Моторошні рекорди Гіннеса: Найбільша масова атака крокодилів

У військовій історії є один неймовірний випадок. 19 лютого 1945 року, під час запеклої битви на острові Рамри (Бірма), англійський морський десант заманив японську армію в мангрові болота, в яких жили тисячі гребенистих крокодилів. У результаті тисячний загін був знищений – з'їдений голодними рептиліями. Англійці не витратили жодного патрона або снаряда, – передає "Експерт".

Рапорт полковника японської армії Ясу Юнуко, розсекречений у 2013 році, свідчить: "Із мангрових боліт Рамри з того загону живими повернулися лише 22 солдатів і 3 офіцерів". Перевірка спецкомісії військового трибуналу, що проводила розслідування через 2 місяці, показала, що вода на ділянці боліт, площею 3 квадратних кілометри, на 24% складається з людської крові.

Ця історія сталася в лютому 1945 року, коли японські союзники Гітлера ще проводили контрнаступ на всіх стратегічних позиціях, включаючи т. зв. Південно-Західний фронт. Його ключовою територіальною ланкою була далекобійна артилерійська база на височині Юхан, розташованій на бірманському острові Рамри. Саме звідти відбувалися найбільш вдалі атаки на англійські десантні судна. Коли об'єкт був розкритий англо-американською військовою розвідкою, його знищення було позначено серед п'яти найбільш пріоритетних завдань для 7 оперативно-десантної ескадри Королівських ВМС Великобританії. Для захисту бази японське командування відправило на острів найкращий спецпідрозділ армії – диверсійний корпус №1, що вважається неперевершеним для відбиття атак мобільної піхоти.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Командир англійського десантного батальйону Ендрю Уайерт виявився дуже хитрим і спритним офіцером. Він послав розвідгрупу вглиб острова, де були важкопрохідні мангрові болота, і довідавшись, що вони просто кишать величезними гребенистими крокодилами, прийняв рішення будь-якою ціною заманити туди ворожий загін. Майор заперечив: "Наше обмундирування і озброєння не призначене для проходження боліт, на відміну від японців, які оснащені спеціальними костюмами і чималим арсеналом холодної зброї. Ми втратимо все". На що командир у своєму фірмовому напівжартівливому стилі, відповів: "Довірся мені і будеш жити...".

Розрахунок був приголомшливим за своїм тактичним опрацюванням. Після того, як шляхом позиційних боїв японський загін був виведений в саму глиб болота (чому, до речі, японські офіцери тільки зраділи, думаючи, що тут вони отримають перевагу), Уайерт наказав поступово відступати до берегової лінії, в кінцевому підсумку залишивши на передовій лише невеликий загін під прикриттям артилерії.

Через кілька хвилин англійські офіцери, які спостерігали у бінокль, стали свідками дивної вистави: незважаючи на тимчасове затишшя в атаках, японські солдати, один за іншим, стали падати в каламутну болотну жижу. Незабаром японський загін зовсім перестав чинити опір своїм військовим супротивникам: бійці, які ще стояли на ногах, підбігали до слабких і намагалися їх звідкись витягнути, потім теж падаючи і впадаючи в такі ж епілептичні судоми.

Ендрю наказав відступити авангардному загону, хоча зустрів заперечення колег-офіцерів – мовляв, треба ж добивати гадів. Наступні дві години англійці, перебуваючи на пагорбі, спокійно спостерігали, як стрімко тане потужна, чудово озброєна японська армія. В результаті найкращий диверсійний полк, що складався з 1215 досвідчених добірних солдатів, який неодноразово перемагав значно переважаючі сили противника, за що свого часу був ворогами прозваний "Смерч", був заживо зжертий крокодилами. Решта 20 солдатів, які зуміли втекти із смертельної пастки щелеп, були благополучно взяті в полон англійцями.

Цей випадок увійшов в історію як "найбільша кількість людських смертей від тварин". Так само названа стаття в Книзі рекордів Гіннеса. "Близько тисячі японських солдатів намагалися відбити атаку десанту Королівського військово-морського флоту Великобританії за десять миль від берега, у мангрових болотах, де живуть тисячі крокодилів. Двадцять солдатів пізніше були захоплені живими, але більшість були з'їдені крокодилами. Пекельне становище відступаючих солдатів ускладнювалося величезною кількістю скорпіонів і тропічних комарів, які також нападали на них", – сказано в книзі Гіннеса.

Натураліст Брюс Райт, який брав участь у битві на боці англійського батальйону, стверджував, що крокодили з'їли більшість солдатів японського загону: "Ця ніч була найжахливішою, з тих, що кожен з бійців коли-небудь відчував. Розкидані в чорній болотній рідоті закривавлені кричущі японці, роздавлені в пащах величезних рептилій, і дивні тривожні звуки крокодилів, що крутилися, становив вид какофонію пекла. Таке видовище, я думаю, мало хто зміг спостерігати на землі. На світанку стерв'ятники прилетіли, щоб підчистити те, що залишили крокодили...з 1000 японських солдатів, які увійшли в болота Рамі, тільки близько 20 були знайдені живими".

Гребенястий крокодил досі вважається найбільш небезпечним і найбільш агресивним хижаком на планеті Земля. Біля берегів Австралії саме від нападів гребенястих крокодилів гине більше людей, ніж від нападу великої білої акули, яка помилково в народі вважається найбільш небезпечною твариною. Цей вид рептилії володіє найсильнішим укусом в тваринному світі: великі особини можуть кусати з силою понад 2500 кг. В одному випадку, зафіксованому в Індонезії, суффольський жеребець, вагою в тонну і здатний тягати понад 2000 кг, був вбитий великим самцем морського гребенистого крокодила, який затягнув жертву у воду і звернув коневі шию. Сила його щелеп така, що він здатний за кілька секунд роздрібнити ними череп буйволу або панцир морської черепахи.

З документально підтверджених випадків масових людських жертв від нападу тварин також слід зазначити інцидент часів Другої світової війни, пов'язаний з нападом великих білих акул, які з'їли близько 800 безпомічних людей. Це сталося після того, як кораблі, на яких знаходилося цивільне населення, піддалися бомбардуванню і були затоплені.