Дар`я Нинько
У розвитку трансплантології Україна була піонером. Ще в 1933 році в Херсоні хірург Юрій Вороний провів успішну пересадку нирки померлої людини. Ця операція стала першою в своєму роді. Однак на сьогоднішній день в Україні понад 5 тисяч осіб перебувають на гемодіалізі (лікування гострої і хронічної ниркової недостатності за допомогою апарату "штучна нирка" – авт.), а частина з них – в очікуванні трансплантації нирки.
Річна потреба по трансплантацій в Україні становить майже 2000 пересадок нирок, 1000 – серця, 1500 – печінки, 600 – кісткового мозку. За рівнем розвиненості сфери трансплантології Україна посідає останнє місце в Європі, розповідає генеральний директор ДУ "Інститут серця" Борис Тодуров. У своєму час саме він став першим в країні лікарем, що успішно пересадив серце людині. Але останню операцію з пересадки серця він провів уже понад 10 років тому. Вже давно, за словами медика, можливість проводити в Україні необхідну кількість операцій з трансплантації органів дуже обмежена .
Чому в Україні складно трансплантувати органи
Проблеми з трансплантацією органів в Україні стосуються пересадки як від живої людини , так і від померлої . Згідно з українським законодавствомвід живого донора пересадити орган можуть тільки його родичу або чоловіку/ дружині . Виняток становлять лише біологічні матеріали , які регенеруються , наприклад , кістковий мозок . Більш того , взяти орган у такого донора можна тільки після отримання його письмової згоди .
Якщо ж ніхто з родичів не підходить за медичними показниками , хворому і близьким залишається або чекати , або шукати спосіб провести трансплантацію за кордоном . Найчастіше лікарі навіть підказують пацієнтам незаконні способи врятувати своє життя .
" Батькові потрібна була пересадка печінки , а з родичів ніхто не підійшов , – розповідає киянка Тетяна Іванова , – Згідно із законом адже тільки від родичів можна . Лікарі нам тоді радили знайти донора , домовитися і якось оформити його як родича . Але це все так і закінчилося нічим " .
Ще більш складна ситуація в Україні з трупним донорством – пересадкою органів від померлої людини . В Україні діє так звана " презумпція незгоди " – якщо людина не дала письмову згоду на донорство після смерті , її органи можуть бути використані тільки після згоди її близьких родичів або дружини / чоловіка .
На перший погляд кожен українець потенційно може погодитися віддати органи на пересадку в разі смерті , але на практиці точно не визначено , як це можна зробити . Тому в більшості випадків органами розпоряджаються близькі померлого людини .
" На сьогодні існує закон " Про трансплантацію " 1999 року, який передбачає презумпцію незгоди . Тобто будь-який українець сьогодні не може віддати якісь розпорядження щодо своїх органів при житті . Немає такого механізму . Наші рідні повинні після нашої смерті віддавати якісь розпорядження " , – стверджує Тодуров .
Родичі померлого , в свою чергу , вкрай рідко погоджуються на це , з огляду на те , що таке рішення їм доводиться приймати відразу ж після страшної новини .
Взяти орган для трансплантації можна тільки після констатації консиліумом лікарів смерті мозку . Часовий проміжок для цього дуже малий – серце вже померлої людини ще продовжує битися , а кровообіг не порушено .
Ще одна проблема полягає в тому , що в країні немає єдиної бази пацієнтів , які потребують трансплантації з усією медичною інформацією про них . Тому , навіть якщо орган і знаходиться , дорогоцінний час втрачається на те , щоб знайти реципієнта , якому за медичними показниками може підійти саме це серце .
Однак , якби система працювала налагоджено , органи померлої людини могли б подарувати надію на життя кільком іншим людям .
" Як це не цинічно звучить , одна померла людина може врятувати 8 життів – серце , легені дві нирки , печінка , яку теж можна ділити на два реципієнта , підшлункова залоза , кишечник , рогівка ока . Це навіть більше 8 " , – каже Борис Тодуров .
