе, адже це дуже камерна історія. Мені не хотілося б ділитися цим публічно. Це милі штучки, які ми робимо всі разом, вони такі наші-наші, і в цьому й полягає їхня таємничість.
Аліно, ви вважаєте себе щасливою мамою? Як досягти цього стану тим, у кого відбулося "вигоряння"?
Не дуже люблю терміни "щаслива" / "нещасна". Я себе вважаю наповненою мамою. А тим, у кого сталося "вигоряння", треба перестати ставити перед собою якісь надзавдання і порівняння. Тоді й "вигоряння" не буде.
Не вимагайте від себе як від мами зробити і те й інше. Ніхто нікому нічого не винен. У кожної жінки своя історія, свої особливості: хтось може бути зі своєю дитиною в декреті півтора року, а хтось – вийти на роботу на третій день, і дитина залишається з нянею. При цьому любов першої і другої мами абсолютно однакова. І говорити, що хтось із них хороша мама, а хтось ні – абсолютно неправильно. Не ставте собі ніяких планок.
Читайте також:
Головні теми