Олександр Ільченко
Серед бувалих льотчиків, та й часто літаючих пасажирів, колись гуляла знакова приповідка: "Наша авіація – що та облігація – серія збіглася, а номер не вийшов".
Звичайнісінький, здавалося б, нічим не примітний рейс, самий пересічний виліт, буває, підносить абсолютно драматичні сюрпризи, а іноді призводить до незворотних наслідків.
"Сегодня" зібрала інтригуючі і курйозні випадки, незважаючи на всі колотнечі, що отримали щасливий фінал.
ПОЛКОВНИК: "Нас обстріляли, але прикрив туман"
Якщо б комусь спало на думку скласти топ-рейтинг тих, хто пережив різні НП в повітрі, одним з рекордсменів-пасажирів став би відомий військовий журналіст, екс-керівник прес-служби Міністерства оборони Олександр Клубань.
- Перший випадок стався взимку 1993 року, коли делегація на чолі з міністром Костянтином Морозовим вирушила в Сараєво – там дислокувався наш 240-й окремий спецбатальйон, який до складу сил ООН з підтримання миру в колишній Югославії, – розповідає "Сьогодні" полковник запасу. - Клімат фронтовий, йшли реальні бойові дії. Аеродром не був обладнаний ні далеким, ні ближнім приводом. Сідали тільки транспортні літаки НАТО, оснащені GPS (системою попередження про небезпечне зближення із землею). На нашому Ту-134 її не було. Вже на підльоті до Сараєво потрапили в густий туман. Видимість – нульова. Поруч гори. Заходячи на посадку, екіпаж трохи промахнувся і відхилився від смуги метрів на 50. Якщо б командир прийняв рішення сідати – розбилися б однозначно ...
Але майже біля самої землі він почав різко набирати висоту, причому пішов на розворот прямо над бойовими позиціями сербів. Ті вирішили, що їх атакує натовська реактивна авіація і, побоюючись бомбардування, відкрили інтенсивну стрілянину. Туман, перед тим який мало не вбив "Тушку" і всіх, хто в ній знаходився, тут зіграв нам на руку – в цьому хаотичному обстрілі літак дивом не зачепило. Сідати довелося вже в Загребі (звідки пізніше за всіх забрав С-130 "Геркулес" британських ВПС). Туди подзвонили з Сараєво: "Ви тут такий переполох влаштували, що палять досі – справжня війна".
Це все відбувалося напередодні дня народження Клубаня, якому виповнилося 33 роки – вік Христа.
- Усвідомлення небезпеки прийшло пізніше-і впасти в тумані мали шанси, і нас елементарно могли збити з землі, – згадує він. – Але Бог милував.
Добралися. Ту-134 Морозова ледь не розбився при посадці і ледве ухилився від зеніток, тому делегацію доставив в Сараєво "Геркулес".
ПРЕФЕРАНС ВІД НЕРВІВ. Через два з половиною роки, під час перебування міністром оборони, з Валерієм Шмаровим, трапилася інша екстремальна історія.
- При вильоті до Литви з військового майданчика Бориспільського аеропорту той же Ту-134, яким летіли в Сараєво, "роззувся", – продовжує Олександр Михайлович. – Металевої скобою, що незрозумілим чином опинилася на рулежке, була пошкоджена колісна пара шасі. Виникла аварійна ситуація, яка загрожувала перерости в катастрофу.
Літак заправлений під зав'язку, сідати не можна. Щоб полегшити його, виробивши керосин, необхідний час. Вибір невеликий – або аварійна посадка на "пузо", або приводнення на Київське море.
Після переговорів з наведеними в бойову готовність наземними службами пілот майор Богдан Дудчак вирішив сідати.
Три години літак намотував в небі кола, виробляючи паливо, а смугу рясно поливали спеціальною протипожежною піною.
- Чи було страшно? – Перепитує Клубань. – Та ні. Почуття страху не було. Незворушними залишалися і Шмаров, інші генерали, офіцери. На борту перебувала невелика група журналістів, і міністр відповідав на всі питання, був відвертим. Пам'ятаю, навіть про свою вівчарку розповідав, яка вона розумна, віддана. Щоб відволіктися, грали в преферанс. Анекдоти труїли. Вірили, що екіпаж не підведе. Він і не підвів – сіли благополучно ...