Наприклад , середня тривалість життя людини після трансплантації серця в світі складає 13 років . Саме стільки з новим серцем живе харків'янин Едуард Соколов. Багато років тому він переніс інфаркт , після якого утворилася аневризма , що переросла в дистонічну кардіоміопатію . Лікарі говорили , що жити йому залишилося не більше року . Зараз він пише книги про операцію і ділиться своїм досвідом з тими , кого таке тільки чекає.
Я відразу подивився на руки – вони рожеві . Це як двигун від " Мерседеса " переставили в " Запорожець " – прилив сил , прилив крові
"Після операції я прокинувся, в роті трубочка, переді мною стоїть 12 лікарів повністю екіпірованих, тільки очі світяться радістю. Я відразу подивився на руки – вони рожеві. Це як двигун від "Мерседеса" переставили в "Запорожець" – прилив сил, прилив крові. Доктора теж дуже хвилювалися, запитують як справи. А я думаю – у мене ж трубка в роті, як я їм відповім, показую, мовляв, давайте я вам напишу. Далі папірець і ручку, я написав "оніміли пальці лівої руки". Вони відразу і зраділи і кажуть "Наш письменник". Ось так з легкої руки Бориса Михайловича (Тодурова – Авт.) я став письменником, написав книгу про те, як все це було", – розповідає Соколов.
Едуард Соколов. Фото: А. Пайсов
Незважаючи на те , що інформація про донорів в Україні засекречена , Соколову вдалося дізнатися , що в його грудях б'ється серце 26 – річного курсанта . Зараз життя чоловіка ускладнюється лише тим , що двічі в день йому доводиться приймати імуносупресори – речовини , що пригнічують імунітет , щоб організм не відкидав серце . Його імунна система працює на 25 % , тому і всі хвороби проходять серйозніше , ніж для інших , навіть якщо мова йде про застуду . Ці препарати досить дорогі , каже він , але держава забезпечує ними повністю .
" Давайте я підійду до вас з пістолетом і скажу вибирати – я натисну курок або ви хочете жити ? Що ви виберете ? – міркує Соколов про чужому серце , – Ось так і мені – обговорювати моральний момент або жити " .
Останню пересадку серця Борис Тодуров провів 10 років тому. Фото: Borys Todurov / Facebook
Останнім пацієнтом Тодурова з пересадженим серцем став багатодітний батько з Черкаської області Сергій Маценко . У чоловіка була ішемічна кардіоміопатія , жити з якою ставало все складніше . Зараз , через 10 років після операції , він спокійно може займатися домашнім господарством і навіть колоти дрова .
" Може у кого – то что- то і змінилося ( після операції – Авт . ) , але за собою якихось змін я не відчуваю . Хіба що став більш нетерпимим до неправди , негативних речей " , – розповідає Маценко .
Новий закон про трансплантацію : думки розділилися
Вирішити проблему з транплантаціі в Україні пробує Верховна Рада . У квітні 2016 року у голосування в зал були винесені два кардинально протилежних проекти закону . В одному з них в основу була закладена презумпція згоди – якщо людина письмово не відмовився , вона автоматично може стати донором органів після смерті . Однак депутати підтримали альтернативний проектавторства народних депутатів Оксани Корчинської (Радикальна партія) і Ольги Богомолець (БПП), в якому презумпція незгоди залишається діяти. Відповідно до закону, кожна людина має право надати згоду або незгоду на використання її органів після смерті. Ця інформація буде внесена в Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Як зазначається в проекті закону, кожен українець в будь-який момент може відкликати або змінити свою заяву. Якщо ж такої заяви в базі зареєстровано взагалі не буде, органами померлого розпоряджатимуться родичі .
На даний момент цей законопроект допрацьовується і вже восени може бути винесений до сесійної зали для другого читання .
