Головна Сьогодні

Невигадані історії з письменником Олексієм Курилко: таємниця "Золотого ключика", або чому Толстой перетворив виховну казку в інструкцію по виживанню

Як Червоний Граф став маріонеткою і навіщо написав казку, яка принесла йому більше грошей, ніж всі інші твори

Один психоаналітик колись сказав мені, що величезний вплив на розвиток дитини, крім виховання і поведінки батьків, відіграє його улюблений казковий герой. І цей вплив набагато більше, ніж ми звикли вважати. У той час, коли у дитини складається основа його майбутньої особистості, а він дивиться по сотні разів один і той же мультик або перечитує десятки разів одну й ту ж казку – це не проходить даром. Йому чомусь подобається саме цей герой цієї конкретної казки. І світ казки стає для нього рідним, близьким, зрозумілим і ясним для його нинішнього світосприйняття. А поведінка улюбленого героя, – хоче того дитина чи ні, можливо, навіть проти її волі, – стає показовим прикладом того, як треба чи не треба вести себе, як можна вирішувати ту чи іншу проблему.

На маму, тата або вихователя дитина дивиться знизу вгору. Дорослі для нього – якісь боги всемогутні. Можливо, він і мріє бути, наприклад, як тато, але це мрія, і це недосяжно, а казковий герой – ось він. Він завжди з ним, завжди поруч. Його стиль дитині імпонує. Вона дивиться на нього із захопленням, але як на рівного собі. Вона легко ототожнює себе з ним. Тому деякі психологи, знаючи, яка улюблена казка була у пацієнта в дитинстві, можуть припустити, з якої приблизно матриці будувалася все її подальше життя.

Так, всі ми різні, і кожна людина єдина і неповторна. Але, погодьтеся, люди, чий улюблений казковий герой був, скажімо, Карлсон, діють інакше, ніж люди, чиїм улюбленим персонажем був, наприклад, Чебурашка або Кот Леопольд. А закони, за якими побудована та чи інша казка, міцно засіли в підкірку нашої підсвідомості, будучи тим самим фундаментом, на основі якого споруджувалися будівля нашої особистості і нашого світогляду, а так само і методи нашої участі в процесі загального світобудови.

Існує ціла система розподілу людей на різні типи. Стало бути можна зрозуміти схильність до певної стратегії поведінки. Наприклад, Юнг намагався розділити людство на архетипи, запевняючи, що не тільки люди, а й герої книг мають в основі своїй певний набір характерних рис, що відрізняють їх від інших. Цей набір характерних рис властивий йому одному, вірніше його прообразу, що бере свій початок в стародавніх міфах і легендах. А так як всілякі сюжети давно враховані і розібрані, то не дивно, що ще давньогрецькі філософи помічали в долях людей певні закономірності і не дивувалися, що життя однієї людини разюче нагадує життя іншої історичної особистості, і вже тоді запевняли: ніщо не нове, і все вже було. Так, часи змінюються, і новий час народжує нові казки, але люди-то незмінні. Складаючи нові казки, вони лише дають нові імена знайомим з дитинства особам. А створюючи героя, наділяють його особистими якостями, які придбали в процесі життя, починаючи з раннього дитинства, коли вони слухали або читали про пригоди своїх улюблених героїв
.

ЧЕРВОНИЙ ГРАФ

Скажімо,ОлексійМиколайовичТолстойзголовноюказкоюсвоєму житті"Золотийключик,абоПригодиБуратіно",наякій вирословжене однепокоління.Алебільшупопулярністьказкавсе-такималаза часівдитинстванашихдідівібатьків.Ізрозуміло,чомутакбулоічомулюдям,які вирослинаційказці,легшежилосяза часівСРСР,вірніше-за часівдругої половиниіснуваннярадянськоїімперії.Можнанавітьпростежити,якимзмінампіддавалисяпригодиБуратінозгодом.

Відомо,щоОлексійТолстой-ЧервонийГраф,яксталийогоназиватипісляйогоповерненнявКраїнуРадземіграції,-не збиравсяскладати казкузоригінальнимсюжетом.Ні,вінзбиравсялишеперекластинаросійську мовудавновподобануйомуказкуКарлоКоллоді"Піноккіо".У 1933 роцівінпідписуєдоговірнапереробкуПіноккіо.Спершуйоговідвернулароботанадроманом"ПетроПерший".Потім-трилогія"Ходінняпомуках".

