Буча – історія журналістки Євгенії Бобрик, яка двічі намагалася врятуватися з міста

Як українці вдалося виїхати із сім'єю з Бучі / Фото: vogue.ua,

Мало хто з українців міг точно показати на карті, де знаходиться Буча. Сьогодні ж місто не сходить з перших шпальт усіх міжнародних видань. Від жаху, який ми всі побачили на знімках, холоне кров, мозок у відчаї намагається знайти відповіді на запитання: "як таке можливо", "чому", "за що"… На жаль, на них немає відповідей.

Журналістка Євгенія Бобрик розповіла свою історію порятунку.

Будинок Євгенії знаходиться за вісім кілометрів від аеродрому в Гостомелі. З першого дня війни, 24 лютого, її сім'я переїхала до друзів, бо там був підвал. Наступні 14 днів вони прожили без електрики, тепла, води, у постійному жаху та страху. У підвалі їх було 12 людей, 5 собак, 2 коти та 1 папуга.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Євгенія Бобрик – малюнок її 15-літньої дочки Насті / Фото: vogue.ua

За цей час люди намагалися читати книги, грати в шахи, економити їжу, добувати воду зі снігу та рити ямки на газоні для туалету.

Перший виїзд

Вперше Євгенія із сусідами спробували покинути Бучу 4 березня. Їхні машини розстріляли росіяни. У машину Бобрик влучили з гранатомета. Їй вдалося вискочити з палаючого автомобіля, але жінка, яка сиділа на пасажирському сидінні, була поранена. Поки чоловік Євгенії витягав поранену з-під вогню, вона з її донькою ховалась за машиною.

Спроба першої евакуації з Бучі. Авторка: Настя Бобрик / Фото: vogue.ua

Їм довелося повернутись до підвалу. Їхній друг з тероборони, ризикуючи власним життям, вивіз поранену до Ірпінської лікарні. Від нього ж надійшло повідомлення, що Буча в окупації й треба ховатися.

Друга спроба

Коли з Бучі виїжджала перша евакуаційна колона, сім'я Євгенії вирішила їхати. Цього разу їм пощастило.

Їхали до Києва вісім годин. Це були найстрашніші вісім годин мого життя. Колона дуже повільно повзла через понівечене місто, повз зруйновані будинки, розстріляні автівки з написом "діти", білими простирадлами та червоними хрестами. Ніколи не забуду, як побачила на узбіччі біля велосипеда труп чоловіка, який уже почав присипати сніг.

Під час другої евакуації сім’я Бобрик бачила звірства російских окупантів. Авторка: Настя Бобрик / Фото: vogue.ua

Як зізналася Євгенія, найстрашнішим у ці дні було очікування смерті та розуміння її невідворотності. Також вона постійно відчувала провину за те, що не поїхала раніше та не відправила кудись її 15-річну доньку.

Євгенія Бобрик з дочкою Настею на кордоні з Польщею / Фото: vogue.ua

Читайте неймовірну історію Євгенії Бобрик, яку вона розповіла для сайту Vogue.ua.

Раніше ми писали, що Олена Зеленська розповіла про запуск нового проєкту, де кожен українець може поділитися своєю історією про війну