" Найважливіший фактор – це організація системи забору транспортування і трансплантації цих органів . На жаль , у нас ця система не працює взагалі , і фінансування в останні роки практично дорівнює нулю . Ми , по суті , фінансуємо тільки імуносупресивну терапію тим пацієнтам , які вже перенесли трансплантацію " , – говорить керівник комітетській групи , яка допрацьовує проект закону народний депутат Олексій Кириченко ( Радикальна партія ) .
За словами політика , на базі законопроекту , який вже пройшов перше читання , буде затверджена концепція розвитку трансплантології і алгоритм функціонування всієї системи .
Втім , цей проект закону в тому вигляді, в якому він є на сайті Верховної Ради , проблему в сфері трансплантології не вирішить , а може навіть і нашкодить , вважає Борис Тодуров . Причиною цього стала норма , що людина з ознаками насильницької смерті не може стати донором органів .
Наприклад , на потенційному донорові не повинно бути ознак насильницької смерті . Тобто якщо водій потрапив в автокатастрофу або мотоцикліст був збитий машиною і у нього є ознаки насильницької смерті – він не може бути донором . А це 99 % наших донорів , люди , які загинули в результаті трагічних випадків . Тому , якщо в цьому виді цей закон буде прийнятий , взагалі трансплантологія зупиниться
"Нічого він не змінить для нас, він навіть гірший за попередній, адже в ньому є деякі пункти, які унеможливлюють взагалі трупне донорство. Наприклад, на потенційному донорові не повинно бути ознак насильницької смерті. Тобто якщо водій потрапив в автокатастрофу або мотоцикліст був збитий машиною і у нього є ознаки насильницької смерті – він не може бути донором. А це 99% наших донорів, люди, які загинули в результаті трагічних випадків. Тому, якщо в цьому виді цей закон буде прийнятий, взагалі трансплантологія зупиниться", – сказав він.
Механічне серце як тимчасова альтернатива пересадці
На сьогоднішній день смертність від серцево-судинних захворювань в Україні становить 66 % – це близько 400 тисяч осіб , що вдвічі більше , ніж в європейських країнах .
" З листа очікування , незважаючи на адекватну терапію , тільки 40 % доживають до кінця року . Ми бачимо , що лист очікування оновлюється в поганому сенсі цього слова щороку майже повністю " , – каже Тодуров .
Нещодавно в Інституті серця почали проводити механічні імплантації – установку механізму , який допомагає роботі серця людини. Першою людиною , що переніс таку операцію , став 41 – річний харків'янин Павло Дорошко.
Однак , для нього це не вирішує проблему – механічна імплантація дозволить йому трохи збільшити час , за яке він може дочекатися донорського серця.
Павло Дорошко після операції. Фото: А. Бойко
У світовій практиці пацієнти з механічним серцем можуть жити 1,5-2 роки , хоча були і випадки , коли такий апарат працював 8 років . Однак його вартість дуже висока – понад 100 тисяч євро , каже Тодуров .
Громадська думка і побоювання
Ще однією проблемою трансплантології Борис Тодуров називає усталену громадську думку про те , що це несправедливо або суперечить релігійним нормам .
В першу чергу , українці побоюються розгулу " чорної трансплантології " в країні . Втім , як каже лікар , пересадка будь-якого органу – це дуже складний процес . Наприклад , при пересадці серця в операції беруть участь 12 осіб , ще близько 60 обслуговують процес після .
" Ті байки про те , що це можна робити якось кримінально , підпільно і існує якась " чорна трансплантологія " – це тільки байки , які під собою не мають жодних підстав " , – каже Тодуров .
Законодавство України забороняє купівлю-продаж органів , тому ще одним негласним громадським побоюванням в країні є те , що донорські органи будуть незаконно продаватися на " чорному ринку " за кордоном . Однак , як зазначає Тодуров , це технічно неможливо – солідний орган ( складний орган з безліччю тканин і судин , наприклад серце або печінку – Авт . ) живе поза організмом тільки 3-4 години .
