Олександр Ільченко
Ми багато говоримо про правовий нігілізм. І це, на жаль, справедливо. Але!
Прислів'я "Закон – як дишло, куди повернеш, туди й вийшло" в юридичних колах часто підміняють більш витонченою формулюванням: "Закони пишуться для того, щоб кожен міг витлумачити і застосувати їх, як вигідно особисто йому". "Сегодня" зібрала яскраві приклади.
ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО: НЕ МОЖНА, АЛЕ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ
Стаття 4 Конституції України містить норму єдиного громадянства. Іншими словами, якщо ви є громадянином України, то одночасно громадянином іншої країни бути не можете. Про те ж – стаття 2 відповідного Закону: якщо громадянин України набув громадянство чи підданство іншої держави або держав, він все одно визнається лише громадянином України (поки сам офіційно не відмовиться).
Начебто все просто і однозначно. Але на практиці – інша картина. При бажанні громадянин України цілком може мати і паспорт іншої країни, тобто в нього можуть бути два (а в деяких випадках три, чотири) громадянства. Інше питання, як вони отримались. Серед дуже відомих політиків зустрічаються власники декількох паспортів. І при цьому їх власники не несуть ніякої відповідальності. На тій підставі, що подвійне, потрійне і більше громадянство за українським законодавством карається. Тобто, задекларувавши норму про єдине громадянство, законодавець не передбачив іншу – про відповідальність за порушення цієї норми. І цим "проломом" багато хто навчився користуватися.
Адвокат: "Нардепи будуть проти, оскільки теж постраждають"
Голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров розповів "Сегодня" про існування так званого "сплячого громадянства":
- Наші громадяни, які виїхали на постійне місце проживання, наприклад в Ізраїль, і встали там на консульський облік, з одного боку, зберігають українське громадянство, а з іншого – є ізраїльськими громадянами. Поки вони живуть там, це положення зберігається. Але якщо хтось вирішив покинути Землю обітовану, то після повернення знову стає громадянином України. Фактично у людини два громадянства, і друге – немов "спляче", залежно від того, де людина проживає постійно. Зручно, але, на думку Захарова, така норма не є прийнятною, і законодавці планують посилити вимоги до власників подвійного громадянства.
- Ситуацію необхідно змінювати, оскільки порушується норма Конституції, яка має найвищу юридичну силу, – згоден і відомий адвокат Микола Неділько. – На мій погляд, за подвійне громадянство необхідно вводити кримінальну відповідальність. Правда, навряд чи це можна реалізувати в осяжному майбутньому. Багато депутатів мають відразу кілька громадянств, і щось міняти в цьому плані їм просто невигідно. Якщо вводити відповідальність, постраждають і вони.
Чому ж противники подвійного громадянства так категоричні? Вони наводять свої аргументи.
- Йдеться про національну безпеку і територіальну цілісність країни, – упевнений Неділько. На його думку, роздача другого громадянства – спосіб тихого "захоплення" чужої країни. – Ще задовго до анексії Криму чимало проживаючих там громадян України різними правдами і неправдами отримали громадянство Російської Федерації. І коли на півострів увійшли "зелені чоловічки", зустріли їх хлібом-сіллю. Схожою була ситуація на сході країни. Не можна виключати загроз територіальній цілісності, суверенітету і нацбезпеки на заході України – масове отримання місцевими жителями громадянства Румунії, Угорщини, Польщі також може спричинити серйозні наслідки...
В якості плати за надання другого громадянства, допускає адвокат, в деяких випадках може бути і пропозиція про співпрацю зі спецслужбами іншої держави проти України. Це особливо актуально зараз, коли фактично вона знаходиться в стані неоголошеної війни.
- Тому введення кримінальної відповідальності за подвійне громадянство, на мій погляд, було б виправданим, – підсумовує Неділько. – Проблема в тому, що визначити, чи має громадянин України ще якесь громадянство, майже неможливо, поки він сам не зізнається або не "засвітиться" з паспортом іншої країни...
