Історії з життя українських адвокатів: відбуваючий довічне виграв 12 тисяч євро, а екстрасенси вступають в змову з шахраями

День юриста, який відзначався 8 жовтня, став приводом розповісти про несподівані правові колізії в практиці адвокатів. Однією з них, що пройшла Європейський суд з прав людини, поділився член Ради адвокатів України Роман Афанасієв.

- Тринадцять років тому в Іванівському районі Одеської області стався зухвалий розбійний напад, що призвело до вбивства трьох місцевих жителів, – каже він. – Через два тижні після цього в Сумах був затриманий заготівельник сировини Володимир Зякун, разом з іншим сумчанином звинувачений в цьому злочині. Свою причетність до нього вони заперечували, але згодом дали свідчення. Пізніше Зякун заявив, що обмовив себе під психологічним тиском працівників міліції, які застосовували до нього недозволені методи фізичного впливу, що підтверджувалося медичним висновком та іншими доказами.

Як стверджує адвокат, слідство у кримінальній справі велося некваліфіковано, поспішно, недбало. Мабуть, стояло завдання якомога швидше відрапортувати про розкриття злочину. Тому, з його точки зору, ряд серйозних нестиковок, суперечностей залишилися без реагування. Відмахнулися і від скарг обвинувачених.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Через два роки, в серпні 2005-го, сумчан визнали винними і засудили до найвищої міри покарання – довічного ув'язнення з конфіскацією майна. Суд фактично ґрунтувався на трьох обставинах: визнанні підсудних, свідоцтві мешканки Іванівського району Любові В. і відбитках частини долоні, виявлених нібито на місці злочину.

Заяви підсудних про те, що їхні показання вибиті силою, суд до уваги не взяв. Як і сумніви в тому, що належав одному з обвинувачених відбиток був вилучений з місця подій. Не врахували і визнання В. в тому, що вона обмовила невинних. Верховний суд залишив вирок в силі.

- Відбуваючи довічне покарання, Зякун не опустив руки і вирішив шукати справедливість в Страсбурзі, – продовжує Роман Афанасиев, до якого з колонії звернувся Володимир. – Там вивчали матеріали більше чотирьох років. І в лютому нинішнього року ЄСПЛ нарешті задовольнив його звернення, констатувавши, що співробітники міліції, домагаючись визнання, піддавали його тортурам і жорстокому поводженню. Тепер держава Україна має виплатити Володимиру 12 тисяч євро як компенсацію за завдану йому шкоду.

Відбувши 13 років в колонії для довічників, довів правоту в Страсбурзі.

На думку адвоката, замість того, щоб шукати справжніх злочинців, співробітники міліції призначили винними двох заїжджих сумчан – ті приїхали на Одещину для закупівель сировини і потрапили їм під руку. До речі, на момент злочину Зякун з напарником перебували зовсім в іншому місці, чому були свідки – їх також заслуховували в суді. Але алібі проігнорували, і обвинувальний висновок майже дослівно ліг в основу вироку.

- У своїх листах до Генпрокуратури, Адміністрації президента, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, інших інстанцій Любов В. зізнавалася, що її теж піддавали незаконним методів дізнання, через що вона змінювала показання, але ці послання пересилалися тим, на кого скаржилася, – гортає копії цих звернень Афанасієв. – Логіка проста: суди пройшли, і все зрозуміло...

Такою була і, на жаль, залишається порочна судова практика: виправдувальний вирок за обвинувальним висновком, за дуже рідкісним винятком, не виноситься. Судді легше погодитися з висновками досудового слідства, ніж трактувати будь-які сумніви на користь обвинуваченого, як диктує закон.

- Прецедент в тому, що людина, безуспішно відстоював свою невинність в Україні, відбувши довгих 13 років з безстрокового довічного ув'язнення, зуміла довести правоту в Страсбурзі, – констатує захисник. – Скільки йому ще судилося провести за гратами, невідомо. Прохання про помилування подавати не хоче, мотивуючи тим, що помилування – визнання провини, а він нічого не робив.

Справа Зякун, на думку захисту, – свого роду тест на здатність правоохоронних і судових органів України визнавати і виправляти помилки, допущені в минулому.

