"Цифра" для народу: що таке Е-уряд, яким він має бути і що вже зроблено в Україні

Останнім часом в Україні дедалі частіше звучить словосполучення "електронний уряд". Воно нагадує напівміфічне блюдо "дефлопе" з фільму "Про що говорять чоловіки" – те саме, яке "краще", і означає, що у всіх ресторанах "дефлопе" вже є, і тільки невдачливий герой його ще жодного разу не пробував. Так і з е-керуванням: практично у всіх сусідів України це вже працює, і тільки ми поки не особливо розуміємо, що ж мається на увазі: чи то нас захопить ворожий штучний інтернет, як в "Термінаторі", чи то вся влада переїде в "Фейсбук". "Сегодня" розібралася в питанні і з'ясувала, що таке електронний уряд, що потрібно для його створення і коли ж ми зможемо голосувати, не виходячи з дому.

ДОСВІД. Природно, е-уряд – це не роботи, які керують людством, а модель держуправління, яка використовує сучасні комп'ютерні технології та мережу інтернет. В ідеалі вона підвищує ефективність і прозорість влади і дозволяє суспільству контролювати її. Іншими словами, такий уряд – це масштабна інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств та місцевих органів виконавчої влади.

"Піонерами" у сфері електронного уряду прийнято вважати західні демократії. Але в цілому вони тільки придумали словосполучення, а першим ідею урядового порталу реалізував Сінгапур, наприкінці 1990-х років. Його портал не тільки надавав інформацію про урядові органи, а й дозволяв здійснювати дії, для яких раніше громадянину потрібно було йти в держустанову. Зараз сервер підтримує кілька розділів: бізнес, оборона, освіта, зайнятість, охорона здоров'я, житло, правопорядок. Приміром, для того щоб одружитися, сінгапурцеві не обов'язково йти в місцевий аналог загсу – досить зайти в розділ "Сім'я" та зареєструвати шлюб. А щоб викликати поліцію (або повідомити про правопорушення), потрібно зайти в розділ "Правопорядок".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

У США в 2000 році стартував проект FirstGov, який об'єднав близько 20 тисяч сайтів держорганів. До 2002 року американці могли оформити по мережі водійську ліцензію і заповнити деякі документи, а до 2005 року з'явився єдиний сайт федерального уряду, через який громадяни можуть спілкуватися безпосередньо з представниками вищої та місцевої влади.

У Європі лідером є Великобританія – там урядові послуги надаються через інтернет, мобільний зв'язок, цифрове телебачення і колл-центри. Громадяни можуть отримувати довідки та документи, подавати скарги, заповнювати податкові декларації і бачити, як на їх запити реагують органи влади в режимі онлайн.

РІВНІ. В цілому, електронний уряд поділяють на три рівні реалізації. Перший – "Уряд – громадянам" (Government 2 Citizens, G2C): дозволяє людям набагато менше стояти в черзі за довідками, формами та іншою інформацією. При цьому бюджет економить ресурси, а громадяни – гроші. Другий – "Уряд – бізнесу" (Government 2 Business, G2B): дозволяє автоматизувати податкові виплати, проводити електронні тендери на поставку продукції і так далі. Цікавий той факт, що Швеція, заощадивши на електронній системі закупівель 50% коштів, тепер закуповується тільки "по мережі". Грузія також зуміла заощадити близько 200 мільйонів доларів, впровадивши подібну систему. Третій рівень – "Уряд – уряду" (Government 2 Government, G2G): дозволяє автоматизувати відносини і документообіг між відомствами, управляти роботою держапарату, вести внутрішнє діловодство та координувати діяльність регіональних управлінь та територіальних підрозділів. Тобто відмовитися від "папірців", які можуть йти зі столиці в область тиждень.

ВИМОГИ І ВІХИ РОЗВИТКУ

Принципи:

• Надання послуг у будь-який час – система працює цілодобово.
• Максимальна простота і прозорість.
• Єдині технічні стандарти і взаємна сумісність – електронні додатки створюються за єдиною архітектурі.
• Забезпечення конфіденційності та виконання правил інформаційної безпеки.
• Орієнтування на думку громадян при реалізації нововведень.

Етапи:

1. Створення веб-ресурсів міністерств і відомств.
2. Перші елементи інтерактивності (можна поставити питання і отримати відповідь по "милу"). Публікація новин.
3. Повноцінна інтерактивність: громадяни в режимі онлайн можуть сплатити штраф, замовити паспорт, продовжити ліцензії і патенти.
4. Створення об'єднаних порталів відомств і служб. Можна буде робити будь-які транзакції – реєструвати підприємства, легалізувати іноземні документи. Підключаються системи електронної комерції.
5. Створення електронної системи держуправління. Урядовий портал дає доступ до будь-якої послуги. Вища ступінь розвитку електронної демократії – електронне голосування.

НА КОГО РІВНЯЄМОСЯ: ПРИКЛАД МОЛДОВИ

Оскільки в питаннях електронного уряду ми – новачки, рівнятися нам потрібно на країни, які успішно впроваджують у себе інформаційні технології в галузі надання послуг та управління державою. Найближчий сусід, у якого можна сміливо брати приклад, – Молдова. У них процес почався недавно: у 2010 році було прийнято саме рішення, а вже в 2011-му з'явилася команда, яка приступила до створення проектів. "Сьогодні" вдалося поговорити з співробітниками державного Центру електронного уряду Молдови, які розповіли нам про свої успіхи та невдачі.

