Олександр Ільченко
На цинкових трунах із зони АТО деколи наживаються рвачі в погонах. Про закулісся неоголошеної війни "Сегодня" дізналася від тих, хто займається чорною роботою не для слабкодухих – вивозить із зони АТО "Вантаж 200".
Спецтермін, що з'явився в роки війни в Афгані, означає транспортування в цинковій контейнері загиблого. Назва пішла від типової форми супровідного документа. Скорочено тепер і убитого, і супроводжувальний із ним папір позначають однаково – "двохсоті". Кожен день в зоні АТО гинуть люди. Одним "пощастило" – їх тіла витягли з поля бою. Щоб, доставивши в лікарню, де є морг, переправити рідним. Іншим "не пощастило": їх розірвало снарядом або перетворило в жменьку попелу прямим попаданням в БТР. Те, що залишилося, забрати встигають не завжди. Не те, що віддати землі...
СКОРБОТНА РОБОТА. Ми намагалися дізнатися, скільки таких, не знайдених чи не похованих, без вісті зниклих українців – за офіційними або хоча б не офіційними даними. У Міноборони і РНБО привели дві цифри на вчора: загиблих – 864, поранених – 3215. Сьогодні вже інші дані... Довго не вдавалося знайти тих, хто займається "двохсот" – їде за ними в зону АТО, оформляє документацію, щоб отримати з моргів тіла, доставляє і передає родичам. Крім волонтерів та громадських організацій, до цієї роботи залучені всього кілька ритуальних служб (дрібні, що виконують разові замовлення, не в рахунок). Керівник однієї з таких структур погодився зустрітися, попросивши лише змінити його ім'я.
- Нас позаочі називають "чорноробами", – каже Володимир. – Ми приїжджаємо в якесь місто Донецької або Луганської області, залишаємо машину на блокпосту, пересідаємо в іншу, з місцевими номерами, щоб не викликати нездоровий інтерес. Інакше будуть проблеми. Бойовики можуть запросто розстріляти авто, взявши моїх співробітників в заручники і зажадавши викуп. А так хлопці пересіли на битий місцевий бусик, який і вчора тут їздив, і позавчора, і ні у кого ніяких питань. Їдуть в зону АТО, забирають тіло і везуть рідним.
- У скільки обходяться послуги? Як правило, на цифри виходимо вже після того, як тіло доставлено, – говорить співрозмовник. – Бо зараз розцінки пішли просто неймовірні... Але в головному столичному морзі на Оранжерейній, якщо людина воювала в АТО, беруть по мінімуму. Просиш людей раніше вийти на роботу, як було, наприклад, з Березовим (чоловік Тетяни Чорновіл), там взагалі чотири людини працювали години три, напевно, щоб тіло підготувати. За АТОшніков НЕ деруть. Мінімальний платіж – 270 гривень. Плюс приймання, оформлення документації і видача тіла. Більше нічого. Ні під документ, ні без документа. Цинковий контейнер з хорошим труною, щоб не перекладати тіло, – від 2,5 тис. до 3 тис. гривень. Це в Києві. Зате в інших містах – тільки встигай платити.
- Коли з Макіївки вивозили загиблого кореспондента телеканалу "Аль-Джазіра", в місцевому морзі зажадали 12 тисяч гривень, – продовжує Володимир. – Мовляв, іноземець... Цей журналіст в бойових діях участі не брав, тільки висвітлював події; і від чиїх рук загинув, невідомо. Швидше за все, потрапив під роздачу сепаратистів. Автомобіль, в якому цей єгиптянин з колегою, з макіївських, який йому допомагав, знаходився, розстріляли в упор. А побачивши посвідчення Press, ще й видані зарубіжним каналом, вирішили замести сліди – облили бензином і підпалили. Коли їх привезли в морг, знайшли напівзотлілі сторіночки документів і повідомили в посольство Єгипту в Україні. Звідти зв'язалися з нами, попросивши допомогти. Заплатили ми того експерта 12 штук, це по максимуму, а що було робити? Завжди їдемо з якоюсь сумою, платимо, закладаємо її до кошторису, плюс транспортні витрати, вартість цинкового контейнера, послуги моргу, бальзамація, інше. І пред'являємо замовнику. На всі повинні бути документи...
"ПРОСТО ПОМЕР". Часом і без ДНК-аналізу не обходиться.