Поступово з вільного художника він остаточно перетворюється в те, про що він напевно несвідомо проговорюється в казці, – в маріонетку, брехливу ляльку, блазня-витівника. Ось його запрошують в поїздку на Біломорканал разом з іншими письменниками СРСР. Кожен розумів, що повинен буде якось оплатити таку високу довіру і повинен буде написати захоплений звіт про великое будівництво всіх часів і народів, яке здійснювалося руками ... ув'язнених. І цю безкоштовну, по суті, рабську працю і повинна були оспівати кращі письменники країни. Толстой не став винятком.

new_image4_231

Поступово з вільного художника радянський граф Толстой перетворюється в брехливу ляльку, червоного блазня-витівника

І на нього посипалися всілякі блага: новий будинок, машина з особистим шофером ... Його обирають до президії Спілки письменників. Здавалося б, життя посміхнулася тому, хто так довго прагнув домогтися висот і хоч частково наблизитися до слави свого далекого родича і прославленого однофамільця. Його книги публікують мільйонними тиражами, за п'єсами ставлять спектаклі в театрах ... І ось в 1935 році, коли, переживши інфаркт, причиною якого став не тільки розгнузданий спосіб життя, а й совість, лікарі забороняють йому працювати, і він приступає до написання казки. І це навіть не вільний переказ казки Коллоді, як стверджував автор, а зовсім інша річ, лише парою сюжетних ліній стикається з першоджерелом.

До речі,"Золотийключик,абоПригодиБуратіно"дійсноставтимключиком,здопомогоюякоговінзмігвідкритидвері, що ведутьдо славиізбагачення.Проектпринісписьменникові неменшегрошейіпопулярності,ніжвсі іншіроботиписьменника,разомузяті.Спочаткунаписанаказка.Потімоднойменнап'єсадлятеатрув1936 році.Післячого,в1937 році,бувнаписанийсценарій.

ТАЄМНИЦЯ ДУШІ

Мало дослідників віддають належне цій роботі Толстого, вважаючи її лише капризом письменника. Насправді казка більше може розповісти про життя письменника, ніж всі його автобіографічні речі. До того ж "Пригоди Буратіно" зараз можна вважати ключиком до секрету таємницею душі Олексія Толстого. Ось ним ми і скористаємося. Бо розгляд цієї казки не тільки багато скаже нам про самого автора, а й про батьків наших батьків, які починали свій шлях з багаторазового перечитування і обожнювання цієї казки. Розбираючи казку і її героя, ми зможемо зрозуміти частину одного з поколінь СРСР, а значить – впритул підійти до розгадки того, ким були вони і ким могли б стати ми. Але у більшості з нас були вже інші улюблені герої.

В ПОШУКАХ СВОГО КЛЮЧИКА

Толстойзмінивне тількиім'яголовногогероя.Спочаткузміниввсюйогосутність,ілишевкінціпершоговаріанта рукописувінвирішуєзмінитиісаме ім'я.Тутявно,щоТолстойзрозумів,доякої міриійогогерой,іказкавціломувідрізняютьсявідпершоджерела.Авідмінностеймаса.Вонияскравоі незкращого бокухарактеризуютьБуратіно,атак самоіавтора,оскількиТолстой,можливо, невідстежившиусвідомлено,зробивгерояказкисвоїмальтерего-сильновідділивБуратіновідПіноккіоінаблизивйогодо свого внутрішнього"я".

Замість повчальної історії ми маємо лиху історію про не дуже розумного, але безжурного і кумедного чоловічка, який заради високої і благородної мети, а також
не заради відносної свободи у творчості, згоден стати власністю лялькового господаря в життя. Цілком очевидна метафора його життєвих компромісів.
Ім'я Піноккіо бере свій початок від італійського "кедровий горішок", тоді як Буратіно походить від un burattino, що означає маріонетку, керовану ляльку. Це все перевертає з ніг на голову. І дуже спрощує первісну інтригу. В чому сенс?
Одного разу, здалося, я все зрозумів. Розгадав те, що можна було пояснити просто: Толстой був настільки посереднім письменником, що не міг оцінити і зберегти очевидну перевагу самої суті казкової фабули.