"Концепт розроблявся спільно з Світовим банком, який виділив на нього $20 млн. Парламент країни його погодив, прийнявши міжнародні норми, ми склали план кофінансірованія, – розповідає Артур Рябий. – Пізніше з'явилися й інші донори. У 2010-му ми готувалися, а в 2011-му створили стратегію розвитку, де були прописані 13 напрямів. Далі по кожному з цих напрямків розроблялися законопроекти". Серед цих рішень – оцифровка публічних послуг, забезпечення каналів доступу для громадян, створення загальної державної технологічної платформи і дата-центрів, розвиток ІТ-потенціалу в державі тощо. Крім цього, на кожен рік розроблявся окремий план.

Одним Із перших рішень стала видача довідки про несудимість.

"Раніше в Молдові працювало одна установа, в якому можна було отримати довідку про несудимість, – розповідає Влад Мано. – Природно, черги були величезні, по 800-1000 осіб на день. Ми почали з того, що громадяни змогли замовити цю послугу по інтернету. Так, все ще потрібно було їхати в центр, але тільки щоб забрати готову довідку. Після того як з'явилася платіжна система, громадяни отримали можливість її оплатити і замовити доставку в місцеве відділення МВС. У результаті не треба їхати в столицю і витрачати кілька днів – на замовлення, а потім і на отримання". За тією ж схемою пішли установи, що видають акти цивільного стану – свідоцтва про народження, смерті тощо. В результаті зараз житель Молдови через сайт центру може замовити необхідні документи, отримати довідки і побачити доступну інформацію про різні відомствах.

Ще одне рішення Молдови – створення mCloud, хмарного сервісу, на який "переселилася" половина міністерств і відомств країни. Вся інформація на "Клауді" дублюється, дата-центр володіє запасними джерелами енергії, лініями зв'язку, генераторами і охолоджуючими елементами. На черзі – друга фаза: країна збирається придбати ще один дата-центр і з'єднати всі існуючі установи в єдину "хмару".

Основна проблема впровадження інформаційних технологій – людський фактор.

"Ще до недавніх пір 98% жителів не платили картками в магазинах, тільки знімали готівку в банкоматах, – пояснює Мано. – Не кажучи вже про інтернет-покупках. Зараз ситуація значно покращилася. А адже шансів, що вкрадуть гаманець, набагато більше, ніж у електронного шахрайства ". Крім остраху нових технологій, була й інша проблема: самі керівники і службовці міністерств не розуміли, як перейти від паперу до цифри. Так що "політична воля" вкрай важлива.

Ну і, звичайно, процес впровадження сучасних технологій складний. "Будьте готові до того, що перший рік, два, три, чотири результатів ви не побачите – це особливість процесу, він складний і трудомісткий, – підкреслює Артур Рябий. – Але не варто чекати, коли буде готове все і відразу, інакше можна запізнитися. Робіть, як ми – потроху. Як з цією довідкою – хоча б можливість замовити її. Не чекайте створення системи оплати".

В цілому ж, пояснюють фахівці, процес створення електронного уряду нескінченний: "Подивіться на Естонію. Вони почали робити це з 2003 року і досі не закінчили".

Уряд громадянам. Сусіди всерйоз підійшли до справи і за пару років створили ефективну систему

УКРАЇНА: ПРОГРАМА ДО 2012 РОКУ

Ще в 2003 році уряд Януковича випустив постанову про створення електронного уряду. З тих пір, до минулого року, ніхто про нього не чув. Зараз "процес пішов": розвитком його займається Держагентство з питань електронного уряду; створено робочу групу; розпочалися консультації з Молдовою, Польщею та Естонією; створюються "зелена" і "біла" книги (збірки схем зі створення); готуються зміни до законодавства – зокрема, закон про відкриті дані та електронне звернення громадян. "У першу чергу ми хочемо добитися ефективної та прозорої роботи влади і дати населенню і бізнесу якісні електронні послуги, – пояснює глава Агентства Олександр Риженко. – Крім того, потрібно розвивати ІТ-сферу, покращити співпрацю різних органів влади. У планах – електронні закупівлі, інформатизація судів, охорони здоров'я та освіти. Перші результати вже є: Державна архітектурно-будівельна інспекція погодилася зробити крок у майбутнє. Тепер по мережі можна зареєструвати повідомлення та декларацію про початок підготовчих або будівельних робіт. Наразі Агентство працює з Мінекології, щоб зробити доступними їхні послуги. В експериментальному режимі працює і портал відкритих даних data.gov.ua, на якому всі бажаючі можуть побачити різні регістри і списки, включаючи деякі статистичні дані Держстату, МВС, Мінекономіки".

Результатом має стати оптимізація грошей і ресурсів. Крім того, громадяни зможуть брати участь у бюджетоуправленіі. "У Мексиці, наприклад, частина бюджету міста "віддають" громадянам. І вони голосують, на що його потрібно витратити", – розповідає Риженко. Але є і проблеми. Перша – погана координація між різними відомствами, друга – відсутність великих коштів. Третя ж і основна – людський фактор: "Люди повинні захотіти працювати в електронному вигляді, працювати прозоро, – говорить Риженко. – Це зменшить контакт людини і чиновника і значно зменшить корупцію. Ми це бачимо на прикладі будівельної галузі".

До 2020 року Україна повинна бути "оцифрована". Це означає, що у громадян повинен з'явитися єдиний кабінет, в якому можна заплатити податки, отримати інформацію, замовити довідки та послуги. У планах також – електронне голосування, але воно поки – утопія.