Ще одне НП сталося взимку 1996 року – в Умань прилетіли міністри оборони України, Росії, США, щоб взяти участь у ліквідації шахтних пускових установок у Первомайську.
Через сильне обмерзання смуги, яку не встигали чистити, при посадці літак, де вони були разом, здорово занесло, розвернуло на 180 градусів, і таким ось незвичайним чином він якийсь час рухався, поки не зупинився наприкінці аеродрому.
- Не знаю, як пілоти втримали літак і запобігли викочування за смугу, але похвилювались і вони, і пасажири, і зустрічаючі, – говорить Клубань. – Більше інших рознервувався російський міністр оборони Грачов. Кричав на членів екіпажу, не особливо вибираючи вирази, був у нестямі від шоку. Зате колеги поставилися до події філософськи. Живі-здорові, і на тому спасибі.
СІЛИ ПОСЕРЕД ПОЛЯ. При міністрі оборони Дмитрі Саломатіні трапився інцидент з вертольотом Мі-8, яким той повертався з відрядження в одну з частин.
- Виникли проблеми з паливними фільтрами, і в роботі двигуна почалися перебої, – продовжує полковник, який перебував на тому борту. – Вертоліт здійснив вимушену посадку недалеко від Новоград-Волинського у відкритому полі. Екіпаж намагався усунути несправність, але не зумів. У Київ міністр повернувся на машині, яку за ним прислали.
Резюмуючи ці НП, Клубань вважає, що їх щасливий результат був зумовлений професіоналізмом льотчиків.
- Ну і везіння допомагало! – Посміхається він. – Пам'ятаю, Валерій Шмаров підбадьорював: "Кому судилося потонути, той не згорить".
Зазвичай котрі пережили хоч одну подію наступного разу коливаються, чи варто спокушати долю.
- Хочете вірте, хочете ні, зі мною такого не було, і "Досить!" собі не говорив, – зізнається Клубань. – Напевно, тому що фаталіст. Всевишній беріг або провидіння по життю вело, не знаю. А стрес знімав чаркою коньяку, коли все було позаду.
Речдок. Шмаров вивчає, що залишилося від "разутой" колісної пари.
БУЛО ДІЛО: Кравчук над Москвою, а трап таранив лайнер
Авіаційні НП випробували на собі багато політиків (вказуємо їх посади на момент подій).
Президент Леонід Кравчук. При підльоті до Москви його "літерний" (особливої важливості) борт потрапив в зону потужного циклону. Через нього не зміг приземлитися ні у "Внуково", що закрився через метеоумови, ні в інших столичних аеропортах. Близько півтори години "висів" у повітрі і сідав майже з порожніми паливними баками.
Президент Леонід Кучма. По дорозі до Латинської Америки Іл-62М дозаправлявся в Марокко, і при зльоті з аеропорту Рабат на ньому підломилися передня стійка шасі. У Бразиліа літак приземлявся аварійно – на дві точки.
Президент Віктор Ющенко. Перед вильотом з "Борисполя" надійшов анонімний дзвінок про нібито замінований "літерний" А-319, і його поміняли на резервний Ту-134.
Президент Віктор Янукович. При наземному обслуговуванні сталося зіткнення з трапом, внаслідок чого був пошкоджений фюзеляж аеробуса, який довелося ремонтувати, а для пасажира № 1 готувати запасний літак.
Глава Верховної Ради Володимир Литвин. По завершенні візиту до Японії парламентська делегація на цілих 8 годин затрималася у Хабаровську – наземні служби російського аеропорту заправили Іл-62М некондиційним паливом, що могло призвести до відмови двигунів у небі і катастрофи.
Міністр оборони Олександр Кузьмук. У кабіну літака вдарила блискавка, і його було повернено в аеро-порт вильоту.
