Чому діти перетворюються на "синіх китів" і як врятувати їх від вимирання

Про "групи смерті", які полюють на українських підлітків, сьогодні мало хто не чув. На жаль, злочинці йдуть на нові хитрощі.

"Буквально вчорашнє відкриття: запрошення вступити до такої групи приходять вже есемесками. Про це нам повідомили батьки дівчинки з Івано-Франківської області, – розповів "Сегодня" Заур Урусов, старший лейтенант, старший інспектор кіберполіції, який щільно займається "групами смерті" ось уже два тижні. – Не виключено, що номери телефонів знайомих зливають підлітки, які вже втягнулися до "гри". Однак не можна сказати, що команди надходять від одного угруповання, яке тримає в руках всю схему самогубств. Ці люди між собою не пов'язані, є загальна формула, за якою працюють. Одними керує ідіотизм, іншими спрага наживи: часто самогубство однієї дитини знімає на відео інша, потім ролики продаються на закритих форумах за шалені гроші".

За словами Заура, зараз все спецагенти займаються цією проблемою, відсунувши інші завдання на задній план. Але батьки також повинні знати, як захистити свою дитину.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Як зрозуміти, що ваша дитина – в смертельній грі, і як її врятувати, розповіли кризовий психолог, старший викладач кафедри психології університету "КРОК" Наталія Бойченко і практикуючий психолог Ольга Перекопайко.

ПОРАДИ БАТЬКАМ: "ПАРТИЗАНЬТЕ" І ОБІЙМАЙТЕ ДИТИНУ

НА ЧИСТУ ВОДУ. "Поставте дитині нейтральне запитання: мовляв, чув/-ла, що зараз є така гра "Синій кит", – радить Ольга Перекопайко. – І послухайте, що вона вам розповість. Якщо в оповіданні повно деталей, про які не пишуть в мережі, є ризик, що вона уже в грі. Також має насторожити, якщо вона веде його про подружку, яка бере участь в грі: цілком імовірно, що вона бреше і грає сама". Якщо ви запідозрили, що дочка або син таки в небезпечному співтоваристві, психолог не радить забирати телефон, відключати інтернет: підліток, якщо захоче, завжди знайде гаджет і доступ в мережу. "Чим більше обмежувати – тим більше способів обійти заборони знайдеться, – пояснює експерт. – Краще переглядайте телефони і сторінки в соціальних мережах, але так, щоб дитина не дізналася про це. Такі ігри – той випадок, коли вторгнення до приватного життя виправдане".

ДО ПРОФІ ВСІЄЇ РОДИНОЮ. Наталія Бойченко вважає, що в такій небезпечній ситуації потрібно звернутися до професіонала, причому саме самим батькам. "Якщо відносини в родині склалися так, що дитина зацікавилася темою суїциду і почала спілкування у відповідній групі, то перше, що повинні зробити батьки, – прийти до психолога самі, – говорить експерт. – Дитині потрібні не лікарі, психологи і педагоги. Їм потрібні мама і тато, їх любов і увага. Це вже здорово, якщо батьки зможуть допустити, що знаходити спільну мову з підлітком непросто і що допущені помилки. Немає нічого поганого в тому, щоб взяти консультацію у профільного спеціаліста. Він розповість їм в тому числі про тому, як вислухати і зрозуміти свою дитину. Адже для нього важливо бути зрозумілим саме батьками".

Дитині не хочеться вмирати. Вона хоче розуміти, що вона цінна

ВІДКРИТИ ДВЕРІ. Крім того, необхідно створити всі умови для того, щоб дитина змогла відкритися.

"І при цьому важливо пам'ятати – у підлітка багато тривог і напруги, – розповідає Наталія Бойченко. – Відразу говорити про них він не стане. Має пройти час, щоб він виявився готовий до такої розмови. І батьки повинні розуміти, що, можливо, ця розмова буде не з ними, а з сторонньою людиною, якій довіряє їх дитина (учитель, тренер).

Завдання батьків – розгледіти, що з дитиною коїться щось недобре, і налагодити контакт. Але не через засудження або розпитування (такий інтерес сприймається як насильство і викликає ще більшу тривогу і недовіру), а через спілкування в неформальній обстановці і на тему, далеку від суїциду.

Почніть з простого: "Давай разом відпочинемо", "Як же ми давно не були в кіно" тощо. Пам'ятайте: дитині не хочеться вмирати, їй потрібна увага і усвідомлення того, що вона цінна. Так, з одного боку, вона начебто готова грюкнути дверима, але з іншого – чекає не дочекається, щоб її утримали за руку. Почавши так спілкуватися, постарайтеся говорити про свій досвід, розкажіть дитині про свої проблеми, які були важливі вам в її віці, який вихід знайшли. Тільки не ставайте в позу повчальну, а говоріть як би між іншим".
"Зараз як ніколи важливий емоційний зв'язок з дитиною, – акцентує і Ольга Перекопайко. – Більше обіймайте її, розповідайте, що в її віці теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його "ідеальні" батьки теж оступалися, і це нормально, так само як нормально просити допомоги у інших".