- Так було з льотчиками екіпажу Ан-26 ескадрильї "Блакитна стежа", збитого 6 липня сепаратистами з ЗРК "Бук" під Слов'янськом, – продовжує Володимир. – Останки за фрагментами експерти збирали. Командира повітряного судна Костянтина Могилко ідентифікували. А борттехнік Павла Дрішлюк – ні. Він і сьогодні значиться як БВП – зниклий безвісти. А в свідоцтві про смерть Могилко вказано, що він не трагічно загинув при виконанні службового обов'язку, а помер... По тому Ан-26 маса питань. Як можна було нічим не захищений літак посилати в розвідку по одному і тому ж маршруту чотири рази? На 8 осіб, що знаходили на борту, було всього 5 комплектів парашутів. І стрибали вони не часто. Один з тих, хто міг врятуватися, не впорався з парашутом і потонув в озері. Він стропи порвати намагався...
Люди, які думають, що тіла можуть місяцями лежати в морзі, глибоко помиляються.
- Холодильники стоять не скрізь, а там, де є, часто не працюють, – стверджує співрозмовник. – У Харкові з цим порядок, чого не скажеш про інші міста. Бальзамація якщо й проводиться, то дуже формально. Звідси і наслідки. Зберігатися останки довго не можуть. Тоді як венозний бальзамування дозволяє зберігати їх в задовільному стані до двох тижнів навіть без холодильника... Важливо, щоб у приміщенні, де знаходиться тіло, не було протягів. Коли воно в будинку, по незнанню відкривають кватирки, вікна, двері, думаючи, що так буде краще. Але через протяг тіло синіє, стає одутлим...
З російською стороною Володимиру по "двохсотим" ще запитів не було. В 124-й спецлабораторії і в 16-му центрі в Ростові-на-Дону, через які ще з часів чеченської війни проходили загиблі, він не бував. "Не думаю, що росіяни пускали в ці строго режимні установи когось із України, – каже він. – Там звичайні рефрижератори, призначені для тривалого зберігання тіл. А як показує практика, оптимальна температура – плюс 4 градуси. 0 – вже небезпечно. Починаються незворотні процеси... Ну а там – суто військова тема: невідомо, скільки будуть лежати, що з ними буде потім, тому морозять і морозять... В Україні такої лабораторії немає. Убитих везуть у різні морги".
- Звернувся росіяни, щоб ми допомогли забрати їхніх "двохсотих" з території України, – не питання. Нам все одно, хто проти кого воював. Мертві всі рівні. Зараз своїх убитих вони везуть через ті ділянки кордону, які контролюються бойовиками ДНР і ЛНР. Чув, якось змінювали їх "двохсотого" на наших полонених – живих. Мені шкода російських солдат, які, піддавшись пропаганді, прийшли воювати на нашу землю. І матерів, які побачать синів тільки в гробах, а може, і не побачать зовсім. Похапцем закопують убитих просто в траншеї, і не завжди позначають місце. Але тих, кого знайдемо, будемо повертати батькам, щоб хоч поховали по-людськи. Ділити небіжчиків на свій-чужий, вважаю, не по-християнськи.
СЛЬОЗИ І БАБЛО. "Точних даних про жертви вам ніхто не назве, вони засекречені, – каже Володимир. – Рахунок йде на сотні. Найбільш відповідально до доставки загиблих відносяться бійці добровольчих батальйонів. Завжди супроводжують загиблих до і з моргу, до місця поховання. Кожен етап – під контролем. Спробуй зробити або сказати щось, коли бойові побратими зі зброєю везуть товариша, щоб віддати йому останню шану. Розуміють: кинеш одного в загальній купі, так само вчинять з тобою, якщо вб'ють. Мужики тримаються, зчепивши зуби, до останнього. А якщо плачуть, то чи не соромляться і не витирають сліз. На жаль, у військових буває по-іншому. Не стверджую, що так скрізь. Але стикався. Привезли якось трьох "двохсотих" із Харкова. Всі формальності були залагоджені. Раптом, звідки не візьмись, намалювався, як чорт із табакерки, якийсь полковник і заявив, що треба терміново оплатити по 4800 гривень за кожен труну. З якого дива? Адже один коштує 1600. Значить, 4800 – ціна трьох. Дзвоню в Харків: "У вас ціна піднялася?". – "Ні!" Вийшло, що полковник привласнив гроші, які на похорон весь гарнізон збирав! Коли наступного разу привозили "двохсоті", ми його випередили, відправивши свою машину і сплативши обидві труни за реальною ціною. Так він мене був готовий порвати. Прізвища його не знаю. Якийсь штабний щур. Те, що не бойовий офіцер, видно по звичках. Ну, Бог шельму мітить. Віділлються йому ці витівки мародерські".