"Сегодня" намагалася відшукати тих, хто міг би пролити світло на події 2003 року в Іванівському районі. Колишній керівник обласної міліції сказав, що за давністю їх не пам'ятає. Інший офіцер обурився: "Причому тут ми, якщо був вирок і прокуратура, що наглядала за справою, нічого не знайшла?". У суді кажуть, що ті, хто розглядав справу, вийшли на пенсію. Але Афанасієв має намір добиватися перегляду справи, резонно вважаючи, що, поки його підзахисний в колонії, реальні вбивці, можливо, продовжують безкарно розгулювати на свободі. У свою чергу, і ми залишаємо за собою право повернутися до цієї історії.

Камера. Звідси йдуть листи рідним і скарги до Європейського суду.

СУПЕРЕЧКА: ДАМА ДІЛИЛА ГАРАЖ

У послужному списку справ, якими за багато років довелося займатися адвокату Андрія Федура, переважають резонансні кримінальні. Але були й цікаві цивільні справи.

- До мене, тоді ще молодого адвоката, звернулася жінка – вона розлучалася з черговим чоловіком, по-моєму, сьомим за рахунком, – згадує Федур. – Сказала, що не претендує на автомобіль, що належав йому , оскільки не має водійських прав, але при розділі майна хоче отримати капітальний, добротний гараж. Заковика в тому, що і машину, і гараж чоловік мав задовго до одруження, тобто вони не були разом нажитими в шлюбі...

Домагатися половини вартості гаража дама відмовилася. Їй він потрібен був цілком. Але як переконати суд, що у неї є право претендувати на нього? Чи брала якусь участь в будівництві, купівлі будматеріалів, чим це готова підтвердити? Які ще є докази?

Довго судили-рядили... І Федур запитує: "А знаєте, де гараж знаходиться?" – "Знаю, звичайно". – "Часто там бували?" – "Так". – "І до того, як заміж вийти?" – "Багато разів..." – "І тоді, коли гараж будувався?" – "Приїжджала, їжу будівельникам привозила... Ну а потім з ним залишалася, ще до того, як стати чоловіком і дружиною".

- Ось цей козир і спрацював в суді, що вони там бували разом, – говорить Федур. – А потім вона десь роздобула довідку про те, що і шлакоблоки для будівництва купувала. Справжність довідки викликала у мене сумніви. Але суд її врахував. І гараж дістався цій дамочки, а половину його вартості вона заплатила колишньому чоловікові. Тож своєї мети досягла...

Що цікаво – через рік вона знову прийшла до адвоката і з порога запропонувала: "А давайте ще за що-небудь візьмемося! Ви ж розумний – придумаєте щось". Але Федур відмовився.

АФЕРИ: ЧОРНА ЕНЕРГЕТИКА КРИМІНАЛЬНИХ СХЕМ

Найперша справа адвоката Миколи Неділька була неабиякою і... з нальотом містики.

- Її унікальність полягала в кримінальній схемі, яку практикував якийсь столичний підприємець, – розповідає адвокат. – Він набирав дівчат, переважно приїжджих, і надавав можливість заробити на "чейнджі" валют. Однак замість заробітку ті опинялися в глибокій борговій ямі...

У їхнього господаря, як з'ясувалося пізніше, був приятель, який мав здібності екстрасенса. Час від часу він відвідував якийсь обмінник під виглядом клієнта, вступав в розмову з продавщицею, яка нічого не підозрювала, гіпнотизував її і, поки та перебувала в трансі, виманював гроші.

Коли пропажа виявлялася, дівчата не могли ні зрозуміти, ні пояснити, як це сталося. Підприємець же вимагав відшкодувати збиток, погрожував кримінальною справою і в'язницею. Такі епізоди повторювалися багаторазово. Відшкодовувати те, що зникло, доводилося родичам дівчат. Бізнес процвітав – рахунок йшов на десятки тисяч доларів.

- Справа все-таки потрапила до суду, оскільки одна з ошуканих заявила, що у неї немає грошей, – продовжує Неділько. – Я представляв інтереси обвинуваченої підприємцем в крадіжці...

Коли в ході слухання той зрозумів, що може програти (справа поверталася не на його користь), то знову підключив свого дружка. З'явившись на чергове засідання, він зайняв місце в залі і почав гіпнотизувати адвоката.

У залі суду нерідко накопичується негативна енергія, кажуть учасники процесу.

