Митрополит Павло: Ми повинні цінувати пам'ять про загиблих воїнів

Намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло в День перемоги звернувся до українців.

"У 1945 році була здобута така довгоочікувана перемога. І сталася ця велика подія якраз у великодні дні. І для нашої країни і для всього світу – великий і радісний день. Це день торжества правди і день пам'яті великої кількості людей, які віддали своє життя за нашу земну Батьківщину, за нашу святу віру і за весь світ. Бо війна охопила всі країни Європи і всі піднялися на боротьбу з фашизмом, незалежно від національності і віросповідання. Ми повинні пам'ятати наших захисників Вітчизни, пам'ятати ці дні. Ми повинні цінувати пам'ять, пам'ятати наших воїнів, мученицьки загиблих, тому що вони наближали наш сьогоднішній день, нашу сьогоднішню Незалежність, вони робили все що було в їх силах в ім'я свого народу, розвитку своєї країни", – йдеться в його зверненні.

Митрополит нагадав, що з 1917 року Церква була схильна до спробі повного знищення – закривалися і знищувалися храми і монастирі, священиків і ченців розстрілювали, саджали в тюрми і концтабори. "Але, з моменту початку Великої Вітчизняної війни, 22 червня, в Богоявленському соборі, митрополит Сергій звернувся до народу в проповіді зі словами: "Покров Пресвятої Діви Богородиці, допоможе нашому народові пережити годину тяжких випробувань і переможно завершити війну нашою перемогою", після чого був молебень – про дарування перемоги. Митрополит особисто надрукував текст-звернення до духовенства та вірних православної церкви, який був переданий у всі храми. У всіх храмах країни стали читати молитву про порятунок від ворога. І тільки починаючи з 1941 року припинилися гоніння на церкву і почали відкриватися храми і монастирі. Звільняли духовенство з в'язниць і таборів", – розповів митрополит Павло.

Багато священиків йшли на поле бою, щоб підтримати дух солдатів, допомагали рити окопи, іноді власним прикладом спонукали йти в атаку, виходячи перед солдатами першими з хрестом в руках: "На парафіях були відкриті санітарні пункти допомоги пораненим. Тут же знаходили притулок старі й діти. Були організовані цілодобові чергування і деякі священики брали участь в гасінні пожеж. Нерідко священики разом з прихожанами виходили на сільськогосподарські роботи. А скільки молитовників молилися за перемогу. Відомий нині всім, Серафим Вирицький, якому в 1941 було 76 років, здійснював багатогодинні молитви у себе в саду, стоячи на хворих ногах перед іконою Серафима Саровського, яка була прикріплена до яблуні, кажучи, що молитва одного праведника може світ врятувати. Його тезка, ігумен Серафим, що служив в Архангельську, кілька днів не виходив з храму, перебуваючи в молитві за перемогу. Багато хто помічав за ним дар прозорливості, тому як навіть коли обставини на фронті складалися не благополучним чином для нашої армії, він пророкував перемогу. Парафії організовували збори пожертвувань на військові потреби. Люди жертвували хто що міг, віддаючи останнє. На кошти парафій була створена повітряна ескадрилья Олександра Невського і танкова колона Дмитра Донського".

Вперше в 1942 році була відкрито відсвяткувала Великдень і відкрита Духовна семінарія. "Війна була важким випробуванням для всього народу, який йшов до перемоги, незважаючи на труднощі, голод, холод. Мученицьки закінчили свій земний шлях мільйони людей. Ми повинні пам'ятати це і завжди дякувати Богові за Його велику милість. І 9 травня, щорічно, Церква здійснює особливе поминання покійних воїнів і людей, що прийняли мученицьку кончину під час Великої вітчизняної війни. Молитовно вшануємо пам'ять тих, кого вже немає з нами. І принесемо слова щирої вдячності і земний уклін тим ветеранам, які сьогодні живі. Зі святом вас, дорогі ветерани! Зі святом дорогі брати і сестри! Хай береже вас всіх Господь!"- побажав митрополит Вишгородський і Чорнобильський.