- Під обстріли в зоні АТО, слава Богу, не потрапляли. Але вивозили одного кавказця, який давно жив у Донецьку. У нього там була сім'я, і воював він на стороні України. На блок-посту бойовики машину зупинили, розірвали та розтоптали синьо-жовтий прапор, відібрали відеореєстратор, змусили відкрити труну, чи немає всередині чогось забороненого. І на зворотному шляху все перетрусили від і до, учинивши допит: ким був за життя, за кого воював... Мої хлопці відповіли: "Яка тепер вже різниця, за кого? Ось він лежить, мертвий, може, за вас, ДНР, воював, а може, очманіла куля дістала, що це міняє?" Але все одно тіло перевертали кілька разів, шукали під ним зброю, боєприпаси. Потім плюнули і пропустили, – каже в серцях Володимир...
З Афганістану іноді привозили цинкові труни, які родичам забороняли відкривати, а замість останків всередині були наркотики. Зараз, якщо їдуть когось забирати, цинк беруть свій, щоб без сюрпризів.
НІ КУДИ, НІ КОЛИ. При перевезенні "двохсотих" обов'язково дотримуються правила санітарії. У кожного співробітника – дезраствор, санітарні пакети, рукавички разові. На роботі пити не прийнято. Якщо їдуть, не говорять, куди і коли повернуться. Відповідають: "По роботі. Повернемося як тільки – так відразу".
- Хвилююся Чи, коли моя група виїжджає за "двохсотим"? А як залишатися спокійним? Поки не дісталися до місця призначення, дзвоню, підстраховуючи знайомими по шляху проходження, якщо доведеться десь непланових заночувати, і коли вже на місці, і по шляху назад, щоб вчасно зреагувати, якщо знадобиться допомога. Серед бойовиків зустрічаються люди нетверезі, наркомани. Як допомогти на відстані? Підключити знайомих, з місцевих – ті під'їдуть, постараються вирішити питання. Але для цього потрібно вчасно отримати інформацію. Мене питають: війна довго триватиме? Я не військовий, але відчуваю – надовго. Перемир'я – перепочинок. Хоча поміняв би роботу на будь-яку іншу, ніж возити "двохсотих".
У минулому Володя музикант. І згоден навіть в переході грати – аби ця бійня припинилася...
Морг. Загиблих в зоні АТО іноді міняють на живих і поранених.
МН-17: голландці відмовилися
На питання, чи залучалася ритуальна служба Володимира до роботи по авіакатастрофі "Боїнга-777" "Малайзійських авіаліній", він відповів так:
- У нас вже був підписаний договір про те, що будемо займатися доставкою жертв цієї трагедії. Визначили українську фірму, яка виділяла рефрижератори, їздили на Дарницький вокзал, де мала розміститися спецлабораторія з ідентифікації останків загиблих. Були виділені гроші, люди, підписані папери, нам відразу замовили першу партію – 30 цинку (цинкових трун), коротше – готовність 100-процентна. Але потім голландці сказали, що не довіряють Україні і всі роботи беруть на себе. Хоча пройшло вже два місяці, а всі жертви катастрофи не ідентифіковані. Та й не всі останки, наскільки розумію, знайдені. Зрозуміло, що бойовики не дають на місці падіння літака нормально працювати, обстежити територію, зібрати всі речдоки. Але що є, то є. Тому ніхто з українців жертвами цієї катастрофи не займався. Тільки голландські фахівці.
ДРУГ: "Не дай Боже!.."
Офіцер ЗСУ Сергій С., який супроводжував загиблого товариша в Західну Україну (прізвище попросив не вказувати):
- Не дай Боже нікому це побачити... Ще вчора твій друг жартував, балагурив, разом викурювали сигарету, яка для нього стала останньою. А сьогодні везеш труну, де лежить те, що залишилося після розриву снаряда. Розумієш, що на його місці міг опинитися ти, і тебе так само оплакували б твої діти, дружина, батьки. Неправда, що війна робить жорстоким людей. Вона змушує переоцінювати себе, ділить життя на до і після. Всі образи, неприємності, проблеми меркнуть перед усвідомленням того, що людина могла б жити і жити, а його вже немає. Не можу більше, вибачте...
ЗА СТРІЧЕЧКОЮ: створили свій сайт
У соцмережах є група під назвою "Вантаж 200": з України до Росії". Мова про загиблих в зоні АТО російських військовослужбовців. Її ініціатор Олена Васильєва повідомляє, що в групі вже більше 12 000 осіб: "Ми намагаємося допомогти знайти людей, які вже не принесуть горе в сім'ї... Публікуємо матеріали про загублених, "двохсотих", а також військових підрозділах, передислокованих в сторону України. І шукаємо напрямки, куди відвозять "Вантаж 200". Наше спільне завдання – припинити це братовбивство".