ВІЙНА З КОРУПЦІЄЮ: ПОКИ ЗВУЧАТЬ ЛИШЕ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО НАМІРИ
Тільки ледачий в Україні не говорить про корупцію. І всі вимагають результатів – арештів, судів, тривалих термінів. Але де гучні викриття? Процеси? Вироки? Посадки?
Вже є структури, покликані протистояти корупції: Національне антикорупційне бюро, Спеціальна антикорупційна прокуратура, Агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів. На думку радника міністра внутрішніх справ, нардепа Антона Геращенка, у держави з'явився реальний шанс скрутити шию гідрі корупції. Глава НАБ Артем Ситник анонсував розслідування резонансних справ своїми детективами і затримання на гарячому вже найближчим часом. У роботі зараз – два десятки кримінальних проваджень, розслідуваних Бюро.
Це, звичайно, вселяє певний оптимізм. Але поділяють його не всі.
- У суспільстві дуже багато справедливих нарікань на роботу кримінальної юстиції, зокрема зловживання службовим становищем окремими прокурорами і суддями, – говорить відомий адвокат Віктор Петруненко. – За ідеєю, НАБ для них – головний контролер. У той же час за законом судді знаходяться поза сферою повноважень Бюро. І поза зоною його досяжності. Зловживання суддею службовим становищем виражається, як правило, у винесенні завідомо неправосудного вироку або рішення. Відповідальність за це передбачена спеціальною нормою – статтею 375 КК України (до 10 років позбавлення волі). Але справи по ній НАБ не підслідні. І судді, зловживаючи (часто за погодженням і у взаємодії з прокурорами), можуть спати собі спокійно.
"ПІДКОРИГУВАЛИ", І ПРИВЕРНУТИ СТАЛО ВАЖЧЕ. – У період з лютого по травень 2014 Верховна Рада прийняла зміни до законів, що передбачають відповідальність за службові правопорушення, – продовжує Петруненко. – Деякі, дуже важливі для системи права норми були декриміналізовані. Кримінальну відповідальність за ряд протиправних діянь мінімізували або взагалі звели нанівець. Тепер, щоб залучити чиновника, наприклад, за зловживання службовим становищем, необхідно довести, що він переслідував мету отримати неправомірну вигоду, а заподіяну ним державі або громадянину шкоду повинен мати лише матеріальне вираження.
Припустимо, бійцям у зоні АТО необхідна партія бронежилетів та інших засобів захисту. Але чиновник, без чийого підпису поставка не може бути реалізована, не візує документ або не говорить його проходження. Начебто і мети наживи немає, а тягне і тягне час. Немов шкідник. І ось такого чинушу, згідно закону, притягнути не можна. Незважаючи на те, що від спецзасобів залежить життя і здоров'я бійців. Бездіяльність повинно бути покараним. Однак відповідальність в КК за нього вже не передбачена.
Парадокс – суспільство очікує конкретних кроків у боротьбі з корупцією, а дієві інструменти боротьби у правоохоронців відсутні. Немає норм матеріального права, які дозволяли б покарати посадову особу, що зловживає службовим становищем, перевищила свої повноваження, немає процесуального закону, який би забезпечував ефективну боротьбу з цим явищем, немає. Про те, що КПК потребує серйозних доопрацювань, кажуть слідчі, адвокати, прокурори і навіть самі судді. Але все залишається поки на рівні декларацій.
"ВСЕ ДУЖЕ ПОВІЛЬНО І ВРОЗДРІБ". – Система передбачає комплекс заходів, які повинні здійснюватися одночасно, – каже Захаров. – А у нас так не виходить: НАБ було готове включитися в процес ще кілька місяців тому, тільки не могло почати без Антикорупційної прокуратури. Тепер створили спецпрокуратуру, але ще не набрали людей. Все просувається вкрай повільно. Багато чого надмірно політизується, законодавці більше піаряться, ніж думають про результати, яких очікує народ. І, як у байці Крилова, згоди немає. Часто ліва рука не відає, що робить права.