Міністр закордонних справ Арсеній Яценюк. Після вильоту з косовської Приштини на борту спрацював сигнал "Стружка в маслі", командир корабля аварійно долетів до Києва на одному двигуні.
Міністр оборони Анатолій Гриценко. При зльоті з "Борисполя" до Тірани (Албанія) тріснуло лобове засклення кабіни, і літак замінили.
ЗАБОБОН: ДР і магія цифр
Військові та цивільні льотчики трепетно відносяться до повітряних суден, на яких літають: "олюднюють", дають пестливо-зменшувальні імена, розмовляють до і після польоту, не іронізують, не сварять, коли щось трапляється.
- Так, льотчики забобонні, більшість, наприклад, не стане фотографуватися перед вильотом, це погана прикмета, – говорить "Сегодня" заступник командира Повітряного командування "Центр" полковник Олександр Біньковський. – Після польоту – будь ласка, але не до. Не прийнято літати у свій день народження. Знайомий офіцер заходив на посадку тричі – не міг вписатися в смугу. Не зумівши і з третього разу сісти на своєму аеродромі, пішов на запасний. А чому? Порушив непорушне – полетів у день народження. Якщо у льотчика в родині поповнення, тижнів півтора в небо теж не випускають.
До магії цифр пілоти ставляться по-різному. Главком ВПС Володимир Антонець любив "сімку" і літав на літаку з бортовим номером 777. Легендарний комдив дальньої стратегічної авіації Михайло Башкіров волів цифру 100, і позивний його був – "Сотий".
Всупереч дурній славі "чортової дюжини", у Повітряних силах України є військово-транспортний Іл-76 з бортовим номером 413.
- У кожного літака, як у людини, свій характер, твердий або м'який, впертий або поступливий, – погоджується Біньковський. – Багато років тому ми повинні були переганяти Ту-134Ш (штурманський) з рідного аеродрому на інший. Фахівці раз десять ремонтували, та так і не змогли усунути несправність в гідравлічній системі правої стійки – при обльоті вона знову давала про себе знати. Так і не перегнали. Немов тримало щось "Тушку" на прив'язі, не відпускало з рідного аеродрому ...
ФАРТ: подарунок шейха и упущена вигода
А цю забавну історію, що сталася з льотчиками, "Сегодня" почула від офіцерів бригади військово-транспортної авіації в Мелітополі.
У середині 1990-х армії катастрофічно не вистачало коштів, щоб вижити в умовах дикого ринку (втім, як і зараз). І не від хорошого життя пілоти бралися за будь-які завдання, в тому числі комерційні, за заявками зарубіжних компаній і приватних осіб.
Екіпаж полковника Володимира Е. (з етичних міркувань прізвищ не називаємо) працював за контрактом в Об'єднаних Арабських Еміратах. Командир був людиною крутою, різкою та жорсткою, за що мав прізвисько Слон.
- Ми виконували рейси з Еміратів до Бельгії і назад, – розповідає "Сьогодні" старший офіцер Дмитро М. – І ось одного разу літак зафрахтував емірський шейх, якому терміново знадобилося злітати в Брюссель. Свій приватний суперджет він чомусь гнати не захотів. У наш "Ільюшин" по рампі його наворочений "Мерседес" заїхав разом з частиною гарему, і весь політ віп-пасажири провели в цій машині ...Після прибуття літак розвантажили, відбуксирували на стоянку і приготувалися їхати в готель, як раптом повернулися представники шейха, заявивши, що треба летіти знову.
РЕЙС ДЛЯ РИБКИ. Льотчики здивувалися: куди? Туди, звідки прибули – в Дубай. Навіщо? Золоту рибку доставити – шейх наказав ...
Виявилося, в Брюсселі він прикупив якусь дивовижну і жахливо дорогу рибку, вирішивши терміново відправити додому.
- У багатих свої примхи, хоча ми сприйняли це як жарт, – продовжує М. (він був другим пілотом). – Але на аеродромі чекав запечатаний бокс десь 3 на 3 метри, а в ньому рибка. Говоримо представникам, що взагалі-екіпажу потрібен відпочинок. Нічого, відповідають, відпочинете потім. Замовлення термінове, чекати не може. Всі формальності з оформлення перельоту, повітряному коридору, оплати беремо на себе. А екіпаж віддячать по-королівськи ...