Але не так уже й дурний був Толстой. І аж ніяк не був бездарним. Що ж сталося? Може, хто знає, так і було задумано спочатку? І все перероблено не просто так, а навмисне! Щоб дати зрозуміти нащадкам, в чому відмінність між вільним світом, де в казці навіть дерев'яна лялька має всі шанси стати справжньою людиною, і радянською країною, де при тоталітарному режимі на свободу може розраховувати будь-яка дитина, якщо прийме головну умову – стане лялькою. Слухняною або розбалуваною – питання окреме! Головне, стати ляльками і прийняти це як належне. Що є людина в СРСР? Маріонетка! Лялька, якій дозволено отримати освіту і бути щасливою, якщо, звичайно, вона, лялька, зробить правильний вибір. Вибере правильний театр і свого господаря.

ДИВИМОСЯ В КОРІНЬ

По суті, вся казка про пригоди Буратіно – це розповідь про пригоди його автора, самого Толстого, якщо, звичайно, не всі сприймати надто буквально. Словом, або Толстой несвідомо це зробив, або навмисне, щоб таким дивним способом висповідатися і порозумітися з майбутніми дослідниками його життя і творчості. Це ясно, наприклад, за рукописом п'єси "Золотий ключик". Толстой пише п'єсу, іноді супроводжуючи написане власними малюнками. Так, наприклад, навпроти слів Мальвіни: "Я сумую без театру. От би завести свій власний ляльковий театр. Ми б самі складали п'єси, самі б продавали квитки ... Без батога Карабаса". Тут же поруч несподівано накидав знайомий всій країні профіль вусатого чоловіка. Такий же профіль з трубкою з'являється після відкриття театру ... Ясно, що Сталін асоціюється у Толстого з тим, хто може подарувати художнику можливість творити у власному театрі і – прибрати подалі, а то і зовсім позбавити права на контроль з боку будь-яких "карабасів- барабасів" від цензури.

ПІНОККІО VS БУРАТІНО

У чомужщеосновнівідмінностіміжПіноккіоіБуратіно?Уобох,яквипам'ятаєте,довгийніс,якийобидваобожнюютьпхативчужісправиісекрети.АлеуПіноккіонісвиростаєдожахливихрозмірівзкожнимсловомнеправди.Тобточим більшеПіноккіобреше,тимйомугірше,тимвінпотворніший,ітимдалівідсвоєїмрії-статилюдиною.Висновок зрозумілийбудь-якому малюкові,асаме:брехати-погано.

new_image3_280

"Піноккіо" Коллоді. Для того, щоб навчити дітей правильним вчинкам

Зовсімінша справа-геройказки"Золотийключик"!БрехняБуратінонічимсебене видає.Вінбрешене менш,атойбільше,алейомуне завждибрехняшкодить.Навпаки,найчастішебрехня,обманіхитрощіБуратінодопомагаютьабойому,абойогодрузям.Вкрайньомувипадкуйогобрехнязаважаєпланамнегативнихперсонажів.Грубокажучи,інодібрехняілицемірствоприносятьблаго!Якбачите,всевмежахбільшовицькоїнорми:метавиправдовуєзасоби!

Хочавцьомуможнапобачитиіщось більше.Аджеякщогіпотезапро те,щоБуратіноєальтерегоТолстого,тоавторза допомогоюказки,крімусього іншого,заявляєпро те,щовін,якхудожник,змушенийне шукатиіпроголошуватиістину,адопомагатилюдямобманюватисяівіритивказкузарадизагальногоблага.Алецебулотакна початкуроботиівднінаписанняказки.

Однаквжечерез три рокиТолстойне тішивсебеілюзіямиз приводусвободитворчості.Вйогозаписникуза 1936року єкількарядків,якідослідникивідносятьдо роботинадп'єсоюабосценаріємпро пригодиБуратіно,асамеримованірядкидляпісенькиляльок:"Палаютьяскравосвічки/Танцюютьчоловічки/Щожмені невесело/Головуповісивя/Нашгосподарпрудко/Смикаєзанитки...".