Артем Ситник, до речі, побоюється, що відомство ризикує потонути в корупційних справах, порушених ще до створення НАБ. Він пропонує, щоб кримінальні полвадження, відкриті до 4 грудня, вела прокуратура. Рішення поки не прийнято.
Речдоки. Нерідко справи корупціонерів розсипаються за недоведеністю.
На межі: "Виганяємо духів, знімаємо пристріт, прокляття..."
Останнім часом виріс попит на послуги різного роду екстрасенсів, доморощених шаманів, провидців, ворожок. Є цілі співтовариства, релігійні та інші організації, готові вигнати злих духів, зняти родове прокляття, псування, пристріт, позбавити від всяких різних напастей, зробити здоровими, щасливими, багатими.
Природно, не за красиві очі. Одним допомагає, іншим не дуже. Треті банально відчувають себе обдуреними. Такі вимагають повернути гроші і за всією суворістю покарати тих, хто брався їм допомогти, але насправді нічим ця "допомога" не закінчилася, окрім як полегшила гаманці.
Чи реально домогтися хоча б відшкодування витрачених грошей?
- Практика показує, що в більшості випадків таке неможливо, адже в Україні немає закону, що забороняє подібну діяльність, – відповідає відомий адвокат Іван Ліберман. – Так, грань між шахрайством і нібито бажанням позбавити від пороків, недуг, наклепів дуже тонка. Але людина сама, без будь-якого примусу, звернулась до цілителя і добровільно сплатила гонорар. А раз немає закону, то і довести, що на комусь нібито було родове прокляття, псування, щось ще, не можна, як і те, знімали, наприклад, пристріт чи ні. Визначити причинно-наслідковий зв'язок між фізичним станом відвідувача до візиту і після також нереально. І довести провину псевдолікаря в тому, що у його клієнта нічого не змінилося або змінилося до гіршого, при всьому бажанні не вдасться. Той, хто спробує оскаржити втручання у своє життя через суд, навряд чи досягне бажаного. Відмовлять у відкритті кримінального провадження і правоохоронні органи. Там запитають: "Чим доведете, що у вас цей злий дух залишився? Або що він у вас був? Або замість одного духу вселився інший?". Ну і так далі. Тобто вибір невеликий: або не користуватися послугами провидців і ворожок, або віддавати собі звіт в тому, що ті ні за що не дадуть відповідь.
Стріт-сервіс. Будь-який каприз... І ніякої відповідальності.
ПЛАСТИКА: ЯК БИ ТАК, ЯК БИ НІ!
В Україні діє ряд медичних клінік, де проводяться пластичні операції. Як правило, це спеціалізовані профільні центри з підготовленим і навченим персоналом.
- Це прекрасно, що туди можуть звернутися ті, кому необхідно хірургічне втручання, але є важливий нюанс, що стосується пластичної хірургії – у нас вона офіційно не заборонена і не дозволена, – коментує ситуацію доктор права Іван Ліберман. – Про те, що випускник медичного вузу має спеціалізацію хірурга, свідчить запис у його дипломі про вищу освіту. Однак закон не передбачає, що це дає йому право робити так звану пластику. Тобто немає ні прямої заборони займатися цією діяльністю, ні дозволу...
Виходячи з відомого посилу: "Дозволено все, що не заборонено законом", – на це можна було б закрити очі. Але є й юридичний аспект, на який слід звернути увагу.
- Він стосується випадків, коли операція пройшла невдало, і для пацієнта настали небажані наслідки – такі в практиці, на жаль, зустрічаються, – продовжує адвокат. – Але якщо пацієнт звернеться до правоохоронних органів з проханням порушити кримінальне провадження за статтею 140 КК України (лікарська помилка), то заявнику можуть відмовити. Або відкриють за іншою – ст. 138-й (незаконна лікарська діяльність). І не факт, що відкриють, виходячи з того ж двоякого трактування – ні заборони, ні дозволу. Для людини недосвідченої в юриспруденції великої різниці немає. Однак це означає, що фахівець не лише вчинив лікарську помилку, яка завдав негативних наслідків для пацієнта, а взагалі не мав права займатися такою діяльністю.