Коротше, взяли вантаж і через 6 з гаком годин приземлилися в Дубаї. Бокс з царівною-рибкою передали з рук в руки. І знову відправилися в зворотний шлях. Вийшло в цілому більше 18 годин у повітрі.
- Рулим в аеропорту Остенде і бачимо, як прямо до стоянки для віп-пасажирів підкочує знайомий "Мерс", і з нього з'являється шейх, якого перед цим везли з Дубая, – говорить льотчик. – Виходимо з літака – він до нас. Дякує за відмінну роботу і урочисто вручає по конверту, а в кожному – очам своїм не повірили – по тисячі доларів США. У середині 1990-х це були шалені гроші. Ось вже дійсно – королівський подарунок!
Роздав шейх 8 конвертів (шістьом членам екіпажу і двом фахівцям наземного обслуговування). А персонально командиру замість грошей урочисто вручив своє кольорове фото в рамочці під склом з автографом, водрузив Слонові на голову Рендел – кільце для арафатки, ще раз подякував і поїхав.
- Поки приходили до тями від щастя, залишився без гонорару і похмурий, як хмара, командир розпорядився нашими конвертами по-своєму: перерозподілив їх вміст згідно внеску кожного, так би мовити, по процентовку, врахувавши, зрозуміло, і свою власну частку, – згадує Дмитро .
Відпочили, наступного дня завантажилися і взяли курс на Дубай. Там в готелі хлопці і запитують, що робити з подарунками.
Командир не панькався: фотографію залишити, а кільце викинути за непотрібністю. Ну, накази в армії не обговорюються – і все полетіло в сміттєву корзину ...
ЦІНА ПИТАННЯ. Поряд з готелем – сувенірна крамниця. Хтось і запропонував: давайте покажемо фото шейха, розповімо, те, се, раптом знайдеться покупець. Так і зробили. Не встигли знімок дістати, як господар крамниці, лише мигцем глянувши, заявив: "Беру!" І, не торгуючись, відрахував ... 10 тисяч доларів.
Льотчики оніміли. Ось це номер! Крамар між тим запитує: може, ще що є? Наші переглянулися: є, є, кажуть, кільце на арафатку. Несіть, відповідає той, куплю. Тисяч 17 доларів дам!
Вони бігом в готель – добре, номер прибрати і сміття викинути не встигли. Дістали то кільце, а воно пом'яте, зеленкою забруднено (бульбашка в коші була), загалом, товарний вигляд явно зіпсован ...
Приносять. Крамар покрутив у руках і засмутився: при всьому бажанні, мовляв, більше 5 штук заплатити не можу.
Не 17, шкода, а теж чимало. Ударили по руках і розійшлися ...
Потім розговорилися з господарем іншої лавки. А він приголомшив: ех ви, кільце-то тисяч 40 стоїть, а фото шейха – ще дорожче ...
- Задній хід включати було пізно, і Слонові говорити не стали, щоб не засмучувати, але він звідкись дізнався і влаштував грандіозну прочухана, змусивши у вигляді покарання вчити історію Еміратів, щоб більше конфузів не було, – посміхається М. – Так ми цілу тиждень і штудіювали книжки, вникаючи в арабські традиції, вивчаючи, що означають подарунки шейхів, яка їхня справжня вартість ...
Слон, легковажно знехтувавший безцінним презентом, довго не міг пробачити "упущеної вигоди". За 40 тисяч на Мелітополі двокімнатну квартиру купити можна було ...
З армії він звільнився. Працює в арабській авіакомпанії, займає солідну посаду. Місцеві закони, звичаї вивчив вздовж і впоперек. Урок даром
не пройшов.
- Більше такого вдалого відрядження у нас ніколи не було, – зітхає офіцер. – Немов у лотерею пощастило: співпали і серія, і номер ...
Емірати. Щоб не потрапити в халепу, варто заздалегідь вивчити традиції народу тієї країни, куди летиш.
Головні теми