Мемуари майора Прищика: "Фільм, фільм, фільм"

Солдати Дідок, Неєлов і Драпс як справжні епікурейці першого року служби, любили спати, їсти і телевізор. А сержант Небаба, який мріяв служити в ВДВ, любив марш-кидки на далекі дистанції. Тому Дідок, Неелов і Драпс бігали разом з сержантом, з останніх сил переставляючи ноги. Вигляд у військових був суворий. Виснажені обличчя з палаючими очима, худі голі торси і незмінна кирза підвищеної зносостійкості. Солдати зупинилися на березі зарослої лататтям річечки. Вмиваючись і осушивши фляги, охаючи і матюкаючись, стали ділитися з сержантом враженнями від пережитого під час бігу.

- Яка фактура? Ти тільки подивися! Це те, що треба! – сипав чоловік середніх років, який захоплено вискочив з-за куща. Від несподіванки бійці остовпіли, спостерігаючи за тими цивільними особами, хто оглядали їх то ліворуч, то праворуч.

Незнайомець був одягнений у сорочку блакитного кольору з розкиданими на ній ромашками і полотняні безформні штани. Буйну шевелюру, яка стирчала на всі боки на його голові, лаконічно обрамляв козирок від сонця.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Що це за оглядини? Ви хто? – запитав Небаба, ставши між козирком і бійцями.

- Як це хто? – відповіла запитанням людина, спираючись на бамбукову вудку.

- А так це! Хто? – напирав широкими грудьми Небаба на козирок незнайомця.

- Я, режисер кіно. Остап Бальцерович-Успенський! – задерши до сонця ніс, представилася людина в ромашковій сорочці. І витримавши паузу, додав:

- Зараз я знімаю історичний фільм, тому я тут, мені потрібні пейзаж і народні особи.

Люди, які випадково зустрілися, розговорилися. Режисер скаржився на скупість чиновників з Держкіно, які годували обіцянками продовжити фінансування його фільму про повстання Хмельницького і розповідав про те, що шукає колоритних людей в масовку і місце для фінальної сцени. Військові як заворожені слухали розповідь Остапа про майбутні зйомки і мало не запізнилися до обіду.

Приблизно через місяць, коли про зустріч на березі річки військові вже забули, всіх облетіла приголомшлива новина – біля річки, що огинає середніх розмірів село, будуть-таки знімати фільм, а кілька сотень солдатів частини задіють у масовці. Знімальну групу чекали з дня на день. І ось, нарешті, з'явилася колона, очолювана кількома автобусами з акторами і персоналом, зупинилася біля місця зйомок і розбила творчий табір. Люди висипали з автобусів і заснували, як мурашки. Закипіла робота. Пейзаж протилежного берега, всотаний з молоком матері місцевими жителями, став стрімко змінюватися буквально на очах. Виросло ще одне село з майданом, кузнею і шинком. Слідом за мазанками під соломою ландшафт доповнився дерев'яним мостом через річку. До вечора все було готово. Виставивши охорону, колона виїхала.

Вранці наступного дня перед строкатою масовкою, одягненою в одягу середини XVII, століття виступив режисер.

- Шановні товариші солдати! Знімаємо сцену "Повстання". Вам всім потрібно вжитися в роль. Уявіть себе голодними і злими людьми, які вимагають справедливості! – дав установку Бальцерович-Успенський.

- Серед нас жирних немає! – закричав Неєлов, який стояв у перших рядах, поглядаючи на тих, хто стояв поруч.

- Так, а ще нас у відпустку не відпускають! – підтримали ззаду.

- У караули ходимо часто! – -зашумів натовп, розмахуючи бутафорськими шаблями і вилами над головами. Учасники кіномітингу почали діставати сигарети c фільтром і курити, порушуючи історичну автентичність. У роль вжилися всі. Вигуки переросли в обурення. Натовп переодягнених у козацьке шмаття солдатів став висловлюватися про наболіле, перекрикуючи один одного. Всі спроби режисера заспокоїти народне обурення були безрезультатні, поки на допомогу не покликали сержанта Небабу, який дрімав в декораціях. Той однією своєю появою знизив активність військових мас. Після цього режисер продовжив:

- Перед вами виступить гетьман. Коли він змахне булавою і вкаже в бік річки, ви стріляєте із самопалів і з криками біжите через міст.

Натовп загув, зображуючи розуміння і згоду з планом повстання і творчим задумом режисера. Перед масовкою вивели коня з гетьманом в сідлі. Асистент оголосила дубль, клацнувши хлопавкою перед кінською мордою. Кінь здригнувся з переляку. Гетьман, насилу втримавшись в сідлі, почав емоційний спіч. Тим часом, Драпс, який стояв позаду всіх, розглядаючи виданий йому мушкет, випадково натиснув на курок.

- А-а-а! – від несподіванки закричав Дідок, в ліву сідницю якому потрапила раніше заряджена Драпсом пивна пробка.

- Ура-а-а-а! – підтримали народні маси підстреленого Дідка сотнями голосів і, недослухавши мотиваційну промову гетьмана, лавина солдатського обурення розмахуючи шаблями і палячи в повітря з мушкетів і фузей, наввипередки кинулася через міст. Кінь під гетьманом злякався і поніс наїзника в бік лісу. Режисер схопив мегафон.

- Стоп, мотор! Все на вихідну! Я кажу, вистачить. Всі назад! – кричав він услід тікаючим в хмарі пилу історичним персонажам. Перебігши міст, масовка втратила керованість, розділилася за інтересами та розсілася. Борці на правду в пориві злості кинулися рубати лопухи і полин. А голодні – кинулися відновлювати соціальну справедливість на городи колгоспників, набиваючи кишені напівстиглими помідорами і молодою морквою. І якщо правдолюбців Небаба зловив самостійно, то голодних зі своїх городів вигнали самі землевласники. Гетьмана з конем привів лісничий.

Зйомки вирішили продовжити після обіду, але завадив прапорщик Карасик, який привозив їжу на своєму бувалому газоні. Поки всі під'їдали, трясучи ложками по стінках казанків, Карасик вирішив скористатися зведеним кіношниками для фільму мостом і заїхати до улюбленої тещі на млинці. Приблизно на середині річки Карасик зрозумів, що зробив фатальну помилку. Але було пізно – його улюблений ГАЗ-66 разом з мостом плюхнувся в воду.

- Любий ви мій, ну зрозумійте ж нарешті! Ми тут кіно знімаємо, а не мости зводимо, – кричав у мегафон режисер на Карасика, який сидів на кабіні газону, що стирчав із води.

Колгоспний трактор лише до вечора витягнув вантажівку на берег. Через Карасика зйомки довелося відкласти на добу, за яку міст відновили. Ще кілька днів пішло на боротьбу з проносом, який прикував до нужників частину масовки, яка спокусилася на вміст городів селян.

Врахувавши всі попередні помилки, і проінструктувавши під розпис учасників масовки про правила поведінки, почали знімальний день. На превеликий подив режисера все пройшло більш ніж. Епізод сільського повстання зняли за пару дублів. Дочекавшись заходу, почали готувати зйомки наступної сцени.

- Шановні товариші солдати! Знімаємо сцену бою на мосту з наступним його спалюванням, – ввів в курс справи режисер.

- А можна я міст підпалю? – зголосився Драпс.

- Виключено, ваша спеціалізація – повстання і городи. Підпал зроблять наші піротехніки, а на мосту будуть каскадери, завдання масовки – зобразити бій біля мосту, – розставив крапки над "і" гучномовний режисер.

Бій почали за командою. Навчена дисципліні масовка діяла відповідно до творчого задуму. Билися на совість, каскадерів постійно перев'язували, чим суттєво полегшили роботу гримерів. Після численних прохань про помилування, режисер дозволив каскадерам відступити в рятівний вогонь палаючого мосту. Вся знімальна група, утворивши півколо за спиною у режисера та операторів, стежила за подіями, роззявивши роти. Сцена явно виходила на славу. Раптом за мостом в нерівному світлі вогню з'явилися незнайомі люди і почали поливати водою з відер палаючі перила і настил.

- Стоп мотор! Хто це ?! Що відбувається?! – закричав у мегафон Бальцерович-Успенський.

- Селяни мстять нам за городи, міст гасять, – понуро промовив Небаба.

Екранна бійка зупинилася, а її учасники стали спостерігати за розвитком подій.

- Припиніть негайно, ви зриваєте знімальний процес! – кричав Остап, обурений свавільними діями місцевих аграріїв.

- Ідіть, паліть у себе вдома, це наш міст! Ти зрозумів мене, кучерявий? – сказав хлібороб, схопивши режисера за обмотаний навколо шиї шарф.

- Наших б'ють! – крик Дідка розірвав тишу української ночі і масовка, покидавши бутафорію, кинулася захищати головнокомандувача фабрики мрій. У бійці взяли участь всі, хто хотів, включаючи каскадерів і піротехніків, на вогонь вже ніхто не звертав уваги, періодично хтось падав у річку. Коли міст став тріщати і завалюватися на бік, забіяки розбіглися кожен на свій берег. Лише після цього міст звалився у воду. Всю епічну сцену, як і належить, відобразили оператори. На цьому зйомки закінчилися.

А взимку Бальцерович-Успенський привіз в клуб полку плівку з готовим фільмом. На прем'єру також запросили акторів з сусіднього села. Після перегляду фільму у чайній за загальним столом, домовилися влітку побудувати новий справжній міст на місці спаленого бутафорського.