Крім того , не можна просто так взяти орган і пересадити комусь , оскільки він повинен підходити реципієнту за багатьма показниками – групи крові , резус фактору , ваги , крос – матчу ( селекція пари донор – реципієнт – Авт . ) , імунологічної сумісності .
Втім , як зазначають лікарі , і зараз відбувається своєрідна торгівля людьми – потенційні донори їдуть з України в інші країни і там вже продають свої органи відповідним реципієнтам .
Ще одним моральним аспектом стриманого ставлення соціуму до донорства органів є віра . Втім , проект закону трансплантації на основі презупціі незгоди підтримала Рада церков України .
Церква сприймає донорство як вияв найвищої любові до ближнього
" Церква сприймає донорство як вияв найвищої любові до ближнього " , – говорить керівник департаменту інформації греко – католицької церкви отець Ігор .
При цьому , на думку церкви , такий приклад милосердя не допускає можливість торгівлі органами . Більш того , для церкви важливо , щоб згода на донорство була свідомим , адже до милосердя не можна примушувати , відзначає духівник .
Як зазначає в.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун , зараз в Україні дійсно є проблема в тому , що люди добровільно не дають згоду на донорство органів в разі смерті .
" Проблема в тому , що ми , громадяни України , не записуємося , щоб бути донорами . Ми не говоримо зі своєю сім'єю про те , що якщо ми помремо , щоб наші органи були передані тим , хто може потім жити . У нас немає розуміння , як церква дивиться на це . У церкві не заперечують проти цього " , – говорить Супрун .
З іншого боку , як стверджує Тодуров , самі лікарі на сьогоднішній день залякані . Це сталося після того , як в 2010 році Україну сколихнула резонансна справа " чорних трансплантологів". Трьох лікарів Інституту ім. Шалімова підозрювали в незаконних операціях з пересадки органів . Разом з групою людей вони нібито організували переправлення українських донорів в Баку , де пересаджували нирки від донорів багатим реципієнтам.
Тонкість полягала в тому , що в Баку такі операції не заборонені , на відміну від України . І позиція лікарів полягала в тому , що вони просто допомагали людям . У серпні 2013 року справу закрили .
" Наші лікарі з Інституту трансплантології як якісь злочинці просиділи в СІЗО півтора року . Вони нікого не вбили , ніхто не помер в результаті їх дій . Вони оперували в Азербайджані . Може вони і порушили якесь законодавство , я не знаю , але їх протримали як небезпечних людей для суспільства півтора року без суду і слідства в СІЗО . Так хто після цього буде робити трупні трансплантації в Україні ? " , – заявив Тодуров .
Світовий досвід у сфері трансплантації
Слід зазначити , що в світі однаково розвинені як система , заснована на презумпції згоди , так і на презумпції незгоди . Перша діє в Іспанії , Австрії , Франції , Італії , Норвегії , Польщі , Ізраїлі , а друга – в США , Великобританії , Канаді , Німеччині , Швейцарії , Японії .
Також в Європі давно працює система координації , коли країни обмінюються органами , які не підійшли їх пацієнтам , але потрібні в іншій країні .
" Лідером на сьогодні по трансплантації є Іспанія . Вона робить 35 трансплантацій солідних органів на мільйон населення . На жаль , Україна сьогодні стоїть на останньому місці . Також сьогодні в лідери вибилася Білорусь , вона дев'ята серед всіх країн світу . Там в останні 5 років завдяки новому закону трансплантологія процвітає " , – розповідає Тодуров .
Кількість трансплантацій в Білорусі після введення презупціі згоди виросла в 40 разів . У минулому році там була зроблена пересадка і чотирьом українським пацієнтам . В цілому з державним бюджетом України ці операції обійшлися майже в 1 мільйон доларів . Це фінансування здійснюється за рахунок програми по лікуванню за кордоном . Так , в 2016 році на цю програму було витрачено 220 мільйонів гривень , ще 183 мільйони були виділені додатково .
Головні теми