- Без будь-яких причин мова моя змінилася, стала сповільненою, незв'язною. Почався задушливий кашель. Горло перехопило так, що замість слів долинали якісь дивні звуки. Порушилася координація. Я був не в змозі чітко формулювати і висловлювати свою позицію. Був змушений просити суддю оголосити перерву. Зрозумів, що ця людина явно хоче вплинути на мою свідомість. Його, хоч і не відразу, впізнала і моя підзахисна.

Адвокат розповідає, що особливо не схильний вірити ні в містику, ні в якісь надприродні сили. Але тоді не роздумуючи пішов до церкви, де помолився, поставив свічки, а на наступне судове засідання взяв святу воду, щоб захиститися від негативного впливу.

- Повністю виправдати дівчину тоді не вдалося, але вона була засуджена лише до умовного покарання, оскільки, як вважав і вважаю, сама стала жертвою злочинців, – каже адвокат. – Витівки кримінальної парочки не так вже й складно було довести. Але це вимагало додаткового часу і доведення провини...

За словами захисника, останніми роками "унікуми" часто виявляють себе в судах. Особливо під час гучних процесів і в присутності великої кількості народу, через що обчислити, хто саме направляє чорну енергію, буває досить важко. Рік тому за участю Неділька слухалася справа, і сценарій повторився: в залі, де були присутні багато людей, осіб по двадцять з кожного боку, якоїсь миті одночасно майже у всіх... відняло мову.

- На попередніх слуханнях все було зазвичай, звучали зрозумілі свідчення, відповіді на питання, а тут – немов переклинило, – згадує Неділько. – Припускаю, що серед присутніх в суді був хтось, наділений здібностями приховано впливати на свідомість інших. Чим і скористався, намагаючись вплинути на хід процесу, а можливо, й на рішення. У перерві я пішов до розташованої неподалік церкви, поставив три свічки, помолився... Хочете вірте, хочете – ні, після цього обстановка в залі суду змінилася.

Адвокат додає, що не тільки він переживав подібні атаки.

- Знайомий суддя постійно тримає в кабінеті палаючу свічку і ще одну запалює перед кожним засіданням. Його прикладу дотримуюся і сам. Не забуваю взяти святу воду. Як до адвоката і депутата до мене приходить чимало людей. Після деяких почуваєшся ніби вичавлений лимон. Таке було не раз. Енергетика позитивна далеко не у всіх.

ДРАМА: ГРАЮЧИ, ЦУЦЕНЯ ЗІПСУВАЛО ДОКУМЕНТ ГОСПОДАРКИ, І ТІЙ ВИПАДКОВО ВІДКРИЛАСЯ ПРАВДА ПРО РІДНОГО БАТЬКА

А цю дивовижну історію з власної практики нам повідала адвокат Тетяна Лежух.

- Одного разу на очі потрапила смішна фотографія: прямо в об'єктив невинно дивився симпатичний пес, поруч з яким лежали порвані ним на шматки закордонний паспорт і квитки, – з посмішкою пригадує вона. – Все виглядало цікаво і навіть неправдоподібно, поки не зіткнулася зі схожою ситуацією в житті.

До Тетяни звернулася киянка (назвемо її Ганною), яка збиралася виїхати на ПМЖ за кордон. Серед інших документів потрібно і свідоцтво про народження. Тільки біда в тому, що метрика сильно постраждала від чотириногого домашнього улюбленця: у цуценяти різалися зуби, і, залишившись одне, воно потріпало метрику до плачевного стану.

Коли Ганна принесла ці недоноски свідоцтва в загс, то почула, природно, що в такому вигляді це вже не документ. Їй видали дублікат. Але в ньому значилося інше по батькові – Миколаївна (а не Андріївна, як було в зіпсованої щеням метриці). Жінка вказала співробітникам загсу на неточність і попросила її виправити. Ті відповіли, що в книзі записів актів громадянського стану, на підставі якої і виданий дублікат, чорним по білому було написано "Миколаївна", і причин щось змінювати немає.

Вдома Ганна все розповіла матері. І тут її чекав ще більший сюрприз: Ірина Михайлівна зізналася в тому, про що мовчала більше 20 років, а саме, хто насправді є батьком дочки.

З першим чоловіком, Миколою, життя не склалося, і вона вирішила розлучитися. Але чоловік тягнув з розлученням, сподіваючись, що шлюб вдасться зберегти. А Ірина вже зустрічалася з Андрієм...