НАВЧИТИСЯ ГОВОРИТИ "НІ". Обидва наших експерти говорять про важливість цього вміння. "Досвід показує, що 9 підлітків з 10 не вміють говорити "ні", – стверджує Наталія Бойченко. – Це особливість віку, адже у підлітків кордону ще не побудовані. Таким чином, потрапивши "до гри" і навіть вирішивши вийти з неї, вони не можуть цього зробити через відсутність досвіду відмовляти. Тут рекомендація проста – вчіть дітей відмови. Не вмієте самі – знайдіть фахівця".

СИЛА СТРАХУ. Також не варто забувати, що творцями груп застосовуються різні методи маніпуляції аж до залякування, і якщо дитина раптом вирішить піти, її можливо утримуватимуть, лякаючи тим, що через такий крок можуть постраждати її близькі. Якщо дитина зізнається в тому, що її залякали, то батьки повинні пояснити, що вони впораються з цим і захистять її. "Для дітей буде одкровенням, що людина, що загрожує їхнім рідним, швидше за все, хвора, і її завдання – змусити дитину виконати її волю. Дітей таке дуже протвережує! Розкажіть їм, що на маніпуляції ведуться всі: скільки дорослих несуть всі свої заощадження шахраям, які телефонують їм серед ночі і кажуть, що їхні близькі потрапили в біду! Покажіть дитині, що все уразливі – для неї дуже важливо почути це від авторитетного дорослого", – пояснює Ольга Перекопайко.

ТРИВОЖНІ ДЗВІНОЧКИ: ДИТИНА БІЛЯ МЕЖІ

Оперативники кіберполіції зробили підбірку основних сигналів, помітивши які, батькам пора бити на сполох. Звернути увагу потрібно на наступне:

•     Як дитина не висипається ночами, навіть якщо лягає рано: якщо є ознаки недосипання – це привід для занепокоєння. Всі завдання "гри" їй дають о 4:20, є навіть група така: "Розбуди мене о 4:20". Вступаючи до неї, дитина створює додаткову сторінку, де немає фото і вказані чужі дані. На неї і надходять завдання.
•     Скільки часу проводить у "ВКонтакте": можливо, раптово почала буквально в ньому жити. В інших соцмережах "груп смерті" поки що не зафіксовано.
•     Приєдналася до спільнот: "Кити пливуть вгору", "Розбуди мене о 4:20", f57, f58, "Тихий дім", "Ріна", "Няпока", "Море китів", "50 днів до мого..." .
•     Захоплено і повсюдно малює метеликів, китів, єдинорогів.
•     На тілі у дитини з'явилися порізи, видряпані лезом на шкірі цифри, кити.
•     Дитина раптом стала незвично замкнутою.
•     Почала робити екстремальні вчинки і фотографувати їх, знімати на відео. Наприклад, перебігати дорогу перед самим капотом машини, бити вікна чужих квартир, забиратися на дах будинку, щоб на тлі висоти сфотографувати свої ноги. За словами Заура Урусова, так дітей привчають до депресивного стану – щоб на останньому етапі вони були психологічно готові до всього.
•     Чи не з’явився на сторінці підлітка зворотній відлік часу: ймовірно, він вже на шляху до останнього завдання – самогубства.

Зворотній відлік. Коли з'являється таймер – дитина вже біля межі

НАЙПОПУЛЯРНІШІ ІГРИ-ВБИВЦІ

• "Синій кит"
• "Кити пливуть вгору"
• "Розбуди мене о 4:20"
• f57 або f58
• "Тихий дім"
• "Ріна"
• "Няпока"
• "Море китів"
• "50 днів до мого ..."

Хештеги: # f53 # f57 # f58 # d28 # морекітов # тіхійдом # хочувігру # млечнийпуть

Нагадаємо: суть цих ігор в тому, що підліток вступає до груп в соцмережах і виконує за командою куратора кілька завдань. Вони різні і майже завжди пов'язані з каліцтвами або небезпекою. Наприклад, вирізати лезом на руці малюнок, пробігти перед потягом, що мчить, зайти вночі до занедбаного будинку тощо. Весь процес, зазвичай, знімається на відео (потім злочинці продають ці записи тематичним порталам).

Фінальний наказ – вбити себе. Часто, якщо дитина відмовляється, злочинці обчислюють IP-адресу учасника (наприклад, коли він заявляє, що він виходить з гри – висилають посилання, за яким він повинен зайти, і так отримують адресу) і загрожують, що за боягузтво доведеться відповісти рідним.