"Сегодня" намагалася отримати докладний коментар з цього приводу в декількох клініках пластичної хірургії. Нас запевнили, що установи сертифіковані, персонал має всі необхідні дозволи і нарікань на якість роботи від пацієнтів немає. Правда, ні в одній з клінік нас чомусь не з'єднали з юристом. А дізнавшись, які питання цікавлять, відповідали лише, що по цій частині "все нормально".
"Полуничка": можна зберігати і дивитися
Юристи жартують: "Якщо в законі детально прописати, чим порнографія відрізняється від еротики, вийде таке хитромудре формулювання, що відразу ж доведеться вводити заборону на читання і цитування цього закону".
Кілька місяців тому, в серпні, "Сегодня" наводила юридичну колізію: виявляється, згідно з чинним в Україні законодавством, дозволено тільки купувати порно, але не продавати його. Тим, хто свідомо або через незнання займається таким бізнесом, загрожує кримінальна відповідальність.
Але одне без іншого не буває: оскільки на кожен товар є покупець, то на кожного покупця, відповідно, є продавець. І навпаки. Що слід знати тим і іншим?
- Санкція статті 301 КК України за ввезення, виготовлення, збут, розповсюдження порнографічних предметів передбачає, залежно від фабули справи, широкий спектр покарань – від грошового штрафу до арешту, обмеження волі до трьох років, позбавлення волі до дванадцяти років та позбавлення права займатися певними видами діяльності на той чи інший термін, – говорить Микола Неділько. – Міра відповідальності залежить від переслідуваної мети: коли йдеться, наприклад, про збут, поширення – це злочин, за який доведеться нести покарання. Якщо така мета не доведена, отже, і злочину не було.
Захисник: "Стаття 301 КК – не для покупців порнографії"
Чи може бути притягнута до кримінальної відповідальності особа, яка стверджує, що тримала продукцію порнографічного змісту для себе?
- Це суперечило б нормі Конституції, де йдеться про право кожного на вільний розвиток особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших громадян, – пояснює адвокат. – Тим не менш, відомі випадки притягнення до відповідальності людей, у яких вдома вилучалися відповідні предмети, нібито призначені для поширення, у тому числі в інтернеті. Але такий зв'язок необхідно довести.
В основному ж сьогодні порнографія розповсюджується через Мережу. Створені в Україні порносайти, їх власники, виробники "полунички" прямо підпадають під статтю 301.
А ось різного роду сексшопи, де реалізуються предмети та вироби певного асортименту, знаходяться поза зоною кримінальної відповідальності. Хоча, як вважає адвокат, діяльність таких магазинів повинна бути чітко врегульована на законодавчому рівні.
На будь-який смак. Купувати порно можна, а от продавати – ні...
ЩО РОБИТИ, КОЛИ ВИНИКЛА ПРОБЛЕМА
У юристів є готовий рецепт: "Не знаєте, як вчинити, – чиніть згідно закону".
Але багатьом з нас не вистачає елементарних знань юриспруденції. Звідси і правова безграмотність, помилки, чиновницьке свавілля, проти якого безсилі законослухняні громадяни. Як бути, куди стукати?
- Зараз розвивається безкоштовна правова допомога, – каже Євген Захаров. – Більшість адвокатів, які її надають, працюють, не побоюся цього слова, самовіддано. Майже в кожному великому місті є два-три приймальні пункти і нашої правозахисної організації. Туди можуть звернутися ті, хто хотів би отримати безкоштовну консультацію. Гризуть сумніви, не впевнені в правильності своїх дій – краще порадитися з досвідченим юристом, ніж робити кроки на свій страх і ризик...
На прийомі у окуліста. Бачимо одне, а на думці інше.
Читайте також:
Головні теми