- Оскільки на момент народження Ганни шлюб з першим чоловіком Ірина не розірвала, працівники загсу автоматично записали батьком дитини його, – продовжує адвокат. – І в книзі записів актів громадянського стану в графі "По батькові дитини" стояла позначка – Миколаївна. А до свідоцтва про народження мама попросила вписати чоловіка, з яким не була розписана. Так в двох документах виникло різночитання, яке виявилося абсолютно випадково.

Коли все це з'ясувалося, Андрія і Миколи вже не було в живих. Підтвердити або спростувати батьківство особистими свідченнями (або аналізом ДНК) було неможливо. Але різнобій належало виправити, інакше неминуче виникли б сумніви при виїзді за кордон.

Ганна вважала, що плутанина сталася через неуважність співробітників загсу. Але ті стояли на своєму: в архіві значилося, що мати – Ірина, батько – Микола, значить, так і є. Перед адвокатом виникла дилема, куди апелювати далі: до адміністративного суд з позовом, зобов'язавши відновити актовий запис цивільного стану, чи відкрити в суді загальної юрисдикції справу виключного провадження про встановлення факту родинних відносин. Лежух направила матеріали до обох судів.

- В адміністративному справу взяли, але заявили, що ні з чим подібним раніше не стикалися і не знають, як бути, – каже Тетяна. – Зате в загальному суді справу заслухали і на підставі поданих документів про приватизацію житла, склад родини, свідоцтв про смерть, а також показань Ірини Михайлівни про те, хто є біологічним батьком дочки, було винесено рішення про зміну батькові Ганни з урахуванням нововиявлених обставин. І це ще не все. Треба було внести корективи в дані загсу. Якого? За місцем проживання заявниці або місця її народження? Після довгих сперечань і тяганини питання було вирішене в другому загсі і видано нове, виправлене свідоцтво про народження. В цілому на всі перипетії пішло півтора року. Дізнавшись, хто насправді є її батьком, Ганна, крім встановлення істини, скористалася також правом на спадщину, після чого подала документи на отримання іноземного громадянства і виїхала на ПМЖ за кордон.

- Так курйозний випадок, винуватцем якого виявилося цуценя, розкрив сімейну таємницю господині і змінив її долю, – підсумовує Тетяна Лежух.

Сліди "злочину". Поки господарів немає, улюбленці іноді хуліганять.

БАНК: ПІДСТАВА КЛІЄНТІВ І КОЛЕГ

Про те, що в деяких банках клієнти можуть зіткнутися з неприємними сюрпризами, попереджає адвокат Віктор Чевгуз. Нещодавно він брав участь в гучному судовому процесі у Білій Церкві, де слухалася показова кримінальна справа.

- Трьом співробітникам відділення ставилося заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, – ділиться Віктор Степанович. – Заступник заввіділенням, до речі, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, обдурила десятки людей, в основному пенсіонерів, які несли свої заощадження до банку, сподіваючись після певного часу отримати відсотки за вкладами. Щоб притупити пильність і запудрити відвідувачам мізки, їх брали без черги як віп-персон, розсипалися в люб'язностях, обіцяли золоті гори, пригощали кавою... Але гроші, які люди вкладали на депозитні рахунки, найбезсоромнішим чином привласнювали... Могли зняти мільйон гривень, причому без розписки, як з власної кишені, на прохання близького знайомого і не повернути... у відділенні велася чорна бухгалтерія, куди потрапляли дані про конкретних вкладників, але вони не вносилися до звітних відомостей, які йшли до центрального офісу банку... Договори, укладені з відділенням, мали старі печатки, застарілі реквізити...

Віктор Чевгуз вважає, що в цій скандальній історії не обійшлося без кришування керівництва і служби безпеки банку – ті були зобов'язані контролювати роботу відділення, але закривали очі на порушення. Дві шахрайки отримали тривалі терміни позбавлення волі – 12 і 9 років. А ось молодому співробітнику, якого ті підставили, використавши втемну (його саме й захищав Чевгуз), суд призначив умовне покарання.

- Багатьом з постраждалих в результаті дій аферисток, які на процесі не визнали своєї провини і намагалися топити одна одну, вкладені кошти повернуті не будуть – так вирішив суд, – резюмує адвокат. – Перш ніж відкрити рахунок в банку, потрібно обов'язково переконатися в його благонадійності – вивчити історію, установчі дані, відгуки вкладників. Інакше потім і суд не допоможе відстояти свої права, і власних грошей повернути не вдасться...