ПРО ЩО ПОТРІБНО ЗАПИТАТИ СЕБЕ

Відомий психолог Світлана Ройз радить батькам підлітків задатися цими запитаннями. Вони допоможуть зрозуміти, чи є ризик, що їхні діти захочуть випробувати себе в небезпечній грі.

1. Чи можуть діти, дивлячись на вас, повірити, що доросле життя несе щось, крім тяжкості і відповідальності? Чи є в ній радість? Чи говорите ви: "Ось виростеш – дізнаєшся, як це складно!"?

Для дітей ми – фільтр, через який вони дивляться в майбутнє. І через це багато хто боїться дорослішати і ховаються від реальної небезпечного життя до "безпечного" простору. Тому важливо дбати про свою ресурсність і дозволяти собі радіти, власне, життям показувати, як ви справляєтеся зі складнощами, як зберігаєте оптимізм.

2. Чи може дитина розповісти вам, що її турбує? Знаючи, що її просто вислухають, підтримають, не даватимуть поради або кричатимуть, що вона розчарувала і засмутила. Чи може вона спертися на вашу силу? Чи знає дитина, що ви зможете витримати будь-які її емоції? Чи можете ви сказати їй: "Я дорослий, я впораюся"?

3. Чи вміє дитина бути одна?

Іноді вона йде в мережу через те, що просто не знає, куди направити увагу. Це вміння треба виховувати з раннього дитинства. Діти з 2,5-3 років самі починають грати в рольові ігри з ляльками і машинками, одушевляючи героїв. Ми можемо підключатися до гри, а потім залишати малюка за заняттям. Діти 5-6 років люблять грати в рольові, настільні та підлогові гри. Важливо, щоб у вас вистачало сил підтримати їх бажання, а не саджати їх перед мультиком або планшетом.

4. Чи даєте ви їй можливість відпочити? Чи немає у неї відчуття, що все її життя поглинула школа?

Це важлива, але тільки частина життя. Вона шукатиме можливості вийти з-під преса втоми. І часто той, хто не може розслабитися сам, вибирає ненормальні способи. Коли вона говорить: "Мені ні на що не вистачає часу!" – запитайте, що їй було б важливо встигнути за день.

5. Чи дозволяєте ви собі і їй помилятися?

Одна з причин перфекціонізму – спроба ідеальністю завоювати любов, відчуття значущості. І одного разу може виникнути думка: "Якщо я не перший, то мені взагалі немає місця в житті". А подібні ігри ці думки тільки підігріють. Тому важливо дозволяти і собі бути живими, помилятися і розповідати про це.

6. Не перевантажена дитина вашими очікуваннями? Може, спробувати сказати їй вголос або про себе: "У тебе є право бути собою, і свої очікування я з тебе знімаю"?

7. Чи може вона хоч у чомусь сама приймати рішення і вибирати? У чому вона може відчути свою особисту силу, крім опору робити уроки?

8. Чи усвідомлює вона цінність турботи про тіло?

Адже воно – наш перший будинок, і, якщо нам в ньому погано, то в глобальному "будинку" – світі – складно буде відчути комфорт. Підлітки переносять свої невдачі в спілкуванні на своє "товсте-худе-прищаве-вухате" тіло. Над ними не можна жартувати. Тема тіла – тема сорому та небезпечності для них. Їм важливо пояснювати, що тіло зараз змінюється, і йому потрібна допомога, щоб впоратися з цим. Що чує від вас дитина про ваше тіло? Чи бачить вона, як ви піклуєтеся про нього: зарядки-тренування, збалансоване харчування, душ тощо?

9. Чи дозволяє вона собі просити і приймати допомогу? Для підлітка іноді це рівносильно сказати світові "я невдаха".

10. Чи знаємо ми про особливості цього віку, про те, що має сенс від нього очікувати, а що нереально?

11. Чи може вона сказати "ні", коли це потрібно? Чи може сказати "ні" вам? Чи може сказати: "Це моє"? Чи може вона бути виборчою в їжі, одязі, друзях? Чи дозволяє вона собі ставити незручні запитання? Чи може вона бути критичною до інформації?

Поліпшити аналітичне та критичне мислення допоможуть гри в шашки і шахи, класична музика, походи в квести. Дуже може допомогти книга Кена Ватанабе "Вчимося вирішувати проблеми" і серіал для підлітків "Адам псує все".

12. Що дитина думає про себе сама, що говорить про себе, що в собі цінує? Ми звертаємо увагу тільки на її помилки чи й на зрілі риси теж?

Тут вам допоможуть популярні підліткові щоденники на кшталт "Я-щоденник" (спрямований на те, щоб підліток описував свої плани в барвистій книзі).

13. Чи є у дитини в життя комфортні безпечні контакти? Чи є дорослий (не один з батьків), який може стати наставником?

14. Чи є в родині відчуття емоційного зв'язку?

Чи є ритуали: розмови перед сном, обіймання на прощання. Ці дії, які ми згадуємо з радістю, відчуваючи це важливе "Ми".