Уцихрядках,що підтверджуютьявнеототожненняавторського"я"злялькою,вженемає,яків усьомумайбутньомукіносценарії,ніякоїособливоїнадіїнате,щоТолстойвіритьу вільнутворчістьякмаріонетки.Іякщоавторнамагавсявкластивказкутаємнийсенс,яка пояснювала бічасткововиправдовувалавласнухитруповедінкувіграххудожниказвладою,тотепервінже,Толстой,готовийсумноконстатуватиочевиднийпрограш.Болялькаєлялька,івонаоживає,тількиколилялькар"прудкосмикаєзанитки".

new_image_349

"Буратіно" Толстого. Самовчитель по виживанню

Осьцьогоякраздітиіне помічають.КолисьТолстой,яківсісправжнілюдитворчості,бувнаївнимякдитина.Аледитинув ТовстомувбивТолстой-конформіст,боягузіласанаславуірозкішлюдина.Адітивірятьказкам.Длянихляльки-живізавжди.Авжиттітакне буває.

ЧОМУ ТРІКСТЕР РУЛИТЬ

Тількиаджеякщолялькажива,значить,вонакимосьуправляється,аразвонакерована,тоніпрояку свободуне можейтий мови.Босвободавідлялькаря(не важливо-доброгочизлого)дорівнюєодному-знерухомлення.Тобтосмерті.Якщотилялькаіне бажаєш,щобтобоюкерували,тотебеабоповісятьнагвоздик,абовикинутьзовсім.

СИЛА ЧАРІВНОСТІ. Буратіно-не дужехорошийприкладдлянаслідування!Алейомувсепрощається,оскількивінвеселий, привабливий,добрий,вглибинідушішляхетний!Він,яківсякийтрікстери,позитивнийічарівнийгеройзнегативнимирисами,алеголовне-йогосилавневбиваній негативній чарівності.

Зазвичайказковийгеройотримуєвсе,про щомрієпіслянизкивипробувань,алелишетоді,коливінчинить правильно,чесно,благородно,самовідданоічуйно.АосьБуратіноівфіналі,івпроцесіказкизазвичайнагороджуєтьсязанеправильну поведінкуіне завждихорошівчинки.Зполінайогороблятьлялькою,яка вмієходитиіговоритипіслятого,яквінмало незвівзрозумуДжузеппе,апотімщеіпосваривдвохстарих.

Дальше більше. Папа Карло продає свою куртку і купує Буратіно їжу і абетку після того, як через шкідливий характер і пустощі останнього ледь не вбиває щур. Карабас дає йому грошей після того, як той, нехай і мимоволі, відкриває таємницю намальованого вогнища. А Тортилла обдаровує Буратіно золотим ключиком після того, як він грубить на виявлену до нього гостинність. Він постійно бреше, вигадує, дурить і сміється над слабкостями друзів. Він не слухає добрих порад хороших персонажів і вірить всяким спритникам. Мріє розбагатіти, щоб купити татові Карло курточку. Хоча абетку, куплену за гроші від продажу куртки він, не замислюючись, продав. Папа Карло хотів би, щоб Буратіно отримав освіту, а Буратіно вчитися нудно. Він взагалі дурний, жадібний, грубий, гордий і хвалькуватий ... І до фіналу, на відміну від Піноккіо, Буратіно не змінюється.

Майжеу всіхголовнихміфахтрікстерєдругомголовногогероя,ітількивСРСР,трікстерстаєголовнимгероємвкожномувдаломутворі.Більш того!Колитрікстерстававголовнимгероєм,утворуз'являвсяшансстатишедевром.Приклади?БеняКрікБабеля,ЧапаєвФадєєва,БендерІльфаіПетрова.Цедлядорослих.АдитячалітературавособіОлексіяТолстогопіднеслаБуратіно.Длябагатьохнашихдідусівібабусь,апотімідляїхніх дітейБуратіноставулюбленимгероємвдитинстві.Нуабооднимзулюблених...

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися
Читайте Segodnya.ua у Google News
Джерело: Сьогодні

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти