Аліна Бонд
редактор Сьогодні, 27 березня, відзначається Всесвітній день театру, дата якого встановлена з 1961 року з ініціативи Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Також, за легендою, прем'єра першої театральної вистави в Стародавньому Римі відбулася саме 27 березня.
Багато хто вважає, що театр починається з актора. Інші кажуть, що це тільки сам спектакль. Про те, що таке театр, яким повинен бути сучасний український актор, а також свої історії з закулісся в коментарях Сегодня.Lifestyle розповіли відомі українські актори театру і кіно.
Володимир Горянський: про театр і акторську майстерність в реальному житті
"Театр – це синтетичне мистецтво, в якому задіяно безліч складових для гарного спектаклю: музика, костюми, грим, танець, вокал. Сказати, з чого починається театр... Напевно, це все-таки актор. Спочатку театр, сама природа театру – це актор. Головний матеріал в театрі, так би мовити, глина – це актор. Тому, якщо матеріал якісний, гнучкий, то з нього посудини-ролі виходять чудові.
Коли закінчується спектакль, то разом з костюмом в гримерці потрібно залишити все: роль, персонажа, емоції, і вийти з театру самим собою
Український актор, на мою думку, повинен бути: талановитим, професійним, бажаючим творити, таким, що помиляється, і ніколи не повинен здаватися.
А от у реальному житті актор повинен бути самим собою. Тому я в житті не користуюся акторською майстерністю. Мій принцип інший. І мій педагог мене вчив, що, коли закінчується спектакль, то разом з костюмом в гримерці потрібно залишити все: роль, персонажа, емоції, і вийти з театру самим собою.
Мені б дуже хотілося, щоб український театр розширював свої кордони, рамки. Щоб гастрольна афіша театру рясніла більше європейськими містами".
Римма Зюбіна: про театральні професії та про що говорять за лаштунками
"У акторів "ролі" є і головні, і другорядні. Вони апріорі так виписані автором. Але завдяки режисерській точці зору і концепції часто трапляється так, що другорядний герой стає головним і навпаки. Таких прикладів багато навіть в моєму театральному житті.
Стосовно "професій" другорядних – тут інше. Над створенням вистави в ідеалі працює команда однодумців – драматург, режисер, сценограф, композитор. Вони – автори вистави, але тільки режисер грає головну роль. Всі ці творчі люди об'єднуються саме завдяки режисерській ідеї. Якщо не буде талановитого режисера, то жоден талановитий актор в красивому костюмчику не врятує спектакль від провалу. А ось після народження спектакль потрапляє до репертуару. Для реалізації і життєдайності вистави підключаються цехи – гримувальний, костюмерний, реквізиторський, звуковий цех, художники з світла, монтаж декорацій, помічники режисера. Життя вистави без них неможливе.
А от у реальному житті я "не граю". Мене впізнають в реальному житті, і це допомагає вирішувати багато своїх і чужих проблем. Але це результат гри – ролей, які люблять люди. Особливо цінним для мене є те, що мене впізнають зараз саме за театральними ролями. Але акторською грою я користувалася в дитинстві. Років з восьми ми з подружкою придумували собі нові ролі – то ми іноземки, які ходять магазинами і розмовляють якоюсь абракадабрською мовою. То ми шпигунки, то інопланетяни. Звісно, вдавали хворих, коли не хотілося сидіти на уроках.
В училищі культури у мене вже були готові етюди та міні-концерт, якими я рятувала весь курс. Коли всі були не готові, то починали мене підштовхувати: "Ріммко, давай йди і відволікай викладача, пародії свої показуй". Ну, а мене хлібом не годуй – дай пограти.
Своє тепло я отримую на сцені
Чесно кажучи, я не знаю, про що говорять зараз за лаштунками. Кажуть, що люди за лаштунками театру плетуть інтриги. Я не пліткар і ніколи не плела жодних інтриг. Мені це не цікаво. Особисто я за лаштунками повторюю текст і перевіряю свій реквізит. Мені на спектакль потрібно налаштуватися і зосередитися. У мене своє життя за лаштунками. Одна з моїх перших вистав називалася "За лаштунками холодно". Мені дійсно за такими лаштунками некомфортно і боляче. Своє тепло я отримую на сцені".
Олексій Богданович: про театральні ролі і акторську майстерність
"У театрі, як в організмі, немає другорядних професій. Кожна людина займає те місце, яке потрібне в цей період для театру. Звісно, основа основ – це трупа. Але я ніякою мірою не зменшую значення технічних професій. Людина, яка працює в театрі для мистецтва, в сфері мистецтва, вона апріорі стає творчою людиною. Навіть інженер з техніки безпеки причетний до театру і органічно до цієї структуру вписується.
Людина, яка працює в театрі для мистецтва, в сфері мистецтва, вона апріорі стає творчою людиною
Я вважаю, що користуватися акторськими навичками в реальному житті – це вульгарність. Це спекуляція. Це негарно, неетично. Стосовно мене, то я б не хотів застосовувати це в реальному житті. Я б став таким собі Актором Акторичем. І оскільки я витрачаю багато енергії в своїй професії, то я акумулюю енергію, я не хочу її розбазарювати в своєму повсякденному житті. І після спектаклю тягнути шлейф своєї ролі немає сенсу. Тому що та енергія, яку ти витрачаєш на сцені, вона повинна десь відновитися. Якщо ти далі гратимеш, то вона не накопичиться, ти не зможеш її акумулювати. Тому я намагаюся заспокоїтися і вступити в реальне життя, з якого я і вийшов".
Ірма Вітовська: про підготовку до вистави і ролі, які хотілося зіграти
"У кожного актора є свої традиції перед спектаклем. Свої не скажу. У кожного є певний ритуал, яким вони себе налаштовують на гру, на правильний настрій. Стосовно ролей, які хотілося б зіграти, то таких багато. Не вийшло в силу віку, якісь переросла.
Нашому українському театру хотілося б побажати успіху і більше креативних режисерів. Вони у нас, звісно ж, є, але хотілося б більше – просування реформ і розумних акторів".
Ахтем Сеітаблаєв: про те, хто такий сучасний актор і режисер
"Я думаю, що в усі часи і актор, і режисер, незалежно від того, де він працює, в театрі чи в кіно, – це людина освічена, яка володіє своєю професією. Це партнер, який на сцені чує і відгукується на партнера. Це людина, яка цікавиться тим, що відбувається навколо. Це людина, яка любить свою професію, не боїться викликів, а навпаки, з радістю їх приймає. Тому що професія актора і режисера, сама даність професії така, що ти ніколи не можеш сказати, що ти все знаєш. Тим не менш, це професії, які не мають стелі. Як тільки ти заспокоїшся, значить, ти зупинився. І цим професії прекрасні. Незалежно від часу. Якщо говорити про сьогодення, то це час інформації, пошук нових форм, їх матеріалізації. Це вимагає від професіонала бути чуйним до тенденцій. Але не захоплюватися ними. Завжди потрібно йти від автора п'єси і розкрити його задум.
Професії актора і режисера не мають стелі
Пригадую випадок, коли я грав у виставі "Макбет". Спектакль був в класичній манері: красиві костюми, ми билися на мечах. В антракті я стояв в курилці, захотів викурити другу сигарету, але потім згадав, що мені скоро виходити. Я докурив першу сигарету, а другу поклав за вухо. І благополучно забув про неї. Так чверть вистави я зіграв з сигаретою за вухом. Потім хтось із критиків написав, що це було цікаве рішення, тільки він не зовсім зрозумів, що ж це означало – сигарета за вухом так і не була викурена на сцені.
Театру я побажав би здоров'я, затребуваності, пошуку, не боятися викликів. Доброти більше один одному. Це необхідно в нашій професії".
Нагадаємо, раніше ми зібрали найцікавіші факти про День театру.
Головні теми