За повідомленням інформагентства "Кавказцентр", в Дагестан з України днями доставили другу партію "двохсот", знищених силами АТО в ході бойових дій. Прибуло близько 200 цинкових трун. Оскільки тіла були в дуже поганому стані, місцеві жителі розвантажувати контейнери відмовилися, і довелося наймати гастарбайтерів – в'єтнамців і узбеків. Раніше в Дагестан привезли 224 труни з останками бойовиків. Більшість – контрактники з 18-ї мотострілецької бригади в Шалі та Ханкалі.
СПЕЦВАНТАЖ: потрібен час
Анна Майборода, голова правління Всеукраїнського об'єднання "Патріот":
- Активістам нашої організації в рамках АТО доводиться займатися самими різними питаннями, в тому числі і доставкою "Вантажу 200". Ось і в цей момент, коли ми з вами розмовляємо, робимо спробу вивезти звідти "двохсотого". Поки його ще можна забрати. Де саме він знаходиться, сказати поки не можу. Потрібен час, щоб зібрати необхідну інформацію. Вона, в свою чергу, сходиться з усіх можливих джерел. Від військових, від місцевого населення, від патологоанатомів, лікарів – від усіх. А на ту сторону (російську) ми доставкою "двохсот" не займаємося. І обміном теж. У нас таких повноважень немає.
ЦЕНТР: "Ми з Україною не працюємо"
Довгий час функції головного судмедучрежденія міноборони Союзу, а потім і Росії виконувала 124-та військова спецлабораторія в Ростові-на-Дону. Туди для ідентифікації надходили військовослужбовці, загиблі при виконанні службових обов'язків і за нез'ясованих обставин, що вимагало кропіткої роботи досвідчених судмедекспертів. Батьки безвісти зниклих намагалися впізнати серед безіменних тіл своїх синів. Лабораторія заслужила зловісну славу "Ростовського холодильника". Розрахована на 400 місць, вона до 2002 року стала останнім притулком для 373 невпізнаних останків російських військових з Чечні, які так і не були ідентифіковані.
Потім її об'єднали з іншою (632-ї), створивши на їх базі 16-ї державний центр судово-медичних та криміналістичних експертиз Північно-Кавказького військового округу РФ. Центр очолив екс-начальник 124-ї лабораторії Анатолій Волков. За деякими даними, зараз із зони АТО туди надходять російські військовослужбовці, що знайшли смерть в Україні, а також наші вбиті військові, чиї тіла бойовики нібито переправили в Ростов, щоб обміняти на своїх.
- Військовослужбовців української армії в центрі немає, – спростував це нам по телефону Волков. – Ми з Україною не працюємо.
Про російських "двохсот" полковник медслужби говорити не став. Повідомлення в соцмережах про те, що в прикордонні з Україною райони підтягнуті російські пересувні крематорії, в центрі не коментують.
СТАТИСТИКА: ніякої точності
Дані про загиблих в ході АТО як з одного, так і з іншого боку дуже суперечливі. Так, в опублікованому тиждень тому доповіді ООН наводиться цифра 2200 – нібито це кількість жертв з середини квітня, з початку бойових дій. Там же вказується, що в середньому щодня гинуло 36 осіб.
Радник міністра оборони України Олександр Данилюк призводить в соцмережах свою статистику, відзначаючи, що в ході боїв і сутичок на сході України загинуло близько 2000 тільки російських кадрових військових, в основному десантники.
Раніше один з лідерів ДНР повідомляв, що на стороні терористів в Донбасі беруть участь не менше 3-4 тис. Громадян Росії. У Комітеті солдатських матерів РФ заявляють, що число загиблих і поранених російських військовослужбовців, які вторглися на територію України, федеральними властями тримається в секреті. Але таких, вважають в комітеті, не менше 14 тис.
"Двохсот", яких привозять літаками в різні міста Росії, ховають без військових почестей, рідним забороняють повідомляти подробиці смерті, а журналістів, які намагаються дізнатися правду про загибель земляків, залякують, пише російська преса.
Керівник громадської організації "Офіцерський корпус" Володимир Рубан заявив, що недавно останки дев'ятьох солдат, що воювали на стороні ДНР, обміняли на чотирьох живих заручників, які перебували в полоні.
Головні теми