Аліна Бонд
редактор "Хлопці, давайте проїдемо до Вишгородської набережної ... через Карпати!" Саме так починалася подорож друзів-мотоциклістів, які поїхали підкорювати Говерлу на малокубатурних мотоциклах.
Дорога туди і назад, до Києва, зайняла сім днів. Хлопці побували на горі, піднімаючись на неї на мотоциклах по снігу, форсували річку і дісталися до озера Синевир. Андрій Музика, засновник мотошколи "105 Garage", Руслан Щербань, інструктор цієї мотошколи і Ярослав Артюх, інструктор мотошколи "Kowabunga", які проїхали майже 2 тисячі кілометрів, розповіли кореспонденту Сегодня.LifeStile, як пройшла їх подорож, які проблеми виникли і поділилися враженнями після дороги.
Та ну її, цю тактику!
Ідея зробити щось таке з'явилася у Андрія ще влітку: "Хотілося вирватися з міста саме на маленьких мотик. Вся затія зводилася до одного – показати, що не потрібен величезний бюджет, велика кількість багажу і круті, великі мотоцикли, щоб подорожувати і насолоджуватися дорогою. І місце, куди поїдемо теж вибрали дуже швидко".
Спочатку хлопці підготували свої "двоколісні" до цієї тривалої дороги. За словами самих мотоциклістів, багато грошей на підготовку не зникло – до тисячі гривень, це, якщо не міняти гуму. Андрію довелося поміняти гуму на двох мотоциклах (обидва навчальні в мотошколі). "Якщо поритися в гаражі у себе або у своїх товаришів, то половину запчастин і необхідні речі ви знайдете, власне, як і ми. Скотч, стяжки, плівки, дощовики – на це не підуть великі фінанси. Усе інше, як говоритися, справа техніки, – зазначив Руслан. Одяг, термобілизна – все брали в двох екземплярах".
Паралельно з підготовкою мотоциклів хлопці вивчали свій подальший маршрут, але в перший же день вони його поміняли і рухалися виключно там, де, здавалося б, проїхати неможливо, виключаючи асфальтовані дороги по максимуму.
Перша ночівля була запланована в Новодністровську у давнього знайомого, це 450 км від Києва. "Через малокубатурних марнотратів нам ця відстань здалася вічністю", – посміхаючись зазначив Андрій. Поспілкувавшись зі своїм товаришем, хлопці вирішили трохи змінити маршрут і внести в нього ще більше драйву.
На другий день мандрівники попрямували в сторону Верховини. Дорога вздовж річки Черемош виявилася справжнім випробуванням: безперервно дрібний дощ, глибокі ями, канави, відсутність GPS сигналу. Звичайно ж, хлопці заблукали, промокли і доїхали до нового знайомого мотоцикліста пізно вночі. "Обігріли, поселили, нагодували і спати поклали, за що велике спасибі, за гостинність і веселі історії за вечерею", – в один голос випалили друзі.
Підкорення засніженої Говерли
Ранок третього дня розпочався вдосвіта: друзі поснідали і вирушили на Верховину. Звідти такою ж нелегкою дорогою вони доїхали до села Кваси. Дощ все також переслідував трійку мотоциклістів, але цього разу вони підготувалися – наділи дощовики, а один з них навіть рятувався звичайною пакувально плівкою.
У селищі хлопці зупинилися у товариша на "експериментальній пивоварні". "Пиво смачне, прийом на вищому рівні, втоми не відчували взагалі. Вранці хотілося скоріше дістатися вже до Говерли. Поснідавши, ми вирушили в дорогу – на Говерлу через Рахів і дуже швидко дісталися до підніжжя гори", – зазначив Ярослав.
Хлопці вже до 12 прибули в заповідник і готувалися до сходження на гору. "Ми й уявити не могли, що там буде так багато снігу. Звичайно, ми знали, що на горі є сніг, але не в такій кількості. Чим вище ми піднімалися, тим складніше було – мотоцикли буксували по снігу і слизькому камінні, так як гума стояли не позашляхова, але ми не сумували і з жартами дісталися до позначки 1800 метрів. Вище підніматися на мотоциклах було вже неможливо і небезпечно – занадто вертикальний підйом, лід і починало темніти ", – розповів Руслан.
Треба сказати, що за всю поїздку хлопці єдиний раз поставили собі дедлайн – спуститься до темряви з гори, і успішно впоралися з цим завданням "Підкорювачі гори – це голосно сказано. А ось взяття вершини на мотоциклах – це про нас", – зазначив Андрій.
Форсування річки на мотоциклі – done!
Четвертий день подорожі трьох мотоциклістів почався зі слів: "Гей, хлопці, давайте подивимося на Синевир!". Сказано зроблено. Хлопці вирушили на озеро вздовж румунського кордону, звичайно ж, непрохідною дорогою. Але швидко доїхати до точки призначення не вийшло – по дорозі відірвався один з багажників і хлопці довго вовтузилися з перекладанням речей, запчастин і відповідями на питання місцевих роззяв. Синевир виник перед мотоциклістами, коли вже темніло і хлопцям нічого не залишилося, крім як попроситися до місцевих на нічліг. "Нас поселили без зайвих питань, але й привітності особливої не виявили. Та нам, крім як поспати, нічого і не хотілося", – розповів Ярослав.
Нарешті на п'ятий день хлопці дісталися до озера Синевир. "Ми навіть хотіли на плоту з мотоциклами дістатися до середини озера! Жарт, звичайно, але місцевих ми цим заявами повеселили всіх", – зазначив Руслан.
На зворотній дорозі, коли, здавалося б, уже трапиться нічому, Андрій все ж зміг знайти проблеми на свою голову. Річка Теребля попалася хлопцям і вони вирішили "переїхати" її на мотоциклах. Форсування було майже успішним, але Андрій наїхав на великий слизький камінь і занурився з головою в холодну річку. "Сказати, що це було епічно – нічого, це було мегаепічно. Слава Богу, все нормально і з Андрієм, і з його Мотиком, через годину вже завівся, а ми на іншому березі спокійно просушили речі. До речі, тому ми теж повернулися через річку, вже без ексцесів", – сказав Руслан.
Повернення додому і презентація нового мотоцикла
Це була вже фінішна пряма перед Києвом. Хлопці заїхали на ночівлю в Дубно. "Я всім казав, що ми команда бобслея, адже кожен лягав на бак, щоб зробити меншим опір, ноги закидали майже на багажник. Адже кожен обгін на трасі давався дуже важко – мотоцикли не сильно швидко їдуть", – розповів Андрій.
Втомлені, замурзані, мокрі, але щасливі, трійця друзів нарешті доїхала до Вишгородської набережної, де вони повинні були презентувати "нову модель мотоцикла". Презентація виявилася їх же качкою. "Ми пожартували і написали в декількох групах, що на Вишгородській набережній буде презентація нового крутого мотоцикла. Багато хто приїхав на нього подивитися, а побачили нас – брудних, втомлених, але задоволених", – додали друзі.
Хлопцям вдалося донести ідею в маси: для того щоб подорожувати, клас мотоцикла і бюджет поїздки не найголовніше, набагато важливішим є хороша компанія і позитивний настрій.
1965 кілометрів – і це не межа. У планах відчайдушних хлопців тепер – підкорити Азію на все тих же малокубатурних мотоциклах, в тій же компанії, з тим же настроєм і ентузіазмом.
Нагадаємо, "Сьогодні" їздив з байкерами по нічному Харкову і з'ясував, чому мотоциклісти не розлучаються з жилетами і навіщо нашивають